Кислота Каро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пероксомоносульфатна кислота
Peroxomonoschwefelsäure.svg
Caro's-acid-3D-balls.png
Шаро-стрижнева модель молекули
Інші назви Кислота Каро
надсульфатна кислота
Пероксомоносульфатна кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 7722-86-3
PubChem 2754594
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула H2SO5
Молярна маса 114,04 г/моль
Зовнішній вигляд Кристали без кольору
Густина 1,7—1,8 г/см3, тверде тіло[1]
Ткип розкладається
Розчинність (вода) добре розчинна
Структура
Координаційна
геометрія
тетраедрична
Небезпеки
Головні небезпеки Окисник O
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Кислота́ Каро́ (перо́ксомо́носульфа́тна кислота́, надсульфа́тна кислота́) — неорганічна сполука, що належить до класу надкислот.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Безбарвні кристали. Температура плавлення 45 °C.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Її відкрив німецький хімік Генріх Каро в кінці XIX століття.

Отримання[ред.ред. код]

\mathrm{ H_2O_2 + ClSO_2OH \longrightarrow H_2SO_5 + HCl }
\mathrm{ K_2S_2O_8 + H_2SO_4 + H_2O \longrightarrow  H_2SO_5 + 2KHSO_4}
\mathrm{ H_2O_2 + H_2SO_4 \longrightarrow H_2SO_5 + H_2O }

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Токсикологія і безпека[ред.ред. код]

Пероксомоносульфатна кислота є сильним окисником, і багато органічних речовин при контакті з нею спалахують.

Застосування[ред.ред. код]

Пероксомоносульфатну кислоту вживають для дезінфекції (наприклад, басейнів), а її солі металів з лугами застосовують при делігніфікації деревини.

Амонійні, калійні і натрієві солі кислоти Каро служать як ініціатори радикальної полімеризації у травленні, покращенні ґрунту і знебарвленні масел. Пероксомоносульфат калію KOSO 2OOH використовується як окислювач.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://web.archive.org/web/20060819183428/http://www.solvayinterox.com.au/MSDS/MSDS%20-%20Caros%20Acid.pdf
  2. Карякін Ю. В., Ангелов И. И. Чистые химические вещества М., Химия, 1974 с 178–179


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.