Китриш Михайло Єгорович
| Китриш Михайло Єгорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
21 жовтня 1936 (87 років) смт. Опішня, Опішнянський район, Харківська область, УРСР | |||
| Країна |
СРСР →  Україна | |||
| Жанр | декоративно-ужиткове мистецтво | |||
| Навчання | завод «Художній керамік» | |||
| Діяльність | художник | |||
| Працівник | Завод «Художній керамік» | |||
| Звання |
 | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Китри́ш Миха́йло Єго́рович (21 жовтня 1936, Опішня) — український гончар, скульптор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999)[1].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився в Опішні в гончарській родині: батько Егор та дід Василь були мисковими майстрами.[2] Ліпленням захопився у 12-річному віці, коли тяжко захворів і був прикутим до ліжка. Почав ліпити свистунці, за роботою забував про хворобу[3]. Згодом гончарської справи навчався у Йосипа Степановича Марехи, де досконало опанував технологію виробництва, техніку ангобування, глазурування, мальовки.
З 1963 року почав працювати на заводі «Художній керамік» гончарем, майстром творчої лабораторії. Відтоді ж експонує роботи на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках, а 1981 року мав першу персональну виставку в 140 робіт.[4] На заводі Михайло Єгорович зустрів і свою майбутню дружину Галину.
Михайло Китриш — співініціатор заснування в Опішні мистецьких навчальних закладів: дитячої студії «Сонячний круг» (разом з Галиною Редчук), Опішнянського філіалу Решетилівського художнього училища № 28, Державної спеціалізованої художньої школи-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішному»[2].
2011 року в Опішні відбулася виставка, присвячена 75-річчю з дня народження відомого гончаря[5].
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Михайло Китриш — різноплановий майстер. Створює керамічну малу скульптуру й фігурні посудини у вигляді фантастичних тварин, птахів, декоративний посуд. Серед них: «Леви», «Баран» (обидва — 1970 року), «Таріль» (1973 рік), «Ваза з барильцем», «Підсвічники» (обидва — 1978 рік)[3].
Твори Михайла Китриша експонувалися на виставках у Болгарії, Росії, Польщі, Канаді, США, Німеччині, ОАЕ, Норвегії та інших країнах[6].
Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений великою кількістю похвальних грамот та медалями (остання з них — «Герой Полтавщини»). У 2011 році Указом Президента України призначено дворічну стипендію опішнянському митцю[7].
Михайло Китриш удостоєний таких нагород[3].
- член Національної спілки художників України (з 1971 рік);
- член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1998 рік);
- Заслужений майстер народної творчості України (1985 рік);
- лауреат премії імені Данила Щербаківського (1995 рік);
- лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999 рік)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про присудження Державних премій України імені Тараса Шевченка 1999 року. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2012.
- ↑ а б Пругло С. // Великий маестро українського гончарства[недоступне посилання з квітня 2019]. — Українське слово — 2011 рік.
- ↑ а б в Китриш Михайло Єгорович [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Комітету з національної премії України імені Тераса Шевченка.
- ↑ Кохан В. // Михайло Китриш [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Народне мистецтво, — № 37-38 (1-2) — 2007 р., — с. 38.
- ↑ Щербань О. В.// Святкування 75-річчя Михайла Єгоровича Китриша [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ Твори Михайла Китриша в колекції Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа [Архівовано 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.] сайт Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Процитовано 25 травня 2012 року.
- ↑ Президент України призначив державні стипендії видатним діячам культури і мистецтва [Архівовано 3 Квітня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано 25 травня 2011 року.