Кендзюцу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кендзюцу
Поєдинок у японському саду (Девонський ботанічний сад)
Поєдинок у японському саду (Девонський ботанічний сад)
Спеціалізація Використання зброї
Зброя Дерев'яні мечі бокуто (боккен) та фукуро сінай
Походження Flag of Japan (bordered).svg Японія
Заснування 12 століття
Наступники Кендо

Кендзюцу (яп. 剣術 — кендзюцу, "техніка меча") — японське бойове мистецтво володіння мечем. Під ним розуміють усю сукупність історичних і сучасних технік використання меча, які існували чи існують досі у Японії. На відміну від сучасного японського фехтування кендо, яке має багато спортивних елементів і ставить на меті виховання цілісної особистості, кендзюцу робить акцент, насамперед, на практичності конкретних методів і прийомів використання меча, та, фактично, не переймається моральними якостями фехтувальника. Головною метою кендзюцу є вбити противника ефективним ударом.

Кендзюцу походить від китайських технік володіння холодною зброєю, які поширилися у Японії у 6-7 століттях. Особливого розвитку воно набуло наприкінці 12 століття завдяки формуванню нового військового стану — самураїв. До 17 століття кендзюцу поступалося популярністю луку зі стрілами, списам і рушницям, оскільки мечі як зброя нападу рідко використовувалися у битвах. Лише з настанням мирного періоду Едо меч став "душею самурая", оскільки носити військовикам інше озброєння окрім меча було заборонено центральною владою.

З 17 по 19 століття з'явилася велика кількість шкіл кендзюцу. Серед них особливо популярними були Сінкаґе-рю роду Яґі, Сінто-рю роду з району Касіма, Нітен іті-рю з району Хього та інші. Наприкінці 19 століття багато шкіл зникли або були інкорпоровані у кендо. Особливу роль у занепаді фехтування зіграло широке застосування вогнепальної зброї.

У зв'язку з тим, що у сучасній Японії використання справжніх мечів заборонене законом, тренування з кендзюцу проводять на дерев'яних палках. Оскільки спортивне кендо витіснило бойові техніки володіння мечем, сьогоднішнє кендзюцу має дуже мало послідовників.

Див. також[ред.ред. код]