Килими Гасимушаги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Килим «Касимушаги» (XVIII століття).
Час створення: XVII—XVIII ст.
Матеріал: вовна
Зберігається: Баку
Музей: Азербайджанський державний музей килима та народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова
CMNS: Килим «Касимушаги» (XVIII століття). у Вікісховищі

«Касимушаги» — азербайджанські ворсові килими, що належать до джебраїльської групи карабаського типу[1][2]. Назва цього килима пов'язана з назвою Касимушаги[3] — жителів сіл Шамкенд, Аріклі, Кюрдгаджи, Чорман та Шальва, розташованих на 50 кілометрів північніше нинішнього районного центру міста Лачін[4]. Касим — це ім'я шанованого чоловіка, який колись там жив[5]. У тих селах донедавна ткали килими високої якості, але відтоді вони втратили свої технічні та художні принади та перейшли в розряд низькосортних. Варто відзначити, що килими «Касимушаги» виробляли не лише на зазначеній території, а й у всіх килимоткацьких пунктах Карабаху. Однак килими, виткані в Агджабеді та Шуші, за якістю і художніми властивостями значно перевершують інші[1].

Художні особливості[ред. | ред. код]

Килим «Гасимушаги» кінця XIX століття.

Серединне поле килимів «Гасимушаги» вирізняється складністю. Його композиція складається з різних деталей та елементів і з художньої точки зору вважається оригінальною[1]. У центрі килима розташований великий гьоль , оточений облямівкою. В середині гьоля присутній чотиригранний медальйон (хонча). Від боків гьоля розходяться вусібіч чотири пари сплетених гілок. Деякі мистецтвознавці помилково вважають цей гьоль і гілки «Кара гуртом» (чорний жук)[1].

У нижній та верхній частинах серединного поля розташована пара великих білих голів [6], які за формою тотожні гілкам, які відходять від центрального гьоля. Між цими двома «голами» (у верхній та нижній частинах великого гьоля) розташовані губпа, які є характерними лише для цього килима та гармонують із загальним малюнком узору. Килимоткачі Карабаху вважають, що ця губпа є «табарзином»[7], «балтою»[8], а деякі вважають, що це зображення Ерсина[9].

Композиція килимів «Касимушаги», створених у XVIII столітті, видається більш складною, ніж килимів, витканих у XIX столітті. Бордюрна облямівка цього килима складається з декількох смуг, але характерною для цього килима вважають малу облямівку, яка отримала у ткачів назву «Оджаг», що значить багаття, вогнище[1].

Структура та технічні особливості[ред. | ред. код]

Килимоткацькі інструменти.

Килими «Касимушаги» зазвичай бувають малих та середніх розмірів. У XVII — XVIII століттях виробляли були килими «Касимушаги» великого формату. На кожний квадратний дециметр припадає від 30 × 30 до 40 × 40 вузлів (на кожний квадратний метр — від 90 000 до 160 000 вузлів). Висота ворсу дорівнює 7—10 мм. Килими «Касимушаги» вважають одними з найкращих килимів Карабаського типу[1].

«Касимушаги» у філателії[ред. | ред. код]

2007 року в Празі відбулася виставка кавказьких килимів. У виставці чеські представники ознайомилися з деякими килимами карабаської школи азербайджанського килима[10]. Через деякий час у Чехії були випущені поштові марки із зображенням Килимів. На цих марках були представлені фотографії «карабаських килимів XIX століття»[11].

Одна з випущених у квітні 2010 марок із зображенням килимів XIX століття, зображує ворсовий вовняний килим «Касимушаги» (228 ×155) з Лачина[10]. Як й інші килими Карабахської школи, цей килим вирізняється яскравими квітами, у центрі - візерунок геометричної форми, краї ж — типової форми з зображенням квітів[10]. При виробництві таких килимів використовують лише вовняну пряжу. Вартість поштової марки становить 21 чеська крона. На кожній сторінці розташовано по чотири марки розміром 40 × 50 мм[12].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Лятиф Керимов. Азербайджанский ковёр. Том III. III. Тип Карабах. В) Джебраильская группа. «Касымушагы». Б.: «Гянджлик», 1983. Стр. 221-223. (рос.) (англ.)
  2. ↑ Н. А. Абдуллаева. Ковровое искусство Азербайджана. — Баку, «Элм», 1971 — стр. 21 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  3. ↑ На 127-й сторінці книги М. Д. Ісаєва «Ковровое производство Закавказья» (Тифлис, 1932) автор помилково вважає «Касимушаги» назвою села.
  4. ↑ Центр Лачинського району в Азербайджані — місто Лачін до 1923 р. називалось Абдаллар
  5. ↑ За розповідями місцевих жителів, в XV столітті Абдул Керім та Абдул Азім зі шляхетного роду іракських тюрків (каркутів) щороку навесні, забравши свою худобу, перебиралися в ці прохолодні місця, рятуючись від літньої спеки. Пізніше безперервні війни змусили їх назавжди оселитися тут. Касим був сином одного з цих двох шляхетних каркутів. Жителів вищеназваних сіл і селищ вважають нащадками цього Касима. Згодом стали називати Касимушаги, тобто діти, нащадки Касима (див. Лятіф Керимов. Азербайджанский ковёр. Том III. III. Тип Карабах. А) Карабахская группа. «Касымушагы». Б.: «Гянджлик», 1983. Стр. 221).
  6. ↑ Гол — означає рукав, рука.
  7. ↑ Табарзин — вид сокири у формі півмісяця. Такі сокири носили при собі дервіші-суфісти.
  8. ↑ Балта — сокира
  9. ↑ Ерсін — шкребок для тіста. Служить також інструментом лимаря, використовується для шкіряних робіт.
  10. ↑ а б в Азербайджанские ковры на чешской марки [Архівовано 15 Жовтня 2014 у Wayback Machine.] (азерб.)
  11. ↑ Stamps issued with CZ008.10 [Архівовано 23 Лютого 2013 у Wayback Machine.] (англ.) (фр.)
  12. ↑ Czech Post [Архівовано 6 Березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.) (фр.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Килими Гасимушаги
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Килими_Гасимушаги&oldid=39662324