Київське маршрутне таксі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київське маршрутне таксі
Країна Україна Україна
Місто Київ
Дата відкриття 1960
Кількість маршрутів 146
Кількість автобусних депо 19
Типи автобусів Богдан А091
Богдан А092
Ataman A092H6
ЗАЗ А07А І-Ван
Рута
Вартість проїзду 6,00 — 15,00
Експлуатуюча організація Департамент транспортної інфраструктури

Ки́ївське маршру́тне таксі́ — система маршрутних таксі в місті Києві. Зараз[коли?] представлена 146 маршрутами та 19 перевізниками[1].

Історія[ред. | ред. код]

У Києві маршрутні таксі з'явилися в 1960-х роках. Тоді на лініях експлуатувалися автомобілі РАФ-977. Новий вид транспорту достатньо швидко став популярним, незважаючи на підвищену вартість проїзду. У другій половині 1970-х років на лінії маршрутних таксі з'явилися нові мікроавтобуси РАФ-2203. Станом на 1987 рік в місті працювало 28 таксомоторних маршрутів, загальна протяжність яких становила понад 100 км. На лініях використовувалися 62 РАФ-2203.

Після економічних потрясінь 1980 — 1990-х років маршрутне таксі, які знаходилися в державній власності, стало нерентабельним та занепало. Маршрутні таксі почали зникати з вулиць міста.

У 1997 році цей вид транспорту почав відроджуватися. З'являлися перші приватні власники маршруток. Першим приватним перевізником був ЗАТ «Автосвіт», який експлуатував автобуси моделі «ГАЗель». З того часу маршрутне таксі почало бурхливо розвиватися. Оскільки ГАЗелі не справлялися з пасажиропотоком, почали з'являтися інші автомобілі: Iveco Daily, Mercedes-Benz Vario. Але їх також виявилося недостатньо. Проблема незручності пересування вирішилися після випуску в експлуатацію автобусів Черкаського автозаводу «Богдан» А091, А092. І зараз[коли?] це основний рухомий склад на маршрутах маршрутного таксі столиці України.

Піком розвитку маршрутних таксі була середина 2000-х років, коли їх загальна кількість була у межах 300 маршрутів, на які виходило більше 1500 автобусів при значній кількості перевізників, особливо малих.

Починаючи з кінця 2000-х років мережа маршрутних таксі суттєво почала скорочуватися. Нерентабельні маршрути закривалися через відсутність попиту, а й відповідно прибутку. Починаючи з 2012 року проводилась кампанія по закриттю дублюючих маршрутних таксі, зокрема були зачинені маршрутні таксі № 159, 204, 246, 248, 506 і т. д., що дублювали комунальний транспорт.

За період між 2011 та 2018 роками було закрито близько 52 маршрутів, хоча деякі з них продовжують курсувати у статусі «нелегальних». За цей же період було відкрито лише 5 нових маршрутів: 250, 500, 501, 502 та 512.

Зараз[коли?] маршрутні таксі становлять 25 % від загального пасажирського транспорту та покривають усе місто довгими та короткими маршрутами.

Маршрути[ред. | ред. код]

Станом на січень 2022 у місті діє 146 легальних маршрутів, з яких функціонує лише 127. Інші дев'ятнадцять маршрутів не обслуговуються перевізником, хоча числяться у реєстрах або працюють напівлегально, змінюючи на власний розсуд траси маршрутів. Умовно ці маршрути можна поділити на довгі, що сполучають віддалені райони, наприклад маршрути № 242, 416 та короткі, які частіше за все сполучають житлові масиви чи певні райони з метрополітеном, наприклад маршрути № 183, 224, 577.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

«Зручність» київських маршруток

Основною складовою парку маршрутних таксі є автобуси малого класу і лише незначна частина автобуси великого класу.

Основною популярною моделлю залишається автобуси Богдан А091 та Богдан А092. Меншу частку займають менш комофортабельні та незручні автобуси моделі Рута різних модифікацій. Також розповсюдженими є автобуси моделі ЗАЗ А07А І-Ван. Починаючи з 2016 року ринок перевезень почали заповнювати автобуси моделі Ataman А092H6 та Богдан А221. Останні почали з'являтися через нові конкурсні вимоги, щодо експлуатації маршрутів.

Автобуси великого класу у приватних перевізників експлуатуються в край рідко, через дорожчу собівартість, малу швидкість та маневреність. Але починаючи з 2021 року частка автобусів великої місткості почала зростати, через змінені вимоги на конкурсах до рухомого складу.

Автобуси моделей ГАЗ, ПАЗ, IVECO Daily 3, Volkswagen LT, Mercedes-Benz Sprinter (T1N) та інші, що часто зустрічались у 2000-х роках не використовуються на маршрутах, через їх малу місткість та не відповідність до конкурсних вимог.

Перевізники[ред. | ред. код]

Станом на січень 2022 в місті діє 19 перевізників, які організовують роботу на 146 маршрутах маршрутних таксі. Умовно компанії-перевізників можна поділити на великі (понад 10 маршрутів), середні (4 — 10 маршрутів) і дрібні (менше 3 маршрутів). Фактично ринок перевезень представлений місцевими приватними перевізниками. Окрім цього на міських маршрутах також працюють приміські перевізники, зокрема на маршрутах № 187, 200к та 474.

Основними великими приватними первізниками є[2]:

  • ПП «Авен Єзер»;
  • ПП «Універсал-Транс»;
  • ТОВ «Кийтранс-2005»;
  • ТОВ «Союз-Авто».

За останні декілька років кількість дрібних і великих перевізників скоротилася в рази. Основною причиною скорочень можна назвати програш компаніями-перевізниками маршрутів на конкурсі або викуп компанії більшою компанією. Також, починаючи з 20 січня 2022 комунальне підприємство Київпастранс припинило обслуговування маршрутних таксі.

Проїзд[ред. | ред. код]

Вартість проїзду на маршруті встановлюється перевізником в залежності від довжини та унікальності маршруту. Наприклад:

Перспективи[ред. | ред. код]

Подальше перспектива розвитку залишається незрозумілою. Згідно рекомендацій Міжнародного банку розглядалось скорочення числа маршрутів маршрутного таксі. Першочергово це заміна маршрутів-дублерів. Також розглядалось закриття малопопулярних маршрутів. Деякі маршрути пропонувалось замінити на автобусні маршрути чи тролейбусні маршрути.

Також і з перспектив слід виділити поступове оновлення рухомого складу, боротьбу із «нелегальними» перевізниками та підвищення тарифів на проїзд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Киев. fotobus.msk.ru. Архів оригіналу за 6 Червня 2017. Процитовано 10 листопада 2019.
  2. Киев — Фотобус. fotobus.msk.ru. Архів оригіналу за 6 Червня 2017. Процитовано 28 липня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]