Кириленко В'ячеслав Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'ячеслав Анатолійович Кириленко
В'ячеслав Анатолійович Кириленко
В'ячеслав Кириленко

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань
Час на посаді:
27 вересня 2005 — 4 серпня 2006
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юрій Єхануров
Попередник Микола Томенко
Наступник Дмитро Табачник

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань
Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Олександр Сич

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Михайло Папієв
Наступник Іван Сахань

Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Євген Нищук

Народився 7 червня 1968(1968-06-07) (46 років)
смт Поліське, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Народний фронт
Релігія УПЦ КП
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Український народний рух (НУ) 14 травня 2002 3 березня 2005
5-го скликання
безпартійний (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Батьківщина 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 2 грудня 2014

В'ячесла́в Анато́лійович Кириле́нко (нар. 7 червня 1968, смт Поліське, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України III–VIII скликань. З 2 грудня 2014 є Віце-прем'єр-міністром з гуманітарних питань — Міністром культури в другому уряді Арсенія Яценюка.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 7 червня 1968 року на Київщині в українській родині. Батько Анатолій Дмитрович (1942) — учитель музики Білоцерківської дитячої музичної школи № 3. Мати Ніна Олександрівна (1937) — пенсіонер.

Освіта[ред.ред. код]

У 1993 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Тараса Григоровича Шевченка, а у 1996 році — аспірантуру там само. Кандидат філософських наук1997). Кандидатська дисертація — «Українська філософія національного радикалізму XX століття: історичне становлення та змістовне формування». У студентські часи був головою Української студентської спілки (УСС).

Кар'єра[ред.ред. код]

У 19932002 роках — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодий Рух». Був членом НРУ, членом президії Центрального проводу Народного Руху, керівником відділу політичного аналізу секретаріату Руху.

У 1994 році балотувався до парламенту за Білоцерківським виборчим округом № 207. Вибори програв.

У 1998 році обраний народним депутатом України (№ 8). Балотувався по Київському одномандатному виборчому округу № 90. Але вибори програв, посівши 3-е місце. Секретар Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

У 2001 році — член президії Громадського комітету «За правду!», Співголова Коаліції молоді «Наша Україна».

З 2002 року — заступник голови Української народної партії.

На парламентських виборах 2002 року отримав депутатський мандат за списком блоку «Наша Україна» (№ 20). Був першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

На президентських виборах 2004 був довіреною особою Віктора Ющенка в ТВО № 188.

4 лютого 2005 року призначений міністром праці та соціальної політики України. З 27 вересня 2005 року — віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань. У грудні 2005 року вийшов із лав УНП.

У березні 2006 року обраний до Верховної Ради України за списком виборчого блоку «Наша Україна» (№ 6). Очолював фракцію «Наша Україна». Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності. 8 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

31 березня 2007 року — 29 листопада 2008 року — голова політичної партії Народний Союз «Наша Україна». У лютому 2009 року вийшов з партії.

На виборах 2007 отримав депутатський мандат за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№ 2). Лідер фракції НУНС. Член Комітету з питань культури і духовності.

29 листопада 2008 року склав з себе повноваження голови партії Народний Союз «Наша Україна», поступившись своїм місцем Віктору Ющенку.

16 грудня 2008 року, коли більшість фракції НСНУ проголосували за коаліцію з БЮТ і Блоком Литвина, Кириленко подав у відставку з посади голови фракції НСНУ.

21 лютого 2009 року обраний лідером громадського руху «За Україну!», а з 19 грудня 2009 — лідер партії «За Україну!». 22 грудня 2011 підписав з Арсенієм Яценюком угоду про спільну опозиційну діяльність і об'єднання своєї партії «За Україну!» з партією «Фронт змін» після парламентських виборів.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 8 у списку) від Народного фронту[1]. 2 грудня 2014 склав депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу до Кабінету Міністрів України на посаду Віце-прем'єр-міністра — міністра культури[2].

23 грудня 2014 року дав доручення Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації розробити проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг»[3], якою, зокрема, вводиться обов'язкова реєстрація даних, які дозволяють ідентифікувати абонентів мобільного зв'язку.

Родина[ред.ред. код]

Дружина Катерина Михайлівна (1971) — викладач кафедри філософії Київського національного університету культури і мистецтв. Має дочку та сина.

Нагороди[ред.ред. код]

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (18 листопада 2009).[4].

30 листопада 2011 нагороджений орденом святого Юрія Переможця УПЦ КП.

Цікаві факти[ред.ред. код]

17 квітня Віце-прем'єр-міністр — Міністр культури В'ячеслав Кириленко створив статтю у Вікіпедії про Міжнародний день пам'яток і визначних місць і закликав брати участь у створенні статей про українську культуру та історію у Вікіпедії. В'ячеслав Кириленко став першим членом українського уряду, який долучився до створення вікіпедійних статей.[5]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]