Кисельов Тихін Якович

	Тихон Якович Кисельов; біл. Ціхан Якаўлевіч Кісялёў
	Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС
21 жовтня 1980 — 11 січня 1983 року
	15-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
15 жовтня 1980 — 11 січня 1983 року
Попередник:	Петро Машеров
Наступник:	Микола Слюньков
	Заступник голови Ради Міністрів СРСР
5 грудня 1978 — 23 жовтня 1980 року
Прем'єр-міністр:	Олексій Косигін
Попередник:	Кирило Мазуров
Наступник:	Валентин Макеєв
	5-й Голова Ради міністрів Білоруської РСР
9 квітня 1959 — 11 грудня 1978 року
Попередник:	Микола Авхімович
Наступник:	Олександр Аксенов
Партія:	КПРС (з 1940 року)
Освіта:	Гомельський педагогічний інститут (1941); Вища партійна школа при ЦК ВКП(б) (1946)
Народження:	30 липня (12 серпня) 1917; с. Огородня,; Добрушанська волость,; Гомельський повіт,; Могильовська губернія,; Російська імперія
Смерть:	11 січня 1983 (65 років); Мінськ,; Білоруська РСР, СРСР
Нагороди:	;

Ти́хон Я́кович Кисельов (біл. Ціхан Якаўлевіч Кісялёў; 30 липня (12 серпня) 1917(19170812) — 11 січня 1983) — радянський державний і партійний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1977). Член ВКП(б) з 1940 року. Член ЦК КПРС (1961–1983). Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (1980–1983). Депутат ВР СРСР (1954—83). Член Президії Верховної Ради СРСР (1980—83).

Зміст

Кисельов народився в селі Огородня-Кузьміницька (нині Добруського району Гомельської області, Білорусь) у старообрядовій селянській родині. Батька втратив у два роки.

Закінчив Речицьке педагогічне училище (1936), заочно Гомельський педагогічний інститут (1941), ВПШ при ЦК ВКП(б) (1946).

З 1936 року на педагогічній роботі в школах Єльського району Гомельської області, викладав білоруську мову й літературу.

З початком війни не був призваний за станом здоров'я, евакуйований. У 1941–1944 роках — викладач, директор школи в Сталінградській області.

З 1944 року на партійній роботі:

1948–1952 — в апараті ЦК КП(б) Білорусі,
1952–1955 — перший секретар Брестського обкому КП Білорусі
1955–1956 — секретар ЦК КП Білорусі
1956–1959 — другий секретар ЦК КП Білорусі, одночасно у 1958–1962 роках — заступник голови Ради національностей Верховної Ради СРСР.

З 9 квітня 1959 до 11 грудня 1978 року — голова Ради міністрів БРСР. У червні 1967 року очолював делегацію БРСР на V Надзвичайній спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН.
З 5 грудня 1978 до 23 жовтня 1980 року — перший заступник голови Ради міністрів СРСР.
З 15 жовтня 1980 року — перший секретар ЦК Компартії Білорусі.

Помер від раку 11 січня 1983 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі.

Дружина Ніна Федорівна Лапицька, дочки Людмила й Ангеліна, онуки Ірина й Тихон.

Його іменем названо вулиці у Мінську та Гомелі.