Кероген

Кероген (рос.кероген, англ. kerogen, нім. Kerogen-Gestein) – геохімічно перетворений залишок органічної речовини, органічна частина горючих сланців.

Частина розсіяної органічної речовини осадових гірських порід (низьких стадій перетворення), нерозчинна в органічних розчинниках; асоціація різнорідних детритних і тонкодисперсних органічних залишків, перетворених головним чином в анаеробних умовах.

Вміст керогену в горючих сланцях - до 60%, найчастіше 15-35%.

У земній корі є близько 650 трлн т керогену горючих сланців, тоді як запаси нафти становлять лише 2 трлн т.

Елементний склад керогену в зоні катагенезу (%):

• сапропелевого типу: С - 64-93; Н - 6-10; О - 0-25; N - 0.1-4,0; S - 0-8;
• гумусово-сапропелевого типу: С - 64-96; Н - 1-5; О - 3-25; N - 0,1-2,0; S - 0.1-3,0.

При метаморфізмі зростає частка С і зменшується частка Н та гетероелементів.

За структурою кероген є макромолекулами, складеними з конденсованих карбоциклічних ядер, з’єднаних гетероатомними зв’язками або аліфатичними ланцюжками.

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.