Кирило (Терлецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кирило Терлецький
Кирило Терлецький
Єпископ Луцько-Острозький
17 вересня 1586 — 1607
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Йона Борзобогатий
Наступник: Євстахій Малинський
 
Народження: бл. 1540/1550
Смерть: 1607
Прийняття священичого сану: 1560/1570
Єпископська хіротонія: 1576
 
Автограф: Автограф

Кири́ло Терле́цький (* бл. 1540/1550 — † травень 1607) — український та білоруський релігійний (православний, унійний) діяч. З 17 вересня 1586 року — Луцький православний єпископ; потім — єпископ Української Греко-Католицької Церкви.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Походив з шляхетського роду, корені якого з Перемишлянщини. Вихідці із цього роду займали високі церковні становища. Зокрема, в першій половині XVI ст. православними перемишлянськими єпископами були Лаврентій та Арсеній Терлецькі.

В 60-их роках XVI ст. протопоп православної замкової церкви св. Дмитра у Пінську.

1572 р. помер тодішній Турово-Пінський православний єпископ Андрій Русин-Берестейський. К. Терлецький (тоді вдівець, міг прийняти чернечий постриг) почав боротьбу за Турово-Пінську кафедру. 1575 р. в період безкоролів'я отримав грамоту на Турово-Пінську православну єпархію.

К.Терлецького підтримував князь Костянтин Василь Острозький, який мав земельні володіння на Пінщині. Ставши єпископом, К.Терлецький вимагав дотримання прав і привілеїв духовенства, збирав документи з історичного минулого свого єпископства, уклав єпархіальний архів. Значну увагу приділяв зміцненню економічного становища церкви. Сприяв збудуванню храму св. Духа у Пінську, опікувався убогими.

1585 р. помер Луцько-Острозький православний єпископ Іоан Борзобагатий-Красенський. В травні 1585 року король Стефан Баторій призначив К.Терлецького Луцько-Острозьким єпископом.

В серпні 1589 р. Константинопольський патріарх Єремія II призначив К.Терлецького своїм екзархом — першим з українських єпископів.

Церковна кар'єра[ред.ред. код]

  • 15751585 — Турово-Пінський православний єпископ.
  • 15751585 — Луцько-Острозький православний єпископ.
  • 15961607 — Луцько-Острозький уніатський єпископ.

Унія[ред.ред. код]

Занепад православної церкви на землях Речі Посполитої спонукали К.Терлецького та інших єпископів до пошуку шляхів зближення з католицькою церквою. У червні 1590 р. на з'їзді єпископів у Белзі К.Терлецький разом з іншими єпископами (зокрема, Гедеоном Балабаном) вперше порушив питання про необхідність об'єднання православної і католицької церков. 1594 р. на з'їзді у Сокалі К.Терлецький отримав доручення провести переговори про укладення майбутньої унії. У червні 1595 р. учасники собору в Бересті ухвалили тексти звернень до польського короля Сиґізмунда III Вази та Римського папи Климентія VIII, вирішили послати делегацію у складі К.Терлецького та Іпатія Потія до Риму. Після цього вчинку його стосунки з К. В. Острозьким остаточно було зіпсовано. Невдовзі останній «замовив» Терлецьких своїм довіреним особам — Дем'яну та Северину Наливайкам, котрі разом з повстанцями пограбували скарбниці братів-уніятів — Яроша в Отовчичах, та Кирила в Пінську[1]. К.Терлецький брав участь у Берестейському соборі 9 жовтня 1596 року, де було урочисто проголошено укладення церковної унії Київської православної митрополії з католицькою церквою. 1598 року одержав від короля Жидичинську архимандрію.

Був похований у Луцькому катедральному соборі.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]