Кеш'ю
| Кеш'ю | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Anacardium occidentale |
||||||||||||||||||||
 Вирощування кеш'ю у світі |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| 72 рода, див. текст.
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Кеш'ю |
Кеш'ю або кешью (Anacardium occidentale) — тропічне дерево родини анакардієвих (Anacardiaceae), родом з північно-східної Бразилії. Зараз також широко культивується в Індії й Африці. Його отруйне насіння, що нагадує формою нирки, стає їстівним після обсмажування.
Екологічна характеристика [ред.]
Вічнозелене деревце з покрученою сучкуватою кроною, за розмірами трошки менше ніж наша горобина — в помірних широтах України, на жаль не росте. Його батьківщина — субтропіки. Проте анакардіум цілком може обходитись без води по півроку і виживає там, де більшість дерев гинуть. Саме тому колись індійці ним зацікавились.
Морфологічна характеристика [ред.]
Дерево висотою до 8 м, розгалужене до самої землі з регулярною кроною.
Листя овальне, шкірясте, з короткими хвостиками.
Квіти дрібні, зібрані в гроно, пахучі, зеленувато або жовто-білі.
Насіння формою нагадує нирку. В шкарлупці нагадує грушку.
Плід кеш'ю — горіх брунькоподібної форми — розташований на плодоніжці, схожій на грушу. Плодоніжка має кисло-солодкий в'яжучий смак, її використовують у свіжому вигляді або для приготування желе, варення, вина кенжу (kaju). За вмістом вітаміну С «яблуко кеш'ю» значно переважає лимон, а за кількістю вітаміну В — апельсин.
Використання [ред.]
Першими європейцями, які оцінили анакардіум, були португальці. Саме вони ввели його в культуру в своїх колоніях, розширили масштаби вирощування культури за межами історичної батьківщини настільки, що за культивуванням Індія згодом перегнала Бразилію. Багато «індійських горішків» іде на експорт.
Із зеленувато-коричневого лушпиння горіхів, що містить понад 30% їдкого соку (він подразнює слизову оболонку рота і спричиняє пухирі на язиках і губах) можна отримати цінну рідку смолисту олію — кардойль, яку використовують для лікування прокази, а також у техніці — наприклад, при виготовленні стійких до вологості лаків; при виробництві кабелів у якості ізолятора; протравлена кардойлем деревина набуває здатності протистояти нападанням термітів.
Горіхи кеш'ю заміняють дорожчий мигдаль (хоча дехто й вважає, що кеш'ю гірші за якістю).
Ядра горіхів кеш'ю споживають у їжу після обсмажування, в процесі якого знищуються залишки смолянистих речовин.
-
Дерево кеш'ю
-
Горішки кеш'ю, обсмажені, солоні
