Київська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київська губернія
Киевская губ МВД Бенке.jpg
Герб
Київська губернія.jpg
Центр Київ
Існувала 18 грудня 1708
Площа 44777,9 (1897)
Населення 3 559 229 осіб (1897)
Попередники Київське воєводство
Наступники Київська округа

Київська губернія — губернія в складі Російської імперії.

Київська губернія 1708–1781 років[ред.ред. код]

Київська губернія на мапі Московського царства 1708 року

Утворена Указом Петра І від 18 грудня 1708 року. Адміністративний центр — місто Київ.

У 1719 році в Київській губернії було створено 4 провінції: Білгородська, Київська, Орловська і Севська, які у свою чергу розділені на дистрикти.

У 1727 року з Київської була виділена Білгородська губернія до якої увійшли Білгородська, Орловська та Севська провінції.

1781 року губернія розділена на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва.

Київське намісництво[ред.ред. код]

Докладніше у статті Київське намісництво
Мапа Київського намісництва 1792 року

У 1781–1796 роках губернія іменувалася Київським намісництвом, що складалося з таких повітів: Київського, Золотоніського, Голтв'янського, Козелецького, Лубенського, Миргородського, Остерського, Переяславського, Пирятинського. У губернію входили також міста Хорол і Городище.

У 1790-х роках до Київського намісництва відійшли Богуславський, Гадяцький, Зіньківський, Канівський, Корсунський і Лохвицький повіти.

Київська губернія 1797–1918[ред.ред. код]

Губернії Росії в 1708.
Київська губернія на мапі Стрельбицького 1917 року
Київська губернія на мапі 1821 року

У 1796 році Київське намісництво ліквідоване та всі лівобережні землі, що входили до нього, передані в Малоросійську губернію. Одночасно, до новоутвореної Київської губернії увійшли землі Правобережжя.

Склад Київської губернії[ред.ред. код]

Повіти Київської губернії XIX століття: Київський, Бердичівський, Васильківський, Звенигородський, Канівський, Липовецкий, Радомисльський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський, Чигиринський.

У відношенні селянського самоврядування 1976 сільських товариств губернії розподілені на 202 волості та підпорядковані 24-м мировим посередникам (по 2 мирові ділянки у кожному повіті).

У судовому відношенні губернія входить до складу Київської Судової Палати та поділяється на два судових округи: Київський і Уманський. До Київського Окружного суду віднесені Київський, Бердичівський, Васильківський, Канівський, Сквирський, Радомисльський, Черкаський та Чигиринський повіти; до Уманського Окружного суду — Уманський, Звенигородський, Липовецкий і Таращанський повіти. Кожне місто з повітом складають судово-мировий округ. В губернії налічується 62 судово-мирові ділянки та 48 судово-слідчих[1].

Київська губернія 1919-1923[ред.ред. код]

1919 року шляхом виділення волостей північно-східної частини Радомисльського повіту було утворено Чорнобильський повіт. 1921 року зі складу Полтавської губернії до складу Київської губернії було передано Переяславський повіт. З 1920 по 1922 роки Черкаський повіт та Чигиринський повіт входили до складу новоутвореної Кременчуцької губернії.

Також центр Васильківського повіту було переведено у Білу Церкву, повіт перетворено на Білоцерківський.

На час ліквідації у губернії було 15 міст (усі повітові та одне позаштатне - Васильків) та 107 містечок.

Територія у наш час[ред.ред. код]

На момент ліквідації до складу Київської губернії входила уся теперішня територія Київської області (окрім Броварського, Яготинського та більшої частини Згурівського районів), уся правобережна частина Черкащини (за винятком 2 сіл Монастирищенського, 2 сіл Христинівського та 3 сіл Чигиринського районів), Брусилівський, Коростишівський (за винятком 6 сіл), Попільнянський, Радомишльський, Ружинський повністю та Андрушівський, Бердичівський, Малинський частково, окрім того невеличкі частини Коростенського та Черняхівського районів Житомирської області, північні частини Новомиргородського та Олександрівського, східна частина Новоархангельського та 5 сіл північно-східної частини Голованівського районів, Кіровоградської області, у повному складі території Козятинського, Оратівського та Погребищенського, практично уся частина Іллінецького (за винятком 2 сіл) та Липовецького (за винятком 10 сіл), південно-східна частина Калинівського, невеликі шматочки Гайсинського, Немирівського, Теплицького та Хмільницького районів Вінницької області.

Населення[ред.ред. код]

Мовний склад населення повітів Київської губернії за даними перепису 1897 р.[2]

Населення українська єврейська російська польська німецька білоруська чеська татарська
Київський повіт 541 483 304 200 59 869 143 920 18 456 5 814 4 109 1 139 1 133
Бердичівський повіт 279 695 187 243 64 505 10 132 16 150 470 139 748 76
Васильківський повіт 315 823 264 099 38 256 7 103 5 666 172 89 15 178
Звенигородський повіт 274 704 241 865 26 614 3 768 1 754 133 82 6 108
Канівський повіт 268 860 238 436 26 167 2 618 1 322 82 93 11 15
Липовецький повіт 211 825 173 669 31 748 2 317 3 953 40 21 20 2
Радомишльський повіт 315 629 247 418 41 272 12 202 6 138 7 153 135 1 106 4
Сквирський повіт 251 257 209 841 31 503 3 167 6 155 268 34 43 98
Таращанський повіт 245 752 215 367 23 200 2 377 4 345 63 132 18 141
Уманський повіт 320 744 273 894 37 641 5 815 2 786 196 124 74 67
Черкаський повіт 307 542 261 187 30 207 12 830 1 324 235 1 186 78 127
Чигиринський повіт 225 915 201 926 19 507 3 178 742 81 245 36 5
Київська губернія 3 559 229 2 819 145 430 489 209 427 68 791 14 707 6 389 3 294 1 954
Населення українська єврейська російська польська німецька білоруська чеська татарська
Київський повіт 541 483 56,2% 11,1% 26,6% 3,4% 1,1% 0,8% 0,2% 0,2%
Бердичівський повіт 279 695 66,9% 23,1% 3,6% 5,8% 0,2% 0,3%
Васильківський повіт 315 823 83,6% 12,1% 2,2% 1,8% 0,1% 0,1%
Звенигородський повіт 274 704 88,0% 9,7% 1,4% 0,6%
Канівський повіт 268 860 88,7% 9,7% 1,0% 0,5%
Липовецький повіт 211 825 82,0% 15,0% 1,1% 1,9%
Радомишльський повіт 315 629 78,4% 13,1% 3,9% 1,9% 2,3% 0,4%
Сквирський повіт 251 257 83,5% 12,5% 1,3% 2,4% 0,1%
Таращанський повіт 245 752 87,6% 9,4% 1,0% 1,8% 0,1% 0,1%
Уманський повіт 320 744 85,4% 11,7% 1,8% 0,9% 0,1%
Черкаський повіт 307 542 84,9% 9,8% 4,2% 0,4% 0,1% 0,4%
Чигиринський повіт 225 915 89,4% 8,6% 1,4% 0,3% 0,1%
Київська губернія 3 559 229 79,2% 12,1% 5,9% 1,9% 0,4% 0,2% 0,1% 0,1%
Розподіл населення в містах губернії за мовою[3]
(перепис 1897 року)
Місто Українська Російська Їдиш Польська Німецька Інша
Київ 22.2 % 54.2 % 12.1 % 6.7 % 1.8 % 3.0 %
Бердичів 8.2 % 8.6 % 77.1 % 5.1 % 0.3 % 0.7 %
Васильків 54.1 % 6.2 % 39.1 % 0.3 % 0.1 % 0.2 %
Звенигородка 49.3 % 8.9 % 37.6 % 2.1 % 0.1 % 2.0 %
Канів 65.2 % 3.4 % 30.6 % 0.5 % 0.1 % 0.2 %
Липовець 45.6 % 4.6 % 47.6 % 2.2 %
Радомисль 22.6 % 7.1 % 68.5 % 1.2 % 0.4 % 0.2 %
Сквира 42.8 % 5.3 % 49.6 % 1.7 % 0.1 % 0.5 %
Тараща 49.7 % 5.1 % 43.6 % 1.2 % 0.1 % 0.3 %
Умань 30.7 % 8.7 % 57.1 % 3.0 % 0.3 % 0.2 %
Черкаси 43.6 % 16.6 % 36.9 % 0.4 % 0.2 % 2.3 %
Чигирин 66.6 % 3.5 % 29.6 % 0.2 % 0.1 %
По губернії 28.2 % 33.1 % 31.0 % 4.7 % 1.0 % 2.0 %
Населення Київської губернії згідно з переписом 1897 р.


Київські губернатори[ред.ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття про Київську область.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]