Кетч (боротьба)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кетч
Burns03-05-70-sprawl.jpg
Назви Кетч реслінг, кетч
Спеціалізація Захоплення, кидки, больові прийоми
Походження Велика Британія Велика Британія
Заснування XIX століття
Стиль Вільний
Попередники Національні стилі боротьби Англії та Ірландії
Наступники Вільна боротьба, греплінг
Майстри XIXXX ст.: Авраам Лінкольн, Еван Льюїс, Френк Ґотч
XXXXI ст.: Білл Робінсон, Кен Шемрок, Кадзусі Сакураба, Джош Барнетт

Кетч (англ. catch wrestling) — старовинна боротьба народів Заходу, поширена у XIX – початку XX століттях в Англії, Ірландії та Північній Америці. Метою боротьби є підкорення суперника або покладення його на лопатки (в залежності від правил). Для досягнення цього у кетчі дозволені різноманітні технічні дії від маневрування та позиційної боротьби до больових прийомів.

Технічні аспекти[ред.ред. код]

Правила кетчу і в давнину, і нині різноманітні. В цілому, цей вид боротьби можна охарактеризувати як вільний, оскільки в ньому дозволений широкий спектр технік боротьби. Забороненими є ударна техніка, задушливі прийоми, деякі больові прийоми (зокрема скручування та заломлювання малих суглобів), а також неспортивні прийоми.

Для того, щоб кинути або перевернути суперника на лопатки у кетчі дозволено застосовувати будь-які захоплення. Традиційний принцип кетчу: «захопи, якщо зможеш» (від англ. «catch as catch can»). Звідси й назва боротьби: кетч.

Різні правила кетчу на різних етапах його розвитку не дозволяють віднести його до лише однієї категорії: боротьби на утримування чи боротьби на підкорення. Метою змагання може бути як покладення й утримування суперника на спині (на лопатках) так і його підкорення. Сучасні змагання з кетчу близькі до греплінгу.

Кетч і реслінг[ред.ред. код]

Побутує думка про те, що кетч — це постановочна боротьба. Ця хибна думка особливо поширена у пострадянських країнах, не в останню чергу завдяки помилковій інформації у «Великій радянській енциклопедії», що стверджує, ніби змагання з кетчу проходять «за сценарієм».[1] Причини цього непорозуміння мають давню історію: на межі XIX – XX ст. борці, що володіли технікою кетчу, виступали із демонстраційними виставами в цирках, і згодом такий спосіб заробітку трансформувався у повноцінний вид спортивних розваг — реслінг. Певний час терміном «кетч» називали обидва види: і справжнє єдиноборство, і новітнє театралізоване мистецтво. З часом кетч втрачав свою популярність, і назва цієї боротьби перестала широко використовуватись, в той час як реслінг отримав велику популярність.

Ще однією з причин того, що кетч був і є плутаний з реслінгом, є правило старовинного кетчу: «no holds barret» (тобто, дозволена вільна техніка захоплення), а таким словосполученням у першій половині XX ст. характеризували саме сучасний реслінг.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Earle Liederman — The Science of Wrestling the Art of Jiu Jutsu. — New York, 1923. (англ.)
  • Dick & Fitzgerald — Art of Wrestling. — New York, 1887. (англ.)