Київ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

З певних причин ця сторінка захищена. Її можуть редагувати тільки зареєстровані користувачі.

Київ
Герб Києва Прапор Києва
Київ на карті України
Основні дані
Прізвисько	Мати міст руських, Другий Єрусалим
Країна	Україна
Регіон	Київ
Район/міськрада	Київська міська рада
Код КОАТУУ	8000000000
Засноване	482. Місто з 9 століття
Магдебурзьке право	1494
Агломерація	Київська агломерація
Поділ міста	10 районів
Населення	2 860 400 (2006)
Площа	839 км²
Густота населення	3178 осіб/км²
Поштові індекси	01000—06999
Телефонний код	+380-44
Координати	50°27′0″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д.
Висота над рівнем моря	179 м
Водойма	р. Дніпро, р. Либідь
Назва мешканців	киянин, киянка, кияни
День міста	остання неділя травня
Номери автомобілів	11, АА
Відстань
Найближча залізнична станція	Київ-Пасажирський
Міська влада
Адреса	01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, 226-34-03
Веб-сторінка	Київська міська рада
Міський голова	Черновецький Леонід Михайлович

Ки́їв — столиця України, одне з найбільших міст Європи. Розташований на річці Дніпро. Населення Києва становить приблизно 4130 тис. осіб^[1] (зареєстрованих як мешканці Києва — 2718 тис.^[2]). Площа міста — 839 км². Разом з передмістями утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5206 тис. мешканців. Київ є окремою адміністративно-територіальною одиницею в складі України, його статус визначається спеціальним законом. Також Київ є адміністративним центром Київської області.

Місто є культурним, урядовим, науковим, промисловим та транспортним центром України. Розташоване на півночі центральної частині України. З 30 січня 1918 року до грудня 1919 року та з червня 1934 року по 24 серпня 1991 року — столиця УРСР. Місто має свій герб та прапор.

Зміст 1 Назва 1.1 Походження назви 1.2 Особливості перекладів назви на інші мови 2 Географія 2.1 Розташування 2.2 Клімат 2.3 Екологія 2.3.1 Біорізноманіття 3 Історія 3.1 Заснування 3.2 VIII—XIII століття 3.3 Середні віки 3.4 XVIII—XIX ст. 3.5 Період УНР та визвольних змагань 3.5.1 УНР 3.6 Радянський період 3.6.1 1920-ті роки 3.6.2 1930-ті роки 3.6.3 Роки Другої світової війни 3.6.4 Повоєнні роки 3.6.5 1960-ті — 1980-ті роки 3.7 Період незалежності 4 Адміністрація 4.1 Адміністративний поділ 4.2 Історичні місцевості 5 Демографія 6 Економіка 6.1 Промисловість 6.2 Заробітна плата 7 Транспорт 7.1 Аеропорти 7.2 Залізниця 7.3 Річковий транспорт 7.4 Метро 7.5 Трамвай 7.6 Фунікулер 7.7 Тролейбус 7.8 Автобус 7.9 Мости через Дніпро 8 Суспільство та культура 8.1 Пам'ятки архітектури 8.2 Пам'ятники та скульптури 8.3 Музика 8.4 Образотворче мистецтво 9 Спорт та відпочинок 9.1 Спорт 9.2 Відпочинок 10 Освіта та наука 11 Зовнішні зв'язки 11.1 Консульства 11.2 Міста-побратими 12 Посилання 13 Джерела інформації

Назва

Походження назви

Назва міста походить від імені Кия - найстаршого з трьох братів, які, згідно з традиційними легендами, вважаються засновниками Києва. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість временних літ» (див. також Кий):

«Быша три братья,— повідомляє літописець,— единому имя Кий, а другому Щек, а третьему Хорив и сестра их Лыбедь. Седяше Кий на горе, идеже ныне оувоз Боричев, а Щек седяше на горе, идеже ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, от него же прозвася Хоревица, и створиша град, во имя брата своего старейшего и нарекоша имя ему Киев. И бяше около града лес и бор велик, и бяху ловяща зверь, бяху мужи мудры и смыслени, и нарицахуся Поляне, от них же суть Поляне в Киеве и до сего дня».

Особливості перекладів назви на інші мови

У слов'янських мовах значно варіюється друга голосна в назві цього міста, що в деяких випадках зумовлено особливостями утворення в даній мові присвійного прикметника від імені Кий. Наприклад, у російській мові Киев, у польській Kijów (читається «кіюв»), у сербській та хорватській Kijev тощо. Щодо неслов'янських мов, то історично склалося так, що назва приходила в ці мови через російську, тому здебільшого маємо там голосний звук, близький до е: англійське Kiev, німецьке Kiew тощо. Проте після здобуття Україною незалежності з'явилася тенденція вимагати, щоб у питаннях назв українських міст іноземні мови брали за основу українську назву, а не російську. Особливо це стосується англійської мови, яка реально найбільш використовується як міжнародна. Так з'явилося слово Kyiv, яке тепер часто вживається як англійський еквівалент слова Київ, але мало знайоме для англомовних людей.

Аргументи за збереження традиційної назви Kiev:

• українці не повинні втручатись у норми англійської мови;
• назва Kyiv не зрозуміла для англомовних людей;
• англомовним людям важко зрозуміти, як читається набір літер Kyiv;
• існування в англійській мові спеціальної назви для Києва, відмінної від оригіналу, свідчить про відомість цього міста у світі, тобто є почесним, а не принизливим.

Аргументи за впровадження нової назви Kyiv:

• оскільки англійська мова виконує роль міжнародної, то вона повинна миритися з тим, що її норми можуть змінюватися на вимогу не тільки її носіїв;
• напис Kyiv найбільш чітко передає правильну вимову мовою оригіналу, що корисно для взаємного розуміння при незнанні відповідних мов;
• назва Kiev походить від російської назви, чим підкреслює колишню залежність України від Росії, і це принизливо.

Географія

Розташування

Місто розташоване на півночі України, по обидва берега ріки Дніпро (довжина вздовж берега — понад 20 км), нижче від гирла Десни на межі Полісся і Лісостепу. Більша частина міста лежить на високому правому березі Дніпра, дуже порізаному густою сіткою ярів, балок та долинами невеликих річок, менша частина на низовинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів:

• на сході — Броварський ліс;
• на південному-сході — Голосіївський лісопарк і лісовий масив Конча-Заспа;
• на заході — Боярський та Святошинський ліси;
• на півночі — лісові масиви Пущі-Водиці.

Клімат

Кліматограма Києва
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
38   -1.5 -7	37   0.2 -6.2	36   5 -1.8	49   13.6 4.9	53   20.4 10.1	75   23.6 13.4	85   24.9 14.6	56   24.4 14.1	58   19.2 9.5	37   12.1 4.4	51   4.4 -0.6	46   0.4 -4.3
Температура в °C • Сума опадів в мм Джерело: pogoda.ru.net

Клімат помірно-континентальний. Середньомісячні температури січня −5,5 °C, липня +19,2 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (лютий 1929)^[3], абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку у Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см.

Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від 64 % (травень) до 85 % (листопад).

• джерело інформації — [3])

Клімат Києва
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	11,1	17,3	22,4	29,1	33,6	35,0	39,4	39,9	33,8	29,5	23,2	14,7	39,9
Середній максимум, °C	−3	−2	3	12	20	23	25	24	19	12	4	−1	11
Середня температура, °C	−5,6	−4,2	0,7	8,7	15,1	18,2	19,3	18,6	13,9	8,1	2,1	−2,3	7,7
Середній мінімум, °C	−9	−8	−3	3	10	13	15	14	9	4	−1	−5	2
Абсолютний мінімум, °C	−31,1	−32,2	−24,9	−10,4	−2,4	2,4	5,8	3,3	−2,9	−17,8	−21,9	−30	−32,2
Норма опадів, мм	48	46	39	49	53	73	88	69	47	35	51	52	650
Джерело: Погода в Україні й світі

Екологія

Ліси, парки і сади складають більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 гектарів На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м² зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м) Питаннями екології Києва займається Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює Прогнімак Олександр Володимирович.

Біорізноманіття

В лісопарках міста, особливо в багаторічних лісах, ще гніздиться ряд диких видів птахів, першу чергу хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України.

Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) до останнього часу збереглись види, занесені до Червоної книги — чорний аполон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечорниця. В межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра (можливо вона мешкає в межах міста і зараз).

Важливу роль в збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перельотів та зимівль. Причому не рідко це рідкісні види. Так, в період весняної міграції, навпроти житлового масиву Оболонь в 1994 році спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі, декілька років тому, зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх гніздиться не більше 20 пар та зимує до 200 особин). Значну цінність мають малі річки та природні ділянки заплав.

Історія

Заснування

Київ було засновано, як стверджують археологи, наприкінці V — першій половині VI століттях (останнім часом ці дані піддаються сумніву).

Свідчення про заснування Києва зустрічаються в Велесовій книзі в таких дощечках: 4-г, 73, 15-б, 2-б та ін.

Заснування Києва, як і багатьох інших міст, оспіване поетичними легендами. Археологічні дослідження виявили, що перше міське поселення на території Подолу появилося не раніше 880-х рр.^[4] Згідно традиційної точки зору, з 882 р. Київ був столицею Київскої Русі. Візантійський імператор Константин Багрянородний, який писав в середині X століття, відмічав, що Київ мав другу назву — Самватас. Ймовірно, вона була або древньою назвою міста, або його позначенням в неслов'янському середовищі. Слово, можливо, походить з хазарської мови і означає «верхні укріплення». Результати деяких археологічних розкопок дають підставу вважати, що вже в VI—VII століттях поселення на правому березі Дніпра можна вважати міськими.^[5] Ця концепція, яка підкріплена святкуванням в 1982 р. 1500-ліття Києва, розглядалася як загальноприйнята. Але, протилежно до «ювілейної концепції» частина істориків і археологів вважає, як і попередньо, що заснування Києва як міста відбувалося у VIII—Х столітті. Тільки у кінці цього періоду окремі поселення злилися в єдине поселення міського характеру.^[6]

VIII—XIII століття

Впродовж VIII—XII ст. Київ був столицею слов'янської держави Русь (історіографічний термін Київська Русь), яка з IX ст. простягалась від Балтійського до Чорного моря.

Вигідне географічне положення Києва на широкому водному торговельному шляху «з варяг в греки» по Дніпру сприяло його швидкому розвитку. В ІХ і першій половині Х століттях Київ вже вважався найбільшим торговим і культурним центром тогочасної Східної Європи, через нього проходила транзитна торгівля між Сходом і Заходом. Вже в IX столітті тут проживало понад 50 000 мешканців (для порівняння у Парижі — 20 000), було близько 400 церков, 8 базарів, найбільша бібліотека християнського світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав зв'язки з різними країнами Європи.

• 988 року князь Володимир ввів християнство на Русі, після чого Київ став одним з найбільших центрів християнства в тогочасному світі.
• 8 березня (12 березня) 1169 р. Київ був розгромлений і пограбований армією організованою ростово-суздальським князем Андрієм Боголюбським.
• 2 січня 1203 р. Київ було пограбовано князем Рюриком Ростиславичем та Ольговичами разом з половцями.
• 6 грудня 1240 р. Київ захопили і зруйнували війська Батия.

Після татарської навали місто було відбудоване.

Середні віки

• В 1363 році Київ був приєднаний до Великого князівства Литовського;
• В 1416 Київ був зруйнований (розграбований і спалений - крім замку) кримськими татарами хана Єдигея.
• В 1494—1497 рр. Київ отримав міські права (Магдебурзьке право);
• В 1596 році на підставі Люблінської унії Київ приєднано до польської корони. У цей період місто стає центром Київського воєводства.
• Внаслідок Хмельниччини Київ в 1667 р. тимчасово (а з 1686 р. вже на постійній основі) входить до складу Московської держави. Він стає резиденцією московського воєводи (згодом російського губернатора), місцем дислокації великого російського гарнізону (для якого на початку XVIII століття споруджено потужну Печерську фортецю), одночасно залишаючись центром козацького Київського полку та козацької Київської сотні.

XVIII—XIX ст.

• Після ліквідації сотенно-полкового устрою та нетривалих територіально-адміністративних експериментів Катерини II Київ з 1797 р. знову стає адміністративним центром Київської губернії у Російській імперії.

• У XIX ст. — торговельний центр (Контрактові ярмарки), осередок українського духовного і політичного життя

• Наприкінці XVIII століття з'явилися дерев'яні будівлі в Хрещатій долині (сучасний Хрещатик), по покритих лісом схилах якої протікав невеликий струмок. З другої половини XIX століття Хрещатик — головна вулиця міста.

Період УНР та визвольних змагань

У часи визвольних змагань Київ став центром боротьби українського народу за поновлення та захисту державності. Хоча станом на 1917 рік українці складали меншість населення Києва (близько 16,4%), українська інтелігенція розглядала Київ як центр українського культурного життя.

Після падіння царського режиму у Києві одразу завирувала національна політична діяльність. З ініціативи Товариства українських поступовців 3—7 березня 1917 р. у Києві була створена Українська Центральна Рада, головою якої став Михайло Грушевський, а у квітні Всеукраїнський національний конгрес перетворив УЦР на загальноукраїнську організацію.

Тим часом під впливом російських соціалістичних партій у березні 1917 р. в Києві виникли організації класового типу — Київська рада робітничих депутатів і Київська рада солдатських депутатів, які на заклик В.Леніна вони почали утворювати збройні формування бойовиків — Червону гвардію.

УНР

З проголошенням 7 (20) листопада 1917 року III Універсалу Київ стає столицею Української народної республіки. Проте вже у січні 1918 року Київ стає ареною збройної боротьби між українськими та більшовицькими військами.

16 (29) січня вибухнуло збройне повстання робітників заводу “Арсенал”. Лише 22 січня (4 лютого) повстання вдалося придушити силами Галицько-Буковинського куреню січових стрільців під керуванням Євгена Коновальця та Гайдамацького кошу Слобідської України під командуванням Симона Петлюри. Проте вже 26 січня (8 лютого) Києвом оволоділи загони Муравйова, вчинили криваву різанину. Проте, за умовами Берестейського миру, укладеного 27 січня (9 лютого) Центральна Рада могла розраховувати на військову підтримку країн Центральних держав, яка врешті змусила більшовицькі війська залишити Київ 1 березня.

29 квітня 1918 р., заручившись підтримкою німецьких військових властей, Павло Скоропадський вчинив державний переворот і усунув УЦР від влади, від цього моменту і до 14 грудня 1918 року Київ стає центром Української Держави. Після остаточної поразки Центральних держав у війні з Антантою, владу Скоропадського було повалено опозиційними до гетьмана українськими силами, і до 14 лютого 1919 у Києві базується Директорія УНР.

Проте з одностороннім скасуванням Берестейського миру і поновленням Українсько-більшовицької війни, у лютому 1918 Київ було взято радянськими військами, Київ стає столицею УСРР. У березні 1919 р. Раднарком УСРР, ВУЦВК і ЦК КП(б)У переїхали з Харкова до Києва. В цей період у Києві споруджуються тимчасові монументи радянського змісту та зносяться пам'ятники “царям та їхнім прислужникам”. Разом з тим репресивні органи більшовиків жорстоко переслідували справжніх та уявних опозиціонерів, у їх катівнях загинули видатні постаті української історії, серед них — Володимир Науменко та ін.

30 серпня 1919 р. Київ було відвойовано об'єднанням Української галицької армії та армії УНР, проте вже наступного дня, 31 серпня 1919 Київ був взятий білогвардійськими військами, очолюваними Денікіним. Влада білогвардійців ознаменувалася численними розстрілами, жертвами яких стали члени більшовицького, і, особливо, боротьбистського підпілля, серед яких - колишній нарком освіти УСРР Гнат Михайличенко, поет Василь Чумак, а також єврейськими погромами.

Після поразки денікінців під Москвою, вже у грудні 1919 року Київ був відвойований більшовицькими військами. Проте столицею радянською України було обрано пролетарський Харків, а Київ залишився губернським центром.

За умов радянсько-польського протистояння, Симон Петлюра та Юзеф Пілсудський уклали союзний договір та розпочали контрнаступ проти більшовиків. 7 травня 1920 року Київ був відвойований союзними силами підрозділів армії УНР та польської армії.

Втім, за чисельністю збройних сил Польща значно поступалася радянській Росії, і вже у червні 1920 року Київ знову, вже остаточно, був узятий більшовиками. Роки тривалої війни призвели до занепаду міського господарства, розірвання економічними взаємин, а багато киян — промисловців і підприємців, діячів науки, культури, мистецтва — опинились в еміграції.

Радянський період

1920-ті роки

На початку 1920-х рр. було відновлено роботу комунальних мереж, трамвайного сполучення, з 1925 р. запроваджено автобусний рух. Були відбудовані основні київські підприємства: «Арсенал» (тоді - Червонопрапорнийц завод), завод кол. Гретера і Криванека (з 1922 р. — «Більшовик»), машинобудівний завод Млошевського (пізніше - завод Артема), Південноросійський машинобудівний завод (з 1924 р. — «Ленінська кузня»), цукеркова фабрика (пізніше — імені Карла Маркса). За проектом Є. Патона на руїнах Ланцюгового мосту було споруджено міст ім. Євгенії Бош. На суцільно перейменованих на честь комуністичних діячів вулицях і площах Києва споруджувалися нові пам'ятники та обеліски, характерним представником яких став монумент Карла Маркса (ск. Й.Чайков) на Радянському майдані.

1930-ті роки

1930-ті роки стали кульмінацією масових репресій, що проводилися радянською владою. Зокрема на території Києва проходили масові страти, чинені радянськими службами державної безпеки. В братських могилах в Биківні лежить приблизно 100 тисяч українців, майже половину з яких розстріляно в т.зв. Жовтневому палаці. Органи КДБ «списували» злочин на німців. Лише в кінці 80-х років ХХ ст. стала відома правда про Биківню. Щорічно 21 травня в Биковнянському лісі біля Києва проводиться день пам'яті жертв комуністичних репресій.

1934 року, після повернення столиці до Києва, місто зазнало кардинальної перебудови. Зокрема на Михайлівській площі було знесено Михайлівський Золотоверхий монастир, на місці якого збудовано будинок ЦК КП(б)У. Було знищено також Трьохсвятительську церкву, церкву Богородиці Пирогощої, барокові Богоявленський (Братський) та Микільський Воєнний собори, Воскресенську та Петропавлівську церкви на Подолі, Кирилівську дзвіницю, класицистичні храми Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги, численні церкви середини ХІХ — поч. ХХ ст. Розгром сакральних споруд супроводжувався фізичним винищуванням або засланням служителів культу усіх конфесій. Було знищено та перетворено на парк історичне кладовище на Аскольдовій могилі, зникло чимало інших визначних поховань.

В цей же час було споруджено ряд адміністративних будівель, серед яких будинок Верховної Ради та будинок РНК УРСР (тепер - будинок уряду). Споруджувалися також багатоповерхові будинки з центральним опаленням, гарячим водопостачанням, ліфтами. 1935 року в Києві було запущено перший тролейбус та введено в дію першу АТС.

Роки Другої світової війни

Друга світова війна обернулася для Києва низкою трагічних подій, незліченими людськими втратами та матеріальними збитками. Вже а світанку 22 червня 1941 року Київ бомбардувала німецька авіація, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 19 вересня місто було взяте. При цьому у полон потрапило понад 665 тисяч бійців і командирів, захоплено 884 одиницці бронетехніки, 3718 гармат тощо.

24 вересня органами НКВС було здійснено ряд вибухів, почалася пожежа Хрещатика та прилеглих кварталів. 29 та 30 вересня відбулося знищення євреїв у Бабиному яру, протягом цих днів загинуло понад 33 тисячі жертв. 3 листопада було підірвано Успенський собор Києво-Печерської Успенської лаври (згідно однієї з версій - заздалегідь закладеними радянськими радіокерованими фугасами). На території міста було створено Дарницький та Сирецький концтабори, де загинули відповідно 68 та 25 тисяч полонених. На примусові роботи до Німеччини з Києва було відправлено понад 100 тисяч молоді. До кінця 1943 року населення міста скоротилось до 180 тисяч.

6 листопада Київ був відвойований радянськими військами. При цьому прагнення встигнути до "ювілейної" річниці жовтневого перевороту призвело до величезних людських втрат: здобуття Києва коштувало життя 417 тисячам бійців і командирів Червоної армії. На початку листопада 1943 р., у переддень відступу, німецькі окупанти почали палити Київ. У ніч на 6 листопада 1943 р. передові частини Червоної армії, долаючи незначний опір німецького ар'єргарду, вступили у майже порожнє палаюче місто.

Загалом протягом воєнних років у Києві було зруйновано 940 будинків державних і громадських установ площею понад 1 млн. кв. м., 1 742 комунальних будинки житловою площею понад 1 млн. кв. м., 3,6 тис. приватних будинків площею до півмільйона кв. м; знищені всі мости через Дніпро, виведені з ладу водогін, каналізація, транспортне господарство.

Повоєнні роки

Перші повоєнні роки поначені інтенсивною відбудовою зруйнованого міста. У січні 1944 р. до столиці УРСР повернулися керівні державні і партійні установи, протягом 1943-1945 рр. було відбудовано 552 тис. кв. м. житла. Повністю було оновлено вулицю Хрещатик. 1948 року було завершено будівництво газопроводу Дашава — Київ, у 1949 році - споруджено Дарницький залізничний міст та міст ім. Є.Патона, розпочалося будівництво метрополітену. Розвивався промисловий і науковий потенціал міста, саме в Києві 1950 року була створена перша в СРСР ЕОМ - МЕСМ, а в 1951 р. розпочав віщання перший в Україні телевізійний центр.

Київ залишався центром розвитку української національної культури. Проте вже 1946 року московська влада почала нову хвилю ідеологічних чисток, що знайшла відгук у Постановах ЦК КПУ «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.

Смерть Сталіна (1953) і прихід до влади Хрущова позначився послабленням диктатури. На хвилі ракетно-ядерної гонки і хімізації народного господарства у місті стрімко розвивалися науково-дослідні інститути АН УРСР. У 1957 році було засновано Обчислювальний центр АН УРСР, у 1960 р. в Інституті фізики було запущено атомний реактор. Того ж року в Києві пущена до ладу перша ділянка метрополітену, а населення міста перевищило мільйон жителів.

1960-ті — 1980-ті роки

Послаблення ідеологічного пресингу викликало посилену творчу активність багатьох представниківтворчої інтелігенції. У Києві дебютували письменники — Іван Драч, Віталій Коротич, Ліна Костенко, композитори Валентин Сильвестров і Леонід Грабовський, на кіностудії ім. О. Довженка було створено легендарні кінострічки «За двома зайцями» (Віктор Іванов, 1961), «Тіні забутих предків» (Сергій Параджанов, 1964). Провідні київські художні колективи отримали можливість виступити за кордоном.

В той же час чергова атеїстична кампанія призвела до закриття ряду храмів, що відновили діяльність під час війни, знесення кількох культових споруд, було сплюндровано чимало історичних поховань, розгромлено Лук'янівське єврейське та караїмське кладовище площею понад 25 га. Нехлюйське ставлення до технологічних вимог призвело до масштабної Куренівської трагедії, тривалий час замовуваної владою. За нез'ясованих до кінця обставин у 1964 р. було знищено пожежею унікальні матеріали з фондів Державної публічної бібліотеки АН УРСР.

В 1960-ті років різко прискорилися урбанізаційні процеси, завдяки чому з 1959 по 1979 рр. загальна кількість постійних жителів Києва зросла з 1,09 до 2,12 млн. чоловік. В ці роки були зведені нові житлові масиви на лівому березі Дніпра — Русанівка, Березняки, Воскресенка, Лівобережний, Комсомольський, Лісовий, Райдужний, пізніше — Вигурівщина-Троєщина, Харківський, Осокорки та Позняки, споруджено також ряд багатоповерхових готелів — «Либідь» (17 поверхів, 1971 р.), «Славутич» (16 поверхів, 1972 р.), «Київ» (20 поверхів, 1973 р.), «Русь» (21 поверх, 1979 р.)., «Турист» (1980-ті, 26 поверхів).

Паралельно поширювалася мережа вищих навчальних закладів, створювалися нові культурні осередки (зокрема, Театр драми і комедії та Молодіжний театр), музеї, серед яких Музей народної архітектури та побуту УРСР, Музей історії Києва та Музею історії Великої Вітчизняної війни з 62-метровою статуєю Батьківщини-матері.

Разом з тим з середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром дисидентського руху. 1965 року відбулися перші масові арешти українських дисидентів (Б. і М. Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, А.Шевчук та ін.), наступні хвилі арештів прокотилися 1972 (В.Чорновіл, З.Антонюк, І.Дзюба, В.Стус) та на межі 1970-х-80-х років. Українська інтелігенція протестувала як проти репресій проти українців, так і проти вторгнення СРСР в Чехословаччину (1968), вимагали відновлення справедливості щодо кримськотатарського народу, боронили права віруючих. Безпрецедентними актом стало встановлення 1966 року Г.Москаленком та В.Куксою вночі на даху Київського інституту народного господарства українського національний прапору. В 1976 у Києві заснована Українська Гельсінкська Група, що сприяла захисту прав ув'язнених згідно Гельсінкських угод.

Припинення репресій та повернення політв'язнів на Україну почалося лише за часів перебудови після 1986 року.

Період незалежності

• З 1991 року Київ — столиця незалежної України

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ. Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Адміністрація

Адміністративний поділ

Територія міста поділена на 10 одиниць — адміністративних районів:

Район	Населення	Площа
Правий берег Дніпра:
Голосіївський район	213 тис.	5,6 тис. га
Печерський район	131 тис.	1,96 тис. га1
Подільський район	182 тис.	3,4 тис. га
Оболонський район	308 тис.	11 тис. га
Святошинський район	320 тис.	10,1 тис. га
Солом'янський район	305 тис.	4 тис. га
Шевченківський район	234 тис.	2,7 тис. га
Лівий берег Дніпра:
Дарницький район	244 тис.	13,3 тис.га
Деснянський район	342 тис.	14,8
Дніпровський район	334 тис.	6,67

Дані подані згідно Офіційного порталу Київської міської влади
1 — в різних джерелах дані різняться від 1,9 тис. га до 3,7 тис га)

Історичні місцевості

Правий берег Дніпра: Академмістечко Аскольдова могила Батиєва Гора Берковець Бессарабка Біличі Борщагівка Братська Борщагівка Видубичі Виноградар Відрадний Вітряні гори Голосіїв Гончарі-Кожум'яки Грушки Ґалаґани Деміївка (Сталінка) Дорогожичі Жуляни Забайков'я Залізнична Колонія Звіринець Казенні Дачі Караваєві дачі Кинь-Ґрусть Китаїв Клов Конча-Заспа Кудрявець Куренівка Корчувате Липки Лук'янівка Микільська Борщагівка Михайлівська Борщагівка

Мишоловка Мінський масив Мостицький масив Нивки Нова Забудова Новобіличі Оболонь Олександрівська Слобідка Паньківщина Петрівка Печерськ Пирогів Південна Борщагівка Поділ Пріорка Пуща-Водиця Рибальський острів Саперна Слобідка Саперне Поле Святошин Сирець Совки Солдатська Слобідка Солом`янка Софіївська Борщагівка Старе Місто Татарка Теличка Теремки Феофанія Чапаєвка Черепанова Гора Чоколівка Шулявка

Лівий берег Дніпра: Березняки Биківня Бортничі Виґурівщина Вигурівщина-Троєщина Воскресенка Дарниця ДВРЗ Кухмістерська Слобідка Лівобережний масив Лісовий Микільська Слобідка Осокорки Передмостова Слобідка Позняки Райдужний масив Рембаза Русанівка (Київ) Село Шевченка Соцмістечко Стара Дарниця Троєщина Труханів острів Харківський масив Червоний Хутір

Демографія

Населення міста
Період	Населення	%±
IX століття	близько 50 000
XVI століття
1552	5 - 6 000
1571	10 - 12 000
XVIII століття
1-ша чв.	10 - 12 000
1742	~ 15 000
XIX століття
1806	27 200
1840	44 700
1865	71 400
1897	247 700
XX століття
1913	626 000
1959	1 090 000
1979	2 120 000
2001	2 611 300

Згідно з офіційними даними, постійне населення Києва становить 2661 тис. осіб. Точних даних про реальну кількість мешканців (включно з приїжджими) немає, але за споживанням продуктів її оцінюють (в середньому) у 4 мільйони 130 тисяч осіб.^{[Джерело?]} Разом з навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців.^{[Джерело?]}

Окрім українців, які складають більшість населення (близько 83 %), в Києві проживають представники близько 130 національностей. Серед них — росіяни — 337,300 (13.1 %), євреї — 17,900 (0.7 %), білоруси — 16,500 (0.6 %), поляки — 6,900 (0.3 %), вірмени — 4,900 (0.2 %), азербайджанці — 2,600 (0.1 %), татари — 2,500 (0.1 %), грузини — 2,400 (0.1 %), молдавани — 1,900 (0.1 %). Проте локалізації меншин у мікрорайонах не відбувається.^[7]

Жителі Києва називають себе кия́нами. В такій формі політонім вживається з князівських часів, що відображено в Повісті временних літ («Святополкъ же сѣде в Киевѣ по отци своемь, и созва Кыяны») та Руській Правді («Микыфоръ Кыянинъ»).

За мовною ознакою, в 2002 р. 67 % киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18 % спілкуються винятково українською, в той час як 48 % спілкуються винятково російською та 34 % спілкуються обома мовами в залежності від обставин. ^[8]

За релігійною ознакою, в 2006 році 64 % мешканців Києва назвали себе віруючими. Основну масу віруючих жителів Києва становлять православні, які є парафіянами Київського (67 % віруючих) або Московського (18 %) Патріархату. Порівняно невелика частина віруючих або відноситься до яких-небудь інших конфесій (3 %), або взагалі утрудняється ідентифікувати себе з якоюсь певною конфесією (12 %)^[9].

Економіка

У 2005 році ВРП склав 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після Москви, Праги, Будапешта, Варшави і Бухареста; ВРП на душу населення — 12000$; Середня заробітна плата — 280$.

Зростання ВРП у 2006 році — 5.3 %. На 2004 рік сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій склав 2.7 мільярди доларів, експорт — 4.13 мільярдів доларів.

На Київ припадає 5,6 % населення України, 20 % ВВП, 30 % прямих іноземних інвестицій. ВРП на душу населення на 75 % вищий за середній по країні (6800$).

У 2004 році 1,35 мільйонів мали роботу, із них 884 тисяч (65.6 %) на великих та середніх підприємствах. 79 % працюють в сфері послуг, із них 23 % — у сфері торгівлі, 15 % — у сфері нерухомості. Лише 21 % зайнято у промисловому виробництві. Сфера послуг надає понад 82 % ВРП міста, та понад 30 % обігу країни в сфері послуг. Безробіття нижче за 5 %.

Сектори сфери послуг, що дають основний внесок до економіки Києва — транспорт та комунікації, дрібна та оптова торгівля, нерухомість, юридичні та фінансові послуги. Ключовими зростаючими секторами економіки є роздрібна торгівля, інформаційні технології, фінанси. ^[10]

Промисловість

Один з найбільших індустріальних центрів України. Майже 300000 працюють на виробництві: у машинобудуванні, обробці металів, харчовій промисловості та інших. У Києві знаходяться відомі у світі АНТК імені Антонова, Інститут електозварювання імені Є.О. Патона.

Заробітна плата

Станом на березень 2007 року середня номінальна заробітна плата — 1886 грн. на місяць. Зокрема, за основними видами діяльності: у будівництві — 1 673 грн., у транспорті та зв'язку — 2256 грн., в торгівлі — 1784,88 грн., у промисловості — 1693 грн., в охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги — 859 грн., в освіті — 1237 грн., в державному управлінні — 3012 грн., в діяльності у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг — 1 730 грн. ^[11]

Транспорт

Дивись також: Транспортна інфраструктура Києва

Київ є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей міста Києва відносяться автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні мають мости через р. Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро. Розвинена також автобусна,тролейбусна і трамвайні мережі, працює фунікулер.

Аеропорти

Київ обслуговують міжнародні аеропорти «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно-західній околиці міста.

Залізниця

Київ — потужний залізничний вузол. В Києві розташовано головне управління Південно-Західної залізниці. Центральним залізничним вокзалом Києва є станція Київ-Пасажирський.

Залізничні маршрути розходяться від Києва у п'яти магістральних напрямках: фастівському (південний захід), коростеньскому (північний захід), ніжинському (північний схід), гребінковському (південний схід) та миронівському (південь, одноколійна). Також по Києву проходить т.зв. «Північне Кільце», що проходить від ст. Київ-Волинський і ст. Святошин через ст. Київ-Петрівка та Київ-Дніпровський до ст. Дарниця. Всі магістральні залізниці електрифіковані. Крім магістральних, існує гілка від ст. Зеніт до Вишгороду та місцеві залізничні колії промислового призначення.

В перспективі планується організація кільцевої лінії міських електричок, що з'єднають радіуси метрополітену.

Річковий транспорт

Київський річковий порт був заснований в липні 1897 року по завершенню будівництва Київської гавані. Причали порту тягнуться від Поштової площі до станції метро «Дніпро». В радянські часи по Дніпру регулярно виконувались як вантажні перевозки, так і пасажирські рейси приміського та дальнього сполучення. В сучасності рейси по Дніпру вважаються нерентабельними — виконуються в основному прогулянкові й туристичні. Фарватер Дніпра використається також для транспортування великих вантажів.

Метро

В Києві значно розвинута система метрополітену. З 1960 року побудовано 3 лінії загальною довжиною понад 60 км, що мають 45 станцій, які обслуговують приблизно 1,7 млн. пасажирів щодня. Багато станцій метрополітену є пам'ятниками історії та культури. Сьогодні станції метро вщент заклеєні рекламою. На даний час проводиться спорудження четвертої та проектування п'ятої лінії метро.

Трамвай

Докладніше у статтях: Київський трамвай та Київський швидкісний трамвай

Київ був першим містом Російської імперії та одним із перших в Європі, в якому було відкрито рух трамваїв. Перший трамвай було запущено в червні 1892 р. на лінії 1,5 км по Олександрівському узвозу (тепер — Володимирський узвіз). В 1948 р. в Києві стала до ладу перша в СРСР лінія швидкісного трамваю від площі Перемоги до житлового масиву Південна Борщагівка.

В 1990 рік став кульмінаційним у розвитку трамвайної мережі — загальна протяжність колій становила 275,9 км, виробнича база налічувала 904 пасажирських трамвайних вагони, річний об'єм перевозок сягав 438 млн. З середини 1990-х років трамвайне господарство поступово занепадає, на 2005 рік відповідні показники зменшились до 258,3 км та 509 трамвайних вагонів, річний об'єм перевозок склав близько 175,6 млн^[12]. Після реконструкції мосту Патона в 2005 році трамвайна мережа міста була розірвана на дві відокремлені частини — лівобережну та правобережну.

Фунікулер

Фунікулер, або «Михайлівський електричний канатний підйом», був споруджений з ініціативи і коштом товариства Київської міської залізниці як ефективний спосіб скорочення шляху з Верхнього міста на Поділ та у зворотному напрямку. Введено в дію в травні 1905 р. Довжина шляху склала 193 м. Зазнавав реконструкцій у 1928 (був подовжений на 38 м), 1958 та 1984 роках.

Тролейбус

Докладніше у статті: Київський тролейбус

Роботи по організації тролейбусного руху в Києві були розпочаті у 1934 р. з поверненням Києву статусу столиці. Першою тролейбусною трасою стала вул. Червоноармійська (зараз В. Васильківська). В повоєнний час тролейбусне господарство Києва постійно розвивається.

З 1991 року на тролейбусних маршрутах Києва курсують тролейбуси вітчизняного виробництва, зокрема Київського завод електротранспорту (вироблялись в 1991-94), київського авіазаводу, ВО «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) та Львівського автомобільного заводу.^[13]

На 2000 р. в Києві діяло 35 тролейбусних маршрути. Довжина мережі досягла 324,9 км, парк складає 640 машин, з яких 24 % — замортизовані. В травні 2006 р. кількість тролейбусних маршрутів у Києві досягла 44. Працює 4 тролейбусних депо.

Автобус

Докладніше у статті: Київський автобус

Вперше запровадити регулярний автобусний рух у Києві спробували ще 1913 року. Фактично ж повноцінна робота автобусу розпочалася лише 1925 року. Тоді на єдиному маршруті працювало 2 автобуси. Тепер у Києві діє бл.90 автобусних маршрутів, які охоплюють собою усі частини міста, кількість автобусів перевищує 700 одиниць. Працює 8 автобусних парків.

Мости через Дніпро

Перший капітальний міст через Дніпро був споруджений в 1853 році — так званий Ланцюговий міст. В 1870 році було розпочато будівництва металевого залізничного моста під керівництвом військового інженера А. Е. Струве, другий залізничний міст — Петрівський — споруджений в 1929 році. У районі нинішнього моста Патона існував також т.зв. Наводницький міст понтонної конструкції, що дав назву вулицям Старонаводницькій і Новонаводницькій. Під час Великої Вітчизняної Війни всі мости через р. Дніпро були зруйновані. Після звільнення Києва (6.11.1943) були споруджені тимчасові дерев'яні мости.

Сьогодні береги Дніпра в межах міста з'єднують 7 мостів, з них 4 автомобільні — Московський, міст метро, міст Патона та Південний, два залізничних — Дарницький та Петрівський, а також пішохідний міст.

Суспільство та культура

Впродовж своєї багатовікової історії здобув величезні надбання в культурі та мистецтві. Сьогодні Питаннями діяльності культурно-освітніх, мистецьких закладів міського підпорядкування займається Головне управління культури Київської міської державної адміністрації, у веденні якого нараховується 18 театрів міського та 4 театри районного підпорядкування, 6 концертних організацій.

Пам'ятки архітектури

Найбільш давні будови Києва відносяться до XI-XII сторіч, коли Київ був центром потужної європейської держави — Русі. Зберіглися також будинки XVII-XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX століття, та початку ХХ століття, виконані у стилі модерн та конструктивізму.Загалом у місті збереглося бл.3000 споруд 11-поч.20 ст., зокрема понад 70 храмів тих часів. До числа найзначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують наступні:

Золоті ворота зруйнованого Київського кремля Софійський собор (XI ст.) комплекс споруд Києво-Печерської лаври (XI—XVIII ст.) Кловський палац Маріїнський палац Червоний корпус КНУ Будинок з химерами Будівля Національного банку

Видубицький монастир (XI ст.) Михайлівський Золотоверхий собор церква Спаса на Берестові (XII ст.) Воскресенська церква Андріївська церква Набережно-Микільська церква Покровська церква Троїцька церква

В числі пам'яток новітньої епохи:

• Київський метрополітен
• Кабінет міністрів
• Президентський секретаріат
• Висотний будинок «Дружба» на Хрещатику

Пам'ятники та скульптури

Докладніше у статті: Пам'ятники Києва

У Києві велика кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників, монументів, сульптурних груп, пам'ятних знаків, погрудь (бюстів) і фігур. Будучи впродовж історії завжди містом мультикультурним, в Києві в різний час «вшановували у камені» діячів багатьох країн і народів.

Як і в інших містах України, переважна більшість пам'ятників і монументів у Києві зосереджена в центральній (історичній) частині, хоча деяке їх число, в тому числі і з огляду на величину міста, сформування власних осередків адміністративних одиниць міста (районів), територіальне розміщення об'єктів культури, місць історичних подій, проживання і/або роботи видатних діячів, включення до складу міста прилеглих населених пунктів тощо, розташовані по всій території міста і на околицях.

Батьківщина-мати		Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні		на честь заснування міста Києва		Монумент незалежності

Див. також: Меморіальні та анотаційні дошки на будинках Києва

Музика

Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є — Національна опера України, Національна філармонія України, Будинок органної та камерної музики, Київський державний театр оперети. Концерти академічної музики проходять також в Великому та малому залах Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, концертному залі Будинку звукозапису, Будинку вчених, Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків..

Концерти розважальної музики проходять у Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeДом та інших залах^[14].. В теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проходять також на Співочому полі.. Популярними музичними осередками міста є також «Джаз Клуб» та клуб "Бабуїн" .

Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики — КиївМузикФест, Форум музики молодих, Музичні прем'єри сезону, фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики Золотоверхий Київ; а також фестивалі естрадної музики — Червона Рута, Країна мрій та інші . Визначною музичною подією 2005 року стало проведення у Києві пісенного конкурсу «Євробачення».

Невід'ємною частиною музичного життя столиці є періодичні музичні конкурси: піаністів — пам'яті В.Горовиця, диригентів — ім. С.Турчака, хорових колективів — ім. М.Леонтовича, вокалістів — ім. Соломії Крушельницької, бандуристів — ім. Гната Хоткевича, а також багатопрофільний конкурс імені М.Лисенка.

У Києві працювали такі видатні музиканти, як Микола Лисенко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко, Рейнгольд Глієр, Болеслав Яворський, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Григорій Верьовка, Борис Гмиря, Степан Турчак, Іван Карабиць, Володимир Симоненко. Серед сучасних композиторів — Валентин Сильвестров та Євген Станкович.

Образотворче мистецтво

Центрами образотворчого мистецтва в Києві є Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури та Національна спілка художників України. Багаті художні колекції представлені у київських музеях — Національному художньому музеї, Музеї російського мистецтва та Музеї імені Богдана та Варвари Ханенко. Твори сучасних українських художників експонуються в галереї спілки художників, міській галереї мистецтв «Лавра», ряді галерей на Андріївському узвозі тощо.

Київ початку XX століття пов'язаний з іменами таких художників, як Олександра Екстер, Михайло Бойчук, Олександр Богомазов, Абрам Маневич, Георгій Нарбут, Вадим Меллер, Олесандр Хвостенко-Хвостов, Георгій Лукомський, у 1920-х роках в Києві працювали Михайло Жук, Климент Редько, Юхим Михайлів, Григорій Світлицький, Карпо Трохименко.

У 1960-ті роки на арену виходять художники, що опановують різні напрямки європейського живопису — експресіонізму (Михайло Грицюк, Ігор Григорьєв), фонізму (Григорій Гавриленко), сюрреалізму (Іван Марчук). Декоративні неофольклорні якості внесли у малярство і графіку учасники гуртка, об'єднаного навколо колекції народного мистецтва Івана Гончара (Віктор Зарецький, Георгій Якутович).

Новітній етап художньої творчості в Києві розпочинається із виходом на поверхню андеґраунду 1987 р., коли Спілка художників улаштувала виставку молодих. Уперше від 1920-х рр українські художники знов заявили про себе на міжнародному рівні, зокрема це абстракціоністи Тіберій Сильваші, Анатолій Криволап, Петро Лебединець, Микола Кривенко, творець палімпсестів Олександр Дубовик, концептуаліст Володимир Бовкун, неодадаїст-картограф Юрій Соломко та інші.

Спорт та відпочинок

Спорт

У місті досить популярний футбол, хокей, баскетбол, гандбол і волейбол. У ньому існує багато спортивних клубів. Це футбольні клуби: «Динамо», «Арсенал», «Оболонь», ЦСКА, хокейний клуб «Сокіл», гандбольний клуб «Спартак», баскетбольний клуб «Будівельник». Найважливішими аренами спортивних змагань є НСК «Олімпійський», Палац спорту, стадіони «Динамо», «Оболонь», а також Спортивне поле, на якому 1913 року планувалося проведення всеросійської олімпіади.

• У Києві працює Національний університет фізичного виховання і спорту України. 2012 року на НСК «Оліпмпійському» заплановано проведення матчів Чемпіонату Європи з футболу 2012.

Відпочинок

Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких Національний ботанічний сад, Ботанічний сад ім. Фоміна, Парк Шевченка, Хрещатий парк, Маріїнський парк, Міський парк, Володимирська гірка, Парк «Аскольдова могила», Парк Вічної Слави, Пейзажна алея, Сквер Чорновола, Гідропарк, Голосіївський парк, Голосіївський ліс, Парк партизанської слави, Парк перемоги, Пушкінський парк, Зоопарк.

Найбільш масово кияни та гості міста відвідуть Національний ботанічний сад в пору цвітіння Саду бузків, Андріївський узвіз під час святкування Дня Києва та міську виставку квітів, яка більше півстоліття щорічно проводиться на співочому полі у дні святкування Дня Незалежності України в останній тиждень серпня.

Див. також: Парки Києва

Освіта та наука

Починаючи з 9 ст. Київ був важливим центром інтелектуального процесу в Східній Європі

Починаючи з кінця XVII ст., Києво-Могилянська академія підготувала багато видатних вчених

У 1834 р. був відкритий перший в історії Києва Університет - Київський університет Св. Володимира, що з того часу став провідним вітчизняним освітнім та науковим центром

І сьогодні Київ — найбільший в Україні науковий центр. Тут є 18 вузів:

• Київський національний університет імені Тараса Шевченка
• Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
• Національний університет Києво-Могилянська академія
• Національна музична академія
• Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
• Національний авіаційний університет
• Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА)
• Академія архітектури й будівництва
• Національний аграрний університет
• Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
• Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв
• Київський національний університет культури і мистецтв
• Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ)
• Київський міжнародний університет (КиМУ)

а також численні установи Національної академії наук України (НАНУ):

• Український нафтогазовий інститут

Зовнішні зв'язки

Консульства

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Тампере	Фінляндія	30 грудня 1954
Лейпциг	Німеччина	7 жовтня 1956
Флоренція	Італія	27 липня 1967
Братислава	Словаччина	3 квітня 1969
Кіото	Японія	7 вересня 1971
Тулуза	Франція	9 червня 1975
Оденсе	Данія	22 квітня 1989
Единбург	Велика Британія	17 липня 1989
Мюнхен	Німеччина	6 жовтня 1989
Ухань	КНР	19 жовтня 1990
Вільнюс	Литва	21 червня 1991
Чикаго	США	17 червня 1991
Торонто	Канада	29 липня 1991
Анкара	Туреччина	10 лютого 1992
Відень	Австрія	26 травня 1992
Париж	Франція	7 листопада 1992
Москва	Росія	22 жовтня 1992
Краків	Польща	19 лютого 1993
Гельсінки	Фінляндія	12 березня 1993
Кишинів	Молдова	1 жовтня 1993
Тсване	ПАР	5 жовтня 1993
Будапешт	Угорщина	19 жовтня 1993
Пекін	КНР	13 грудня 1993
Варшава	Польща	4 лютого 1994
Гавана	Куба	21 лютого 1994
Таллінн	Естонія	7 грудня 1994
Єреван	Вірменія	14 вересня 1995
Афіни	Греція	12 листопада 1996
Мінськ	Білорусь	5 липня 1997
Софія	Болгарія	11 вересня 1997
Баку	Азербайджан	12 вересня 1997
Мехіко	Мексика	25 вересня 1997
Бішкек	Киргизстан	2 жовтня 1997
Брюссель	Бельгія	8 грудня 1997
Ташкент	Узбекистан	16 січня 1998
Рига	Латвія	29 травня 1998
Астана	Казахстан	11 червня 1998
Сантьяго-де-Чилі	Чилі	5 серпня 1998
Стокгольм	Швеція	24 березня 1999
Тбілісі	Грузія	29 травня 1999
Рим	Італія	2 листопада 1999
Єрусалим	Ізраїль	20 лютого 2000
Ріо-де-Жанейро	Бразилія	4 вересня 2000
Бразиліа	Бразилія	5 вересня 2000
Буенос-Айрес	Аргентина	7 вересня 2000
Лісабон	Португалія	26 жовтня 2000
Ашгабат	Туркменістан	14 травня 2001
Тріполі	Лівія	29 травня 2001
Волгоград	Росія	11 липня 2001
Санкт-Петербург	Росія	27 липня 2001
Улан-Уде	Росія	8 жовтня 2001
Республіка Комі	Росія	6 грудня 2001
Белград	Сербія	4 червня 2002
Ошська область	Киргизстан	1 липня 2002
Женева	Швейцарія	29 вересня 2003
Махачкала	Росія	5 березня 2004
Джакарта	Індонезія	30 травня 2005
Сучжоу	КНР	14 червня 2005
Ліма	Перу	14 жовтня 2005

Михайлівський Золотоверхий собор	Золоті ворота	Велика дзвінниця Києво-Печерської лаври	Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври
Софійський собор	Миколаївський костел	Маріїнський палац	Андріївський узвіз
Будинок з химерами	Червоний корпус Київського університету у сучасному міському ландшафті

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ. Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Посилання

• Енциклопедія Києва
• Захоплюючий Київ-більш ніж 2000 статей про Київ, його таємниці і красоти, а також регулярні екскурсії містом
• Київський туристичний веб-портал
• Музеї Києва
• Офіційний веб-портал київської міської влади
• Мапа Києва
• Як тебе не любити, Києве мій!
• Фото та об'єкти Києва на мапі
• Офіційний сайт до дня Києва
• Київ 360 - віртуальний Київ (панорами)
• Київський трамвай
• Хто є хто в Україні — ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В М. КИЄВІ

Джерела інформації

Гляньте київ у Вікісловнику, вільному словнику.

1. М. О. Рибаков «Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва», «Кий», 1997
2. История Киева, в 3 т., 4-х книгах, Киев, «Наукова думка», 1982
3. Дан Берест «ЛІТОЧИСЛЕННЯ КИЄВА з 640 року до н.д.»

Визначні місця Києва
	п • о • р Храми та монастирі Києво-Печерська лавра | Софійський собор | Михайлівський собор | Андріївська церква | Видубицький монастир | Кирилівська церква | Володимирський собор | Церква Богородиці Пирогощої | Флорівський монастир| Церква Різдва Христового | Покровська церква | Церква Миколи Притиска | Покровський жіночий монастир | Введенський монастир | Китаївська пустинь | Феофаніївський скит | Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі | Олександрівський костел | Костел Святого Миколая | Синагога Бродського | Кірха Святої Катерини | Караїмська кенаса   п • о • р Некрополі Діючі: Байкове кладовище | Лук'янівський цвинтар | Солом'янське кладовище | Звіринецьке кладовище | Лук'янівський військовий цвинтар | Берковецький цвинтар | Лісовий цвинтар Не збереглися: Щекавицький цвинтар | Аскольдова могила | Лук'янівський єврейський цвинтар Місця масових розстрілів та поховань: Бабин Яр | Биківня Меморіали: Батьківщина-мати | Меморіал Вічної Слави | Чорнобильський меморіал   п • о • р Культура та розваги Оперний театр | Філармонія | Консерваторія | Театр імені Івана Франка | Театр імені Лесі Українки | Молодий театр | Театр драми і комедії на лівому березі | Ляльковий театр | Оперета | Цирк | Київська кіностудія ім. О.Довженка | Палац «Україна» | Спортивний комплекс «Олімпійський» | Стадіон «Динамо» ім. Валерія Лобановського | Палац Спорту | Іподром | Велотрек | Київський університет | Києво-Могилянська академія | Київський політехнічний інститут   п • о • р Вулиці та площі Площі Києва | Майдан Незалежності | Європейська площа | Хрещатик | Бульвар Тараса Шевченка | Вулиця Володимирська | Вулиця Михайла Грушевського | Вулиця Богдана Хмельницького | Вулиця Антоновича | Вулиця Велика Васильківська | Вулиця Прорізна | Вулиця Ярославів Вал | Вулиця Олеся Гончара | Вулиця Велика Житомирська | Львівська площа | Вулиця Інститутська | Вулиця Банкова | Вулиця Шовковична | Вулиця Шота Руставелі | Вулиця Саксаганського | Вулиця Івана Мазепи | Площа Івана Франка | Бульвар Лесі Українки | Вулиця Петра Сагайдачного | Андріївський узвіз | Вулиця Боричів Тік | Володимирський узвіз | Поштова площа | Контрактова площа | Площа Льва Толстого | Бессарабська площа | Площа Слави | Софійська площа | Михайлівська площа | Вулиця Набережно-Хрещатицька | Проспект Перемоги | Площа Перемоги | Повітрофлотський проспект | Броварський проспект | Проспект Миколи Бажана | Міст Патона   п • о • р Транспорт Аеропорт «Бориспіль» | Аеропорт «Київ» | Вокзал | Станція «Дарниця» | Станція «Київ-Волинський» | Станція «Київ-Петрівка» | Автовокзал | Річковий вокзал | Метро | Міський електропотяг | Швидкісний трамвай | Трамвай | Тролейбус | Автобус | Річковий трамвай | Фунікулер | Дитяча залізниця   п • о • р Фортифікації Золоті ворота | Цитадель | Київська фортеця | Лисогірський форт | Київський укріплений район   п • о • р Палаци та особняки Маріїнський палац | Кловський палац | Жовтневий палац | Губернаторський будинок | Будинок митрополита | Замок Річарда | Будинок із химерами | Особняк Беретті | Будинок Трубецьких | Особняк Гальперіна | Особняк Лібермана | Особняк Полякова | Особняк Миколи Терещенка | Особняк Федора Терещенка | Будинок Ікскюль-Гільденбанда | Будинок вдови, що плаче | Будинок Подгорського | Будинок Сироткіна | Будинок з котами | Шоколадний будиночок | Дача Хрущова   п • о • р Парки та сади Парки Києва | Ботанічний сад | Ботанічний сад ім. Фоміна | Парк Шевченка | Хрещатий парк | Маріїнський парк | Міський парк | Володимирська гірка | Парк «Аскольдова могила» | Парк Вічної Слави | Парк «Київ в мініатюрі» | Пейзажна алея | Сквер Чорновола | Гідропарк | Голосіївський парк | Голосіївський ліс | Парк партизанської слави | Парк перемоги | Печерський парк | Пушкінський парк | Зоопарк   п • о • р Музеї Києва Великої Вітчизняної війни | Міський музей «Духовні скарби України» | Історичних коштовностей України | Лесі Українки | Народної архітектури та побуту України | Радянської окупації | Російського мистецтва | Театрального, музичного та кіно-мистецтва України | Художній музей України | Музей авіації | Музей історії Києва | Музей історії благодійництва у Києві | Музей однієї вулиці | Аптека-музей | Археологічний музей | Музей Бджільництва | Музей Бджільництва України | Ботанічний музей | Будинок Турбіних | Видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького | Музей води | Геологічний музей | Музей гетьманства | Музей Івана Гончара | Державний політехнічний музей при НТУУ КПІ | Еколого-натуралістичний центр | Будинок-музей Марії Заньковецької | Центральний музей Збройних Сил України | Золоті Ворота | Зоологічний музей | Музей іграшки | Музей історії ветеринарії | Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря | Музей історії України | Музей кіностудії імені Олександра Довженка | Музей-майстерня Івана Кавалерідзе | Києво-печерський національний історико-культурний заповідник | Історико-архітектурна пам'ятка-музей Київська фортеця | Музей Київського метрополітену | Музей книги та друкарства | Меморіальний кабінет-музей Віктора Косенка | Музей Фотія Красицького | Музей культурної спадщини | Будинок-музей Миколи Лисенка | Музей літератури України | Архів-музей літератури та мистецтва України | Музей медицини | Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків | Музей «О. С. Пушкін та декабристи на Україні» | Палеонтологічний музей | Педагогічний музей | Музей першого президента України Леоніда Кравчука | Поштовий будиночок | Музей прикордонних військ України | Музей Олександра Сергійовича Пушкіна | Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського | Меморіальний будинок-музей Григорія Світлицького | Музей спортивної слави України | Музей Михайла Старицького | Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» | Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини | Хата на Пріорці | Музей хліба | Музей «Чорнобиль» | Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка | Національний музей Тараса Шевченка | Українського декоративного мистецтва | PinchukArtCentre | Alex Art House

	Голови міської адміністрації Києва
	Литовсько-польська доба: Яцько Балика | Федір Ходика-Кобизевич | Андрій Ходика-Кобизевич
	Російська імперія: Федір Тадрина | Ждан Тадрина | Ян Биковський | Федір Биковський | Георгій Рибальський | Пилип Лакерда | Григорій Киселівський | Парфентій Дегтерєв | Іван Ходунов | Федір Войтенко | Павло Демідов Сан-Донато | Густав Ейсман | Павло Демідов Сан-Донато | Микола Ренненкампф | Густав Ейсман | Іван Толлі | Степан Сольський | Василь Проценко | Іполит Дьяков | Федір Бурчак
	Українська Держава: Євген Рябцов | Іполит Дьяков
	УРСР: Ян Гамарник | Григорій Гринько | Пантелеймон Свистун | Юрій Войцехівський | Іван Воробйов | Василь Биструнов | Рафаїл Петрушанський | Павло Христич | Микола Пашко | Іван Шевцов
	Райхскомісаріат Україна: Олександр Оглоблин | Володимир Багазій | Леонтій Форостівський
	УРСР: Леонід Лебідь | Федір Мокієнко | Федір Чеботарьов | Олексій Давидов | Михайло Бурка | Володимир Гусєв | Валентин Згурський | Микола Лаврухін
	Незалежна Україна: Григорій Малишевський | Олександр Мосіюк | Іван Данкевич | Іван Салій | Леонід Косаківський | Олександр Омельченко | Леонід Черновецький

п • о • р Адміністративний поділ України
Автономна республіка	Крим
Області	Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Київська • Кіровоградська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська
Міста державного значення	Київ • Севастополь

п • о • р 50 найбільших міст України за населенням     Київ Харків Дніпропетровськ Одеса Донецьк Запоріжжя Львів Кривий Ріг Миколаїв Маріуполь Луганськ Макіївка Вінниця Сімферополь Севастополь Херсон Полтава Чернігів Черкаси Суми Горлівка Житомир Дніпродзержинськ Кіровоград Хмельницький Рівне Чернівці Кременчук Тернопіль Івано-Франківськ Луцьк Біла Церква Краматорськ Мелітополь Керч Нікополь Сєвєродонецьк Слов'янськ Бердянськ Алчевськ Павлоград Ужгород Лисичанськ Євпаторія Єнакієве Кам'янець-Подільський Костянтинівка Красний Луч Олександрія Конотоп

п • о • р Список історичних населених місць Київської області Біла Церква • Богуслав • Васильків • Вишгород • Київ • Переяслав-Хмельницький • Ржищів • Фастів • Яготин

п • о • р Міста і смт над Дніпром (від джерела до гирла)
Росія	Бочарово¹ • Верхньодніпровський • Дорогобуж • Смоленськ
Білорусь	Дубровно • Орша • Копись • Шклов • Могильов • Бихов • Рогачов • Жлобин • Стрешин • Речиця • Лоєв • Комарин²
Україна	Радуль • Любеч • Вишгород • Київ • Козин • Українка • Ржищів • Переяслав-Хмельницький • Канів • Черкаси • Світловодськ • Кременчук • Комсомольськ • Верхньодніпровськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ • Запоріжжя • Василівка • Дніпрорудне • Енергодар • Нікополь • Кам'янка-Дніпровська • Нововоронцовка • Горностаївка • Берислав • Каховка • Нова Каховка • Дніпряни • Таврійськ • Цюрупинськ • Херсон • Гола Пристань • Очаків³
1. Бочарово — село біля джерела ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані.