Кераргірит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Срібло самородне у кварці. Розмір 5 x 3 см

Кераргірит (рос. кераргирит, англ. cerargyrite, нім. Kerargyrit m, Hornsilber n, Chlorsilber n, Silberhornerz n) (від грец. kéras — «ріг» та árgyros — «срібло») — мінерал класу галоїдів. Назва – від хлор… і назви мінералу аргіриту (J.A.Weisbach, 1875). Син. – керар¬гірит, аргіроцератит, керат, руда рогова, руда срібна рогова, срібло рогове, срібло хлорне, хлорид срібла, цераргірит.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула: AgCl. Бурого, жовтуватого, зеленуватого кольору. Руда срібла. Те ж саме, що й хлораргірит.

Мінерал класу галогенідів, хлористе срібло координаційної будови. Формула: AgCl. Містить (%): Ag – 75,26; Cl – 24,74. Утворює безперервний ізоморфний ряд з бромаргіритом містить домішки Br, J, Hg (дек. %). При Br>Cl – бромаргірит. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Структура координаційна типу NaCl. Форми виділення: кристалічні нальоти, кірочки, натічні, рого- та воскоподібні маси, вкрапленість, паралельно-волокнисті аґреґати, рідко – кубічні кристали величиною до 1см. Спайність слабко помітна. Густина 5,5-5,6. Тв. 1,5-3,0. На свіжому зломі безбарвний, як правило, з жовто-зеленим або бурим відтінками. На світлі тьмяніє до фіолетово-сірого і навіть чорного кольору. Блиск на свіжих сколах кристалів алмазний, на старих поверхнях і в аґреґатах тьмяний. Прозорий до напівпрозорого. Злом нерівний. Пластичний, ріжеться ножем. Легко розчиняється в аміаку. Походження гіпергенне: утворюється в зоні окиснення гідротермальних родовищ сріб¬ловмісних сульфідних руд. Асоціює з акантитом, самородним сріблом і золотом, баритом, пруститом, піраргіритом, лімонітом, кальцитом, церуситом, ярозитом, самородною сіркою, бромаргіритом і йодаргіритом. Срібна руда.

Поширення[ред.ред. код]

Рідкісний. Вторинний мінерал зон окиснення срібнорудних жил. Великі родовища відомі у шт. Новий Півд. Уельс (Австралія), у пустелі Атакама (Чилі), у Потосі (Болівія). Інші знахідки: Саксонія (ФРН), шт. Невада (США), Урал (РФ), Казахстан.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. Palache, C., H. Berman, C. Frondel Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 1951. pp.11–15. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]