Київська операція війська польського (1920)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київська операція (1920)
Польсько-радянська війна
Польський бомбардувальник у Києві
Польський Бреґет 14 на Київському аеродромі
Дата: квітень – червень 1920 року
Місце: Україна
Результат: Перемога Польщі та УНР
Сторони
Flag of Poland.svg Польща
Flag of Ukrainian People's Republic (non-official, 1917).svg Українська Народна Республіка
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg Українська Радянська Соціалістична Республіка
Командувачі
Flag of Poland.svg Юзеф Пілсудський
Flag of Poland.svg Едвард Ридз-Сміглий
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Михайло Тухачевський
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Семен Будьонний
Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg Йона Якір
Військові сили
8 дивізій піхоти
1 кавалерійська дивізія
2 українські дивізії
8 дивізій піхоти
2 кавалерійські дивізії
пізніше також 1-ша Кавалерійська Армія
Втрати
Невідомо, приблизно 10,000-15,000 вбито, щонайменше 10,000 захоплено в полон, багато поранено 1ша Кавалерійська армія втратила 2,000 людей, решта сил втратила близько 30,000 людей

Ќиївська опер́ація в́ійська п́ольського (1920) — наступальна операція війська польського і армії УНР в квітні 1920 року метою якої було відбити Київ у більшовиків.

Початок кампанії 1920[ред.ред. код]

Польський 1-й танковий полк під Даугавпілсом
Етапи Київської операції

У перших числах січня 1920 року війська Едварда Ридз-Смігли несподіваним ударом взяли Двінськ і потім передали його латвійській владі. 21 лютого у місті відбувся військовий парад Війська Польського. Тим часом, командування РСЧА зібрало сили, чисельністю 100 тисяч багнетів, при наявності потужної артилерії, бронепоїздів і бронемашин. 10 березня план наступу Червоної Армії, розроблений Сергієм Каменєвим і Борисом Шапошниковим, був затверджений. Однак, вже 6 березня польські війська перейшли в наступ у Білорусі, захопивши Мозир і Калинковичі. Атака ж на ​​Україну 12-ї і 14-ї армій РСЧА захлинулася через два дні. Армії змушені були перейти до оборони. Всі чотири спроби Червоної Армії відбити Мозир не увінчалися успіхом.

До кінця 1919 року польські збройні сили нараховували 21 дивізію піхоти і 7 моторизованих бригад — всього 600 тисяч бійців. У перших місяцях 1920 року була оголошена мобілізація, яка принесла значне поповнення особового складу. Крім того, продовжували прибувати все нові добровольці. У тому числі і американські (серед них був і льотчик Меріан К. Купер — майбутній творець Кінг-Конга і батько польського письменника Мачея Сломчинского) . До кампанії 1920 Польща виставила понад 700 тисяч солдатів. До початку головних бойових дій сили сторін становили:

На південній ділянці фронту — від Дніпра до Прип'яті:

Військо Польське

  • 6-а армія генерала Вацлава Івашкевича
    • 5-а піхотна дивізія (Вацлав Енджеевский)
    • 12-а піхотна дивізія (Маріан Янушайтіс-Жегота)
    • 18-а піхотна дивізія (Франтішек Крайовський)
    • Третій Авіадівізіон (Стефан Бастир)
  • 2-а армія генерала Антонія Листовського
    • 13-а піхотна дивізія (Франтішек Паулік)
    • 15-я Поморська піхотна дивізія (Антоні Ясенський)
    • 6-я українська піхотна дивізія (Марко Безручко)
    • 2-й Авіадівізіон (Камілло Періно)
  • 3-я армія генерала Едварда Ридз-Сміглий
    • 1-а піхотна дивізія Легіонів (Едвард Ридз-Сміглий)
    • 7-а піхотна дивізія (Еугеніуш Погожельський)
    • Третя кавалерійская бригада (Єжи Савицький)

Всього — 30,4 тис. багнетів і 4,9 тис. шабель.

РСЧА

Усього 13,4 тис. багнетів і 2,3 тис. шабель.

На північній ділянці фронту — між Прип'яттю і Двіною:

Військо Польське

  • 4-а ​​армія (район Полісся і Березини) генерала Станіслава Шептицького
    • 2-а піхотна дивізія Легіонів (Хенрік Мінкевич)
    • 6-а піхотна дивізія (Казімеж Рашевський)
    • 14-а Великопольська піхотна дивізія (Даніель Конажевський)
    • Поліська група генерала Владислава Сікорського
      • 9, 16, 21-а піхотні дивізії
    • 7-й Авіадивізіон (Антонін Бучкевич)

Всього 12 дивізій піхоти і 2 бригади кавалерії — 60,1 тис. багнетів і 7 тис. шабель.

Західний фронт Михайла Тухачевського:

Усього 66,4 тис. багнетів і 4,4 тис. шабель.

Таким чином, в Білорусі сили були приблизно рівні, тоді як в Україні поляки мали майже триразову перевагу. До того ж в тилах 12-й і 14-ї армій діяли українські партизанські загони і дві галицькі бригади, чисельністю більше 1,5 тисячі чоловік. Після прийняття рішення про наступ на південній ділянці фронту польське командування перекинуло туди ще 10 тисяч багнетів і 1 тисячу шабель.

Наступ на Київ[ред.ред. код]

Польско-українські війська вступають в Київ. Хрещатик, 1920
Пілсудський і Петлюра. Київ, 1920

25 квітня 1920 року польські війська атакували позиції Червоної Армії. Ділянкою фронту від Мозиря до Олевська командував генерал Юзеф Рибак; від Олевська до Полонне — генерал Едвард Ридз-Смігли; від Полонне до Проскурова (Хмельницького) — генерал Антоні Листовський; від Проскурова до румунського кордону — генерал Вацлав Івашкевич. Крім того, дії поляків, відповідно до договору, підтримували війська Симона Петлюри (близько 15 тис. осіб). Дії Пілсудського викликали невдоволення Франції, яка сподівалася на виступ поляків єдиним фронтом зі ЗС Півдня Росії. До 28 квітня польські війська зайняли лінію Чорнобиль — Козятин — Вінниця — румунський кордон. В Житомирі маршал польської армії Юзеф Клеменс Пілсудський зробив промову до українського народу, наголошуючи, що українці мають право на свою незалежну державу. А потім, протягом доби пройшли 90 км і спинилися біля брами Києва, не зустрічаючи опору. Все говорило за те, що Сергій Меженінов відвів армію, ухиляючись від прямого зіткнення…


6 травня була захоплена Біла Церква. Наступного дня частини Червоної Армії втекли з Києва. Незабаром у Київ вступили кавалерійські частини війська польського (а 8 червня — піхота). Але 14 травня в Білорусі почався наступ радянського західного фронту. А 12 червня в Київ увійшла Червона Армія.

Іноземці[ред.ред. код]

Американські добровольці, пілоти ескадрилії імені Тадеуша Костюшко, майбутній кінематографіст Меріан К. Купер і командир ескадрилії Седрик Фонтлерой

В операції, окрім поляків та українців, брали участь також іноземні добровольці, наприклад американці. Серед них Меріан К. Купер — творець Кінг-Конга.

Посилання[ред.ред. код]