Кисельов Євгеній Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кисельов Євгеній Олексійович
Kyseliov.jpg
Народився 15 червня 1956(1956-06-15) (57 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Діяльність Журналістика
Дружина Марія Шахова
Діти Олексій
Нагороди

Премія «ТЕФІ» Російської Національної Телевізійної Академії за найкращу телевізійну аналітичну програму («Итоги»), премія «Телегранд», премія «ТЕФІ» за ток-шоу «Глас народа», премія «Золотое перо России» Спілки журналістів Росії, міжнародна премія «За свободу преси»

Ведучий політичного ток-шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» Євгеній Кисельов

Кисельо́в Євге́ній Олексі́йович (рос. Киселёв Евгений Алексеевич) (* 15 червня 1956, Москва, РРФСР, СРСР) — російський журналіст, радник керуючого директора Group DF Бориса Краснянського.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у 1956 році в Москві.

У 1979 році Євгеній Кисельов з відзнакою закінчив історико-філологічний факультет Інституту країн Азії та Африки при МДУ ім. М. В. Ломоносова за спеціальністю «історик-сходознавець», у 1977 — 1978 роках проходив стажування в Ірані.

У 1979 — 1981 роках проходив строкову службу в Афганістані, де працював перекладачем у Групі радянських військових радників.

У 1981 — 1984 роках викладав персидську мову у Вищій школі КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського.

У 1984 році почав працювати спочатку на радіо, у Головній редакції мовлення на країни Ближнього та Середнього Сходу Держтелерадіо СРСР, а з 1987 року — на телебаченні, у Головній редакції інформації ЦТ (програма «Час»). Незабаром став одним з ведучих ранкових інформаційних програм («90 хвилин» — «120 хвилин»), спеціальним кореспондентом, знімав репортажі для програм «Час», «До і після півночі», «Сім дней», «Міжнародна панорама». В епоху гласності став першим радянським журналістом, який представив цілу серію репортажів з Ізраїлю.

У 1991 році став одним з творців телепрограми «Вести». У січні 1992 року відбувся дебют авторської програми «Итоги» на першому каналі РДТРК «Останкино». З 1993 року програма «Итоги» виходила на каналі НТВ, а з квітня 2001 року — на ТВ-6.

Влітку 1993 року Євгеній Кисельов разом з Володимиром Гусинським, Ігорем Малашенко, Олегом Добродєєвим та іншими став співзасновником нової телекомпанії НТВ. Восени того ж року Кисельов стає директором канала НТВ, віце-президентом телекомпанії НТВ, головою ради директорів телекомпанії НТВ. У січні 2000 року обійняв посаду генерального директора телекомпанії НТВ.

14 квітня 2001 року після переходу НТВ під фактичний контроль держави в особі «Газпрому» Кисельов з більшою частиною журналістського колективу телекомпанії перейшов на канал ТВ-6, де обійняв посаду Генерального директора телекомпанії. ТВ-6 була закрита за рішенням Вищого арбітражного суду РФ у січні 2002 року.

У 2002 — 2003 роках Кисельов був головним редактором телеканалу ТВС, який було закрито за наказом Міністерства друку РФ у червні 2003 року.

У 2003 — 2005 роках Євгеній Кисельов — головний редактор щотижневика «Московские новости».

З вересня 2005 до жовтня 2006 року був ведучим авторської програми «Разбор полётов» на радіо «Ехо Москви».

З грудня 2006 року — ведучий програми «Власть с Евгением Киселёвым» на радіо «Ехо Москви» і супутниковому телеканалі RTVi. Одночасно — ведучий історико-просвітницької програми «Наше всё» на «Ехо Москви».

З червня 2008 року суміщає роботу на «Ехо Москви» і RTVi з роботою в якості головного редактора-консультанта телекомпанії ТВі (Україна).

З вересня 2009 року по грудень 2012 року вів суспільно-політичне ток-шоу «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на телеканалі «Інтер».

З 14 лютого по 2 жовтня 2013 року  — керівник «Національних інформаційних систем» телеканалу «Інтер».

З 9 червня[1] по 29 вересня 2013 року[2] — ведучий програми «Подробиці тижня» на каналі «Інтер».

З 2 жовтня 2013 року — штатний радник керуючого директора Group DF Бориса Краснянського.[3]

Нагороди[ред.ред. код]

  • У 1995 році у США Євгенію Кисельову було вручено престижну міжнародну премію «За свободу преси».
  • У 1996 році — премія «ТЕФІ» Російської Національної Телевізійної Академії за найкращу телевізійну аналітичну програму («Итоги»).
  • У 1999 році — лауреат премії «Телегранд», яку вручають за внесок у розвиток російського телебачення і радіомовлення.
  • У 2000 році — лауреат премії «ТЕФІ» за ток-шоу «Глас народа». У тому самому році нагороджений премією «Золотое перо России» Союзу журналістів РФ.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]