Кереки
| Кереки Анкалгаку |
|
|---|---|
| Загальна кількість | 8 осіб (2002) |
| Найбільші розселення |  Росія:[1] |
| Мова | Чукотська мова, Російська мова, раніше Керецька мова |
| Релігія | Переважно Православ'я, також поширений Шаманізм частково Анімізм |
| Близькі етнічні групи | Чукчі, Коряки |
Кере́ки, анкалгаку (самоназва) 'приморські люди', каракику (від чукотського керекит) — найменш численна народність Півночі, що проживає в Беринґовському районі Чукотського АО Російської Федерації. Вони живуть в оточенні чукчів і зазнали сильної асиміляції з їхнього боку.
[ред.] Чисельність і територія
Термін «кереки» був упроваджений у науковий ужиток у кінці XIX ст., але ще довго після цього кереків не розглядали як самостійну народність, не відокремлюючи їх від приморських осілих чукчів і трактуючи їхню мову як діалект чукотської або коряцької. Тому дані про їхню чисельність упродовж всього ХХ ст. були суперечливі.
Чисельність — біля 100 осіб (1959 р.), чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року —8 осіб. Проживали в кількох селищах окремими сім'ями змішано з чукчами, піддалася асиміляція з їхнього боку.
[ред.] Мова
Керецька мова належить до чукотсько-камчатської сім'ї. За даними 1991 року тих, що говорять по-керекськи, було всього троє. Всі вони були тримовними: крім рідної, вони володіли чукотською і російською.
[ред.] Ресурси
http://www.nsu.ru/ip/kereks.php
|
||||||||||||||
