Кирил (патріарх Московський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кирил І
Кирил І
Патріарх Московський і всієї Русі
з 1 лютого 2009
Церква: РПЦ
Попередник: Алексій II
 
Ім'я при народженні: Володимир Михайлович Гундяєв
Народження: 20 листопада 1946(1946-11-20) (67 років)
Ленінград
Батько: Михайло Васильович Гундяєв
Мати: Раїса Володимирівна Гундяєва
Прийняття священного сану: 7 квітня 1969
Прийняття чернецтва: 3 квітня 1969
Хіротонія: 14 березня 1976
 
Нагороди:
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Дружби
Орден Дружби народів
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Республіки

Патріарх Кирил (рос. Патриарх Кирилл), в миру Володимир Михайлович Гундяєв (рос. Владимир Михайлович Гундяев) (* 20 листопада 1946, Ленінград) — єпископ Російської Православної Церкви, з 1 лютого 2009 року — Патріарх Московський і всієї Русі, предстоятель Російської православної церкви.

Після смерті патріарха Алексія II в грудні 2008 року став місценаглядачем патріаршого престолу. До цього був головою Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, посів посаду в 1989 році, одночасно ставши постійним членом Священного Синоду. У 1974–1984 роках посідав посаду ректора Ленінградської духовної академії і семінарії.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Володимир Михайлович Гундяєв народився 20 листопада 1946 року в Ленінграді в сім'ї священика, закінчив Ленінградську духовну семінарію і Ленінградську духовну академію. 3 квітня 1969 року був пострижений в чернецтво і прийняв ім'я Кирила. 7 квітня того ж року був рукопокладений в ієродиякони, а 1 червня — в ієромонахи. Тоді ж на відмінно закінчив академію.

У червні 1970 року ієромонахові Кирилу був присуджений ступінь кандидата наук з богослів'я. Після захисту дисертації його залишено при академії професорським стипендіатом, опісля став викладачем богослів'я, а 30 серпня його призначено особистим секретарем митрополита Ленінградського Никодима. У той же час він брав активну участь в зовнішній діяльності Московського патріархату і зробив багато поїздок за рубіж: так, в 1970-71 роках як представник Всесвітньої православної молодіжної організації «Синдесмос» побував на конференціях в США і країнах Західної Європи, а в 1972 році супроводжував Патріарха Пімена в поїздці по країнах Близького Сходу, а також до Болгарії, Югославії, Греції і Румунії.

Кирил в сані митрополита

1971 року зведений в сан архімандрита і призначений представником Московського патріархату при Світовій раді церков в Женеві. У грудні 1974 року призначений ректором Ленінградської духовної академії і семінарії, а в червні 1975 року — головою єпархіальної ради Ленінградської митрополії. 14 березня 1976 року став єпископом Виборзьким, вікарієм Ленінградської єпархії.

У вересні 1976 року єпископ Кирил був затверджений постійним представником від РПЦ в пленарній комісії Всесвітньої ради церков, а в листопаді 1976 року був призначений заступником патріаршого екзарха Західної Європи (був звільнений з цієї посади 12 жовтня 1978 року). У листопаді 1975 року брав участь у екуменістичній асамблеї у Найробі, де засудив листа отця Гліба Якуніна щодо утисків віруючих у СРСР як наклеп на Радянський Союз.

З листопада 1976 року по кінець 1980 року він здійснив низку зарубіжних поїздок: брав участь на Першій передсоборній всеправославній нараді і як керівник делегації від духовних шкіл РПЦ присутній на IX Генеральній асамблеї «Синдесмоса» в Швейцарії; спільно з Патріархом Піменом з офіційним візитом побував в Туреччині, на чолі делегації РПЦ відвідав Італію; брав участь в інтронізації Католікоса-Патріарха всієї Грузії Ілії II; присутній з делегацією РПЦ на П'ятому Всехристіянському мирному конгресі в Чехії; як керівник делегації РПЦ на Всесвітній конференції «Віра, наука і майбутнє» відвідав США; у складі делегації РПЦ на запрошення Французької єпископської конференції відвідав Францію; присутній в Будапешті на зустрічі представників церков з соціалістичних країн Європи; брав участь від РПЦ на першій зустрічі Змішаної православно-римо-католицькій комісії (зустріч проходила на островах Патмос і Родос); очолював паломницьку групу представників і студентів Ленінградської духовної академії при поїздці на Святу Землю.

До того часу отець Кирил був зведений в сан архієпископа (церемонія відбулася 2 вересня 1977 року) і став заступником голови Відділу зовнішніх церковних стосунків (у жовтні 1978 року). Крім того, йому було доручено управляти патріаршими приходами у Фінляндії (1978 рік); ієрарх також був призначений членом Комісії Священного Синоду з питань християнської єдності (1979 рік).

У серпні 1981 року архієпископ Кирил знову їздив до Європи на засідання Центрального комітету Всесвітньої ради церков, потім — в рамках підготовки VI Асамблеї Всесвітньої ради церков — відвідав Канаду і повернувся до Європи на слухання по ядерному роззброєнню — як представник від християн СРСР. У січні 1982 року брав участь у засіданні Комісії Всесвітньої ради церков «Віра і церковний устрій» в Перу.

У 1983 році архієпископ Кирил почав викладати в аспірантурі при Московській духовній академії. У грудні 1984 року був призначений архієпископом Смоленським і Вяземським, у вересні 1986 року став розпорядником приходами Калінінградської області. У квітні 1989 року став зватися архієпископом Смоленським і Калінінградським, а 14 листопада 1989 року був призначений головою Відділу зовнішніх церковних стосунків і постійним членом Синоду за посадою.

Як голова відділу отець Кирил брав участь в роботі з підготовки законів «Про свободу віросповідань» (1990), «Про свободу совісті і про релігійні об'єднання» (1997). Указом Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II від 25 лютого 1991 року архієпископ Кирил був зведений в сан митрополита.

Під час політичних потрясінь в Росії в 1991–1993 роках митрополит Кирил займав активну миротворчу позицію. Він став ініціатором створення Всесвітнього російського народного собору в 1993 році. Його доповіді були основними на соборі 1993 року і восьми соборах, що послідували. У серпні 1993 року митрополитові була вручена міжнародна Ловійськая премія миру (цією премією раз на три роки нагороджується громадський або церковний діяч, що вніс особливо значний внесок в справу зміцнення миру).

1996 року увійшов до складу ради директорів російського банку «Пєресвєт».

Починаючи з 1995–1997 років, у зв'язку зі зростанням політичної активності Московської патріархії, Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату здобував все більшу популярність і вплив, а його керівника в ЗМІ стали іменувати «міністром закордонних справ», а іноді навіть і «прем'єр-міністром» російської церкви. Основними досягненнями митрополита Кирила вважалися возз'єднання РПЦ з Російською православною церквою зарубіжжя (на умовах, сформульованих Відділом зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату) і бурхливе зростання кількості приходів РПЦ в далекому зарубіжжі (включаючи КНДР, В'єтнам, Індонезію, Філіппіни, Іран, Ірак, ОАЕ, ПАР, Ісландію). До успіхів також відносять запобігання переходу більшості приходів Сурожської єпархії (Великобританія) в Константинопольський патріархат і стримання зростання Російського екзархата Константинопольського патріархату — і відносну стабілізацію відносин РПЦ з Ватиканом після смерті Папи Івана Павла II.

У 2003 році, коли Патріарх важко хворів, у вищому керівництві РПЦ відбулася «кадрова революція», яка значно підсилила позиції митрополита. Були видалені з своїх постів впливові митрополити Сергій і Мефодій, що розглядалися як серйозні конкуренти для митрополита Кирила в боротьбі за патріарший престол.

ЗМІ відзначали, що в церковному середовищі Росії і за кордоном Кирил відомий як людина широкої ерудиції, фундаментальних знань і високого інтелекту[Джерело?]. Він є автором більше шестисот публікацій і доповідей і низки книг, виступав і продовжує виступати з доповідями в Росії і за кордоном.

6 грудня 2008 року на екстреному засіданні Священного Синоду Російської православної церкви після смерті Святійшего Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II митрополита Кирила таємним голосуванням обрано місценаглядачем Патріаршого престолу.

27 січня 2009 року в Москві на Помісному соборі обраний 16-м Патріархом Московським і всієї Русі.

Взимку 2014 року привіз до Криму «дари волхвів», в складі делегації, очолюваної ним, був російський диверсант і терорист Ґіркін Іґорь.[1]

Погляди Патріарха[ред.ред. код]

  • Вважає, що у нинішньої економічної кризи — моральні причини і запевняє, що економічні заходи недостатні для боротьби проти економічної кризи.[2]
  • Обстоює геополітичний концепт «Російський світ» (чи рос. Русский мир[3]), що визначається як спільний «цивілізаційний простір», зведений на трьох стовпах:
1) православ'я,
2) російська[4] культура і особливо мова, та
3) «спільна історична пам'ять і спільні погляди на суспільний розвиток»[5], який у народі зветься «Гундяєвщиною» [1] (чи на російський лад рос. Гундяевщина) [2].
  • Коментуючи журналістам трагедію, що сталася на Софійському майдані 18 липня 1995 (побиття вірян та священиків при похованні Патріарха Володимира), на той час — митрополит Смоленський — заявив, що «причиною побиття людей був розкол у Церкві». Російський митрополит, «нічтоже сумяшеся», переклав вину на вірян УПЦ КП, тобто незалежної від Москви національної Церкви.

Приватна власність[ред.ред. код]

Приймаючи чернечий постриг у 1969 р. Володимир Гундяєв отримав ім'я Кирил й дав чотири обітниці, серед яких й обітниця безкорисності рос. нестяжания — задовольнятися лише необхідним. На питання журналістів до патріарха Кирила, що стояло за історією, коли інтернетом гуляло фото, котре зображує швейцарський годинник «Breguet» за кілька десятків тисяч доларів на його руці, він відповів, що фото це не відповідає дійсності:[6]

«

Але після того, як з'явилася ця фотографія, я пішов і став дивитися. Адже приходять багато і дарують. І стоять частенько коробки, які не відкриваєш і не знаєш, що там. І я побачив, що дійсно є годинник «Breguet», і тому я ніде не дав коментарів, що у патріарха такого годинника немає. Тому що так , коробка з таким годинником, який жодного разу не надягали, є, і вона лежить.

 »

Після цієї заяви на офіційному сайті РПЦ patriarchia.ru була проведена ревізія фотознімків в архіві за період квітня-липня 2009 року й були прибрані чи відредаговані ті з них, на яких годинник Breguet помітний на руці патріарха, хоча на початок квітня 2012 р. оригінальні фото фізично все ще існували на цьому сайті.[7]

Журналісти також повідомляють, що окрім дорогого годинника і квартири він має ще й особистого літака, віллу у Швейцарії, будинок у Передєлкіно і палац у Геленджику.[8]

Патріарх володіє 5-кімнатною квартирою, площею 144.8 м² в Будинку на набережній — одному з найрозкішніших та найдорожчих будинків, в самісінькому центрі Москви. Одноосібним власником значиться сам патріарх, проте в даній квартирі зареєстрована громадянка РФ Лідія Лєонова (рос. Лидия Леонова), котру прес-служба РПЦ називає троюрідною сестрою патріарха. У 2010 році в квартирі знизу, яку купив екс-міністр охорони здоров'я РФ, нині священик УПЦ МП Юрій Шевченко (рос. Юрий Шевченко), було проведено ремонт та перепланування. Лідія Лєонова подала позов та 23 березня 2012 виграла суд на сплату 19 707 000 RUR, як компенсацію на заміну меблів та прибирання квартири та книг патріарха, забруднених та приведених в непридатний до використання стан пилюкою (в тому числі нанорозміру) від сусідського ремонту. На квартиру екс-міністра, яку оцінили у 16 млн RUR було накладено арешт, допоки сім'я відповідача 5 квітня 2012 не сплатила компенсацію, для чого була змушена продати іншу свою квартиру в Санкт-Петербурзі[9][10]

Патріарх Кирил і Україна[ред.ред. код]

Патріарх Кирил своїми нахабними діями викликає обурення патріотично налаштованих сил України[11]. Зокрема, через рекомендацію перейменувати вулицю названу на честь гетьмана Івана Мазепу у Лаврську[12], що свідчить про консервативні та експансіоністські погляди патріарха, що, маючи великий духовний сан, мусив би служити Богу, а не російським інтересам[13].

Політику Патріарха Кирила критикують також вірні УПЦ (МП). Зокрема, відомий богослов Юрій Чорноморець наполягає:

Замість конструктивної політики в умовах, що так змінилися, Патріарх Кирило, багато в чому через намагання зберегти Україну в МП, перейшов на позиції крайнього фундаменталізму
[14].

27 липня 2013 року Віктор Янукович нагородив Патріарха Московського і всієї Русі Кирила орденом князя Ярослава Мудрого I ст. «за визначну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі»[15]. Підтримував Віктора Януковича та ідею про об'єднання Русі, під якою він розуміє Росію, Україну та Білорусь.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ТСН-тиждень, 18 травня 2014
  2. Повідомлення про позицію Патріарха Кирила щодо природи світової економічної кризи(рос.)
  3. Тишков В. А. Русский мир: смысл и стратегии, 2007(рос.)
  4. В російському оригіналі — «русская»
  5. «Геополітика від Патріарха: Царство Небесне vs Руський світ» Дзеркало тижня № 44 (772) 14 — 20 листопада 2009. Автор: Геннадій Друзенко
  6. Патріарх Кирило запевняє, що Breguet йому «прималювали»
  7. У РПЦ «фотошопом» приховують, що їх патріарх носить годинник за 30 тисяч євро
  8. Нєстяжатєльний Гундяєв
  9. «Патріарх Кирило одержав 20 млн компенсації від важкохворого сусіда Більше читайте тут: http://tsn.ua/groshi/patriarh-kirilo-oderzhav-20-mln-kompensaciyi-vid-vazhkohvorogo-susida.html». ТСН (1+1). 2012-04-07. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-05-12. 
  10. «Шевченко выплатил патриарху 20 миллионов за пыль в квартире» ((рос.)). Грани.ру. 2012-05-11. Процитовано 2012-05-12. 
  11. http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/015940/
  12. http://tsn.ua/ukrayina/moskovskiy-patriarh-zaklikav-kiyiv-pereymenuvati-vulicyu-mazepi.html
  13. http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Intervyu/Poglyad_z_TSerkvi/Mi_spodivayemosya__shcho_peremozhut_interesi_Pravoslavnoyi_TSerkvi.html
  14. Христианский консерватизм Патриарха Варфоломея и фундаментализм Патриарха Кирилла (рос.)
  15. Указ Президента України № 397/2013 від 27 липня 2013 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник: Патріарх Московський і всієї Русі
2009
6 грудня 2008 — Місценаглядач Московського Патріаршого престолу)
Наступник:
Алексій II