Кентаври

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Битва лапіта з кентавром, Британський музей

Кента́ври (гр. Kentauroi) — у давньогрецькій міфології — химерні істоти, напівлюди-напівконі. Фантастичні образи кентаврів виникли за найдавніших часів, коли люди приручили коней і навчилися їздити верхи. «Іліада» називає кентаврів «ферес» і зображує їх тваринами з наїжаченою шерстю, що живуть у горах Фессалії. В "Одіссеї" вперше зустрічається ймення кентавр. Уже в сиву давнину назву кентаврів виводили від грецьких слів kentein — «колоти» і tauros — «бик». Порівняльна міфологія пов'язує кентаврів з індійськими гандарвами, волохатими, схожими на мавп богами, що так само, як і кентаври, люблять жінок, вино, музику, вдаються до ворожби та лікування. За однією версією міфа, кентаври були дітьми Аполлона й Геби. Піндар вважає, що перший кентавр був сином Іксіона та Нефели. Він з'явився на світ дуже потворним, через що його прогнали і боги й люди. Блукаючи долиною Пеліону, він сходився з магнесійськими кобилицями, що народжували дітей, які верхньою частиною тіла були подібні до батька, нижньою — до матерів. Кентаври часто мали сутички з героями та людьми і були переможені. На весіллі фессалійського героя Пейрітоя кентаври хотіли викрасти жінок, і цар прогнав їх за допомогою Тесея. Кілька разів з кентаврами стикався Геракл, який зрештою став жертвою підступності кентавра Несса. Такі імена кентаврів, як Лік, Евріном, Біанор, Агрій, свідчать про дикість і невгамовність, інші — Петрай, Урей, Дріал — пов'язані з гірськими та лісовими оселями; є ймення, що вказують на лагідну вдачу (Фол), деякі кентаври відзначалися мудрістю й були вихователями таких героїв, як Ахіллес, Ясон (Хірон).

У пластичному зображенні кентаври мали передню частину тіла людську, задню — кінську. Найдавніше мистецтво зображувало їх з людськими передніми ногами. Відомий рельєф — боротьба лапітів з кентаврами — на фризі храму Аполлона в Бассах в Аркадії. Образи кентаврів знаходимо в Софокла, Евріпіда, Овідія. Часто зустрічаються вони в творчості художників (Ш. Лебрен, П. Веронезе, П. П. Рубенс, А. Беклін, О. Роден, Л. Корінт, П. Пікассо).

[ред.] Дивіться також

[ред.] Література

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:
Особисті інструменти