Київський автобус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський автобус
Країна Україна Україна
Місто Київ
Дата відкриття 1925
Кількість маршрутів 90
Кількість автобусних депо 4
Кількість автобусів 647 (з них 509 — діючі)
1103 автобуси очікують на списання
Типи автобусів CityLAZ-12
CityLAZ-20
МАЗ-103
МАЗ-105
МАЗ-107
МАЗ 203
МАЗ 215
Mercedes-Benz Citaro
Вартість проїзду 8.00
Експлуатуюча організація КП «Київпастранс»
Сайт http://kpt.kyiv.ua

Київський автобус — автобусна система міста Києва, що діє з 10 грудня 1925 року.

Історія[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

Перші спроби експлуатації омнібусів — попередників автобусів — у Києві були здійснені ще наприкінці XVIII століття. Хоча в другій половині XIX століття Київ був одним із передових міст Російської імперії, у місті не було пасажирського транспорту, крім візників.

У 1879 році підприємець Левін закупив 7 омнібусів, розрахованих на перевезення 8 пасажирів, і почав їхню експлуатацію в Києві. Незважаючи на дешевизну вартості проїзду порівняно з візниками, цей вид транспорту незабаром перестав існувати. Виною всьому стали незадовільний технічний стан омнібусів і їхня нестача на вулицях. Тогочасні омнібуси можна порівняти з нинішніми вантажними «маршрутками», у яких перевозиться вдвічі більше пасажирів за їхню провізну здатність.

ХХ століття[ред. | ред. код]

Наприкінці першої декади XX століття міська Дума розробила проєкт введення в експлутацію в Києві восьми автобусних ліній з передачею їх у концесію. Але реалізувати цей проєкт повною мірою не вдалося через відсутність підприємців, готових вкласти гроші в такий сумнівний і витратний захід. Тоді в Києві процвітав трамвай з розгалуженою мережею, і автобусне підприємство могло просто прогоріти.

Автобусний рух у Києві починався двічі: у 1911 і 1913 роках, але за деякий час експлуатація автобусних ліній закінчилася, і цей вид транспорту не завоював довіри у киян. Ці автобуси знаходились на території Лук'янівського трамвайного парку.

  • 10 грудня 1925 року, після встановлення радянської влади в Україні, у столиці було відкрито перше регулярне автобусне сполучення за маршрутом «Пл. ІІІ Інтернаціоналу — вул. Л. Пятакова» (теперішні Європейська пл. — вул. Саксаганського). Ініціатором запуску руху був керівник Комунгоспу інженер Олександр Тирмос[1]. На маршруті працювали автобуси «Фіат» та «Daimler-Benz» (за нинішніми мірками їх можна назвати мікроавтобусами).
  • У 1929 році автобусний парк Києва став поповнюватися першими радянськими автобусами, побудованими на базі вантажівок: Я-3, Я-6, АМО-4 і АМО-Ф15.
  • У 1932 році до Києва почали надходити кутасті й примітивні машини ЗІС-8, а в 1938-му — досить елегантні ЗІС-16. До Другої світової війни в Києві було близько 100 автобусів, однак вони суттєво не впливали на обсяг пасажироперевезень, через постійні поломки, недосконалість конструкцій, дуже малу провізну здатність, їхню малу кількість і, врешті-решт, відсутність доріг із твердим покриттям. У 30-і роки основним видом транспорту був трамвай.
  • У 1934 році біля нинішньої станції метро «Либідська» у Боєнському провулку була організована «Автобусно-таксомоторна база № 1». Туди відразу ж надійшло 20 нових автобусів із дерев'яним кузовом «ГАЗ-0330» (на 16 сидячих місць). Незважаючи на брак запчастин і самих автобусів, вони пропрацювали до початку Великої вітчизняної війни.

Слід зазначити, що автобуси тих років були фактично вантажівками, пристосованими для перевезення пасажирів.

Друга світова війна та вторгнення німецьких військ у серпні 1941 року практично повністю паралізували транспортне сполучення Києва.

  • У 1945 році почалося відновлення автобусного господарства, і вже в червні 1946-го в столиці було організовано автобусний парк № 1 по вулиці Васильківській, який існує і понині. Він протягом 13 років був єдиним автобусним парком у Києві.
  • У 1946 році почали надходити машини з Заводу імені Сталіна ЗІС-154. Це була перша модель, створена не на шасі вантажівки. ЗІС-154 — справжній автобус вагонної компоновки, причому з революційним рівнем комфорту для пасажирів. Саме ЗІС-154 разом із капотними машинами ГАЗ-0330, ЗІС-16 і ГЗА-51 становив автобусний парк повоєнного Києва.
  • У 1951 році до Києва почали надходити вдосконалені автобуси ЗІС-155. Разом із ЗІС-154 вони на десятиліття стали основою автобусного парку в Києві.
  • У 1958 році на київських маршрутах з'явилися й автобуси з емблемою ПАЗ-652. Невеликі, що вміщували 45 осіб, машини з двома вузькими дверима, були направлены на перевезення з малим пасажирообігом.
  • У 1968 році цей автобус став називатися ПАЗ-672 після модернізації. Він добре прижився на вузьких вуличках приватного сектора в Совках, Мишоловці і районі Монтажник.

На маршрутах ПАЗи використовував тільки 1-й парк, де їх налічувалося понад 50 одиниць. Пізніше завод з міста Павлово, що на річці Ока, поставляв у місто нову модель ПАЗ-3205, і її ще й досі можна зустріти на не багатьох збережених ПАЗівських маршрутах, наприклад на № 12, 19, 28, 111.

  • 1959 року на лівому березі Дніпра було відкрито другий автобусний парк (адреса підприємства — вул. Дружба Народів, 40). Частина автобусних маршрутів була передана на обслуговування до нововідкритого підприємства.

Автобуси перевозили пасажирів з площі Сталіна в Стару та Нову Дарницю, на Печерськ, Сталінку та у передмістя. Поступово розгалужувалася автобусна мережу Києва. Саме автобуси першими приходили на нові масиви: Соцмісто, Воскресенку, Гідропарк, Лісовий, Оболонь, Троєщину, Харківський.

  • На початку 1960-х почалося масове надходження перших українських автобусів ЛАЗ-695. Швидко витісняючи застарілі ЗІС-155 і заповнюючи нові маршрути Чоколівки і Відрадного, Нивок і Борщагівки, Воскресенки і Академмістечка, нові ЛАЗи становили переважну основу парку Києва в 60-70х роках.
  • У 1964 році почала надходити модель ЛАЗ-695Е. Автобус ЛАЗ-695 виявився настільки вдалим і надійним, що з деякими архітектурними та технічними змінами (695М, 695Н), продовжував залишатися головним автобусом в місті аж до середини 1970-х років. У 1980-х роках ЛАЗи разом з «Ікарусами» працювали на багатьох лініях. Навіть сьогодні легендарний затишний 695-й із вчорашнього дня зустрічається на київських лініях.
  • У 1965 році в АП № 1 налічувалося 367 автобусів, з них автобусів ЛАЗ було 267 одиниць, трохи менше машин було в АП № 2. АП № 1 обслуговував 42 міських маршрути.
  • Лише в 1967—1968 роках на маршрутах міста у ЛАЗу з'явилився конкурент у вигляді угорського Ikarus 620 в 1-му і 2-му парках (пізніше моделей 556 і 180) і ЛіАЗ-677 в АТП-09125 і 09123, які почали працювати на найбільш завантажених напрямках, переважно районах новобудов. Автобуси ЛіАЗ-677 не стали настільки масовими в місті, як ЛАЗ-695 або Ікаруси, але не менше 300 автобусів цієї моделі в 3, 4, 5 парках з 1968 по 1990 роки возили киян на правому березі, і лише в 2004 році останній «слон» — таке прізвисько мав серед водіїв ЛіАЗ — зійшов з дистанції.
  • У 1973 році в Києві на маршруті № 49 проводилися випробування першого українського автобусного поїзда з двох зчеплених автобусів ЛАЗ-695М. Випробування такого роду будуть проведені майже через 30 років, а в 1970-ті роки з великим пасажиропотоком були покликані справлятися зчленовані Ikarus 180 (як їх називали, «Фантомас»), благо братерська допомога РЕВ надавалася без проблем.
  • З середини 1970-х років угорські автобуси марки Ikarus все активніше завойовували київські вулиці, так Ikarus 556 і зчленований Ikarus 180 від 1-го і 2-го автобусних парків, стали працювати на маршрутах з великим пасажиропотоком. 180-та модель — це був екзотичний автобус із двома салонами, з'єднаними між собою гофрованим переходом.

Усі роки до міста приходили на випробування автобуси різних заводів і конструкцій, але мало хто з них залишилися в Києві так надовго, як, наприклад, знамениті Ікаруси сімейства 200. Почали надходити ці автобуси в 1973 році. Трьохдверний Ikarus 260, трохи пізніше зчленований — Ikarus 280 з чотирма дверима (у просторіччі «гармошка»). Ці жовті автобуси з величезними вікнами і просторим салоном були майже як візитка міста в 1980-х роках, настільки багато їх було, особливо на Лівому березі.

  • У 1981 році був відкритий автобусний парк № 6, що став обслуговувати новий житловий масив Оболонь. Двома роками пізніше автобуси з'явилися на житломасиві Вигурівщина-Троєщина — найбільшому житловому масиві Києва, за чисельністю населення порівняний з обласним центром України. У парку в найкращі роки було 400 «Ікарусів», які обслуговували Троєщину, Оболонь, Мінський масив і Виноградар.

Пік розквіту автобуса в Києві припадає саме на середину 80-х років, коли постійно відкривалися нові маршрути і постійно поповнювався парк машин.

Якщо в 1981 році на 103 маршрути виходило 897 автобусів у годину пік, то вже в другій половині 80-х на 110 маршрутах працювало понад 1000 автобусів у годину пік.

  • У 1982—1984 роках Львівський завод представив місту нову модель автобуса середнього класу ЛАЗ-4202, але невелика партія цих машин виявилася вкрай не доопрацьованою і через кілька років була списана.
  • У 1989—1990 роках у 5-й парк на заміну знятому з виробництва ЛіАЗ-677 прибула партія з двадцяти нових ЛіАЗ. Ці 12-метрові машини моделі 5256, при удаваній сучасності і зручності, виявилися вкрай низької якості, і більше ніколи не закуповувалися для Києва.
  • У 1990 році Київ отримав останні Ікаруси, і угорська марка стала для нас історією. Протягом трьох років машини цього класу не поставлялися до Києва взагалі.

Лише в 1992 році ЛАЗ нарешті освоїв випуск модернізованої моделі 42021, і в 1993 році ці автобуси в кількості 65 штук поповнили автобусні парки, у яких був брак машин.

Також у 1993 році почалася нова ера нашестя львівських машин до Києва. Синьо-білі машини з мотором «Рено» випробовувалися на маршруті № 3 «Ленінградська пл. — Голосіївська пл.», І за 3 наступних роки у міські парки надійшло 138 автобусів цієї моделі.

Розпад Радянського Союзу не міг не позначитися і на автобусному транспорті Києва: постійно скорочувалися випуски на існуючі маршрути, вкорочувалися довгі маршрути. Гостро відчувався брак рухомого складу: для першої половини 1990-х років картина перекошеного «Ікаруса», що від'їжджає від зупинки, на якій ще залишилося багато пасажирів, стала звичайною. Аналогічна ситуація була і з пасажирськими перевезеннями трамваєм і тролейбусом.

Критичну ситуацію, що склалася з пасажирськими перевезеннями в Києві, врятувало тільки введення таксомоторних перевезень. Першими здійснювати перевезення пасажирів без надання пільг стали автобусні парки в 1996 році. Автобуси з'являлися з трафаретами «Автобусний таксомотор», перші машини з'явилися на експресних маршрутах, які обслуговують Троєщину (№ 21к, 26е, 57е, 59е), трохи пізніше з'явилися маршрути, не повторюючі траси міського транспорту. Саме в цей важкий період на маршрути вийшли не задоволені повною мірою за містом, автобуси з міжміських трас — ЛАЗ-699Р і Ikarus 250 (загалом понад 50 одиниць). Їх використовували переважно на експресних і таксобусний маршрутах.

  • У 1997 році з'явилися «ГАЗелі» і знамениті помаранчеві «Псковавто» московського ЗАТ «Автосвіт». «Маршрутки» лише доповнювали стандартний міський транспорт, але замінити його ніяк не могли.
  • Середина 1990-х років характеризується відкриттям нових автобусних маршрутів, експресного переважно типу, які обслуговували «спальні» райони. Були відкриті троєщинські маршрути № 14е, 35е, 64е, 67е, 113е, 114е, 115е; раніше були відкриті експреси № 21е, 110е.

Доїжджаючи до метро практично без зупинок на 10 хвилин раніше основних маршрутів, вони користувалися великою популярністю у пасажирів, особливо в ранковий час.

У 1997 році в деяких АТП з'явилася практика випуску на звичайні маршрути автобусів в експресному режимі (зокрема, на маршрути №№ 2, 9, 90). Скоро експресні перевезення канули в лету, а їхню нішу зайняли маршрутки.

Львівський автобусний завод спеціально для потреб Києва зібрав надвеликий зчленований автобус ЛАЗ-6205. Ці машини, призначені для заміни «Ікарусів-280», так фактично і не взяли в Києві. Лише два автобуси прибуло в АТП-13028 (АП № 1), і вони недовгий час пропрацювали на автобусному маршруті № 17. Пізніше вони були передані в Васильківське АТП, а одна з машин до 2006 року працювала в Полтаві.

  • У 1998 році до Києва надійшла нова партія великих автобусів ЛАЗ-52523, після неї стали надходити автобуси ЛАЗ-52527 з одинарною третьою дверцьою.

Сьогодення[ред. | ред. код]

  • У 2000—2001 роках були закриті «нерентабельні» маршрути № 24, 51, і після цього почалася тиха стагнація київського автобуса: закривалися маршрути, зменшувалися випуски на існуючі маршрути, не закуповувався рухомий склад у належному обсязі і потрібного типажу.

Як велика подія в 2001 році, після проведення тендеру, до міста прибули 120 багатомісних автобусів Volvo B10M[en] і «Сканія-112». Це були зчленовані моделі для приміського сполучення та не дуже годилися для напружених київських ліній. Крім того, «північне» виконання машин було без кватирок і зі слабкою вентиляцією, і влітку в них було жарко. Машини відомих шведських виробників були не нові, їх просто списали в Швеції.

Керівництво Києва періодично презентувало нові експериментальні машини: потяг «Сканія», низькопідлоговий «Соляріс», зчленований ЛАЗ великої місткості. На жаль, ці машини не стали закуповувати для роботи в Києві, пославшись на брак фінансів, просто захопившись маршрутками. А тим часом на забутих міською адміністрацією зупинках все збільшувалися натовпи народу, який примушували користуватися невместітельнимі і некерованими маршрутками.

  • Лише у 2003 році КМДА оголосила тендер на закупівлю 145 автобусів, і перші машини вже почали надходити наприкінці 2003 року. За 2003—2004 роки надійшло 80 автобусів МАЗ-103, 30 — зчленованих МАЗ-105, 20 ЛАЗ-525270, 10 зчленованих ЛАЗ-А291. Трохи пізніше надійшло 5 принципово нових трьох вісних 15-метрових машин Богдан А231 черкаського заводу. Основний акцент цих поставок був зроблений на низькопідлогові машини, тобто відсутність сходинок у дверях. Це прискорює посадку-висадку пасажирів і робить їх зручнішими для пасажирів.

Водночас Львівський автобусний завод, з тріском провалив тендер 2003 року через відсутність низькопідлогових машин, на автосалоні SIA-2004 представив свій низькопідлоговий екземпляр ЛАЗ-А183. Ця була машина, яку можна назвати повноцінно низькою підлогою, на відміну від МАЗів і Богдана А231, у яких немає ступенів лише на 1 і 2 дверей. У серпні 2004 року цей лайнер проходив випробування на таксомоторному маршруті № 69Т. Уже в травні 2005 року в місто стали приходити перші серійні екземпляри.

Маршрути[ред. | ред. код]

   Тимчасово не працює
   Тимчасовий або тимчасово змінений маршрут (час роботи див. у примітках)
Номер Розклад[2] Кінцева А Кінцева Б Примітки
2 [1] вул. Шолуденка вул. Булгакова
[2] Михайлівська Борщагівка Кільцева Дорога Тимчасовий маршрут на час реконструкції станції швидкісного трамваю «Кільцева Дорога»
[3] Кібернетичний центр Станція метро  «Либідська» Тимчасовий маршрут на час ремонту тунелю між станціями  «Либідська» та  «Деміївська» [4]
5 [5] Залізничний вокзал «Центральний» вул. Ізюмська
6 [6] Дарницька площа вул. Милославська Вулицями Оноре де Бальзака, Радосинською, Лісківською та Радунською
9 [7] Станція метро  «Лук'янівська» вул. Булгакова
10 [8] Станція метро  «Лісова» Селище Рибне
11 [9] Станція метро  «Лісова» с. Радіоцентр (с. Биківня)
11д [10] Станція метро  «Лісова» Дачне містечко «Сосновий Бор» Із заїздом до с. Биківня. Три рейси в день
12 [11] вул. Ізюмська Залізничний вокзал «Південний»
14 [12] Станція метро  «Нивки» Лісорозсадник
17 [13] Станція метро  «Харківська» вул. Драгоманова
18 [14] Станція метро  «Харківська» Харківське шосе
19 [15] вул. Ізюмська Станція метро  «Васильківська»
20 [16] Станція метро  «Площа Льва Толстого» ж/м Корчувате
21 [17] Станція метро  «Почайна» вул. Милославська Вулицями Каштановою, Оноре де Бальзака
22 [18] Музей авіації Вул. Тростянецька
23 [19] вул. Салютна вул. Симиренка
24 [20] Залізничний вокзал «Центральний» Національний музей історії України у Другій світовій війні
25 [21] Залізнична станція «Київ-Волинський» Національний музей історії України у Другій світовій війні
27 [22] Станція метро  «Либідська» с. Пирогів
28 [23] Станція метро  «Деміївська» вул. П'ятигорська
30 [24] вул. Академіка Єфремова Санаторій «Лісова галявина» (Пуща-Водиця)
31 [25] Станція метро  «Політехнічний інститут» вул. Татарська
32 [26] Станція метро  «Нивки» Мінський масив
33 [27] Станція метро  «Лісова» Лісовий масив Вулицями Кіото, Мілютенка, Лісовим проспеком
33т [28] ДВРЗ Станція метро  «Чернігівська» Тимчасовий маршрут на час реконструкції трамвайної лінії по вулиці Алматинській[3]
35 [29] вул. Урлівська вул. Підлипка
36 [30] Станція метро  «Дорогожичі» вул. Сирецька
37 [31] Станція метро  «Святошин» ж/м «Західний»
37А [32] Станція метро  «Святошин» с/к «Чайка»
38Д [33] Вулиця Метрологічна Станція метро  «Либідська» Маршрут 38 тимчасово подовжений до  «Либідська» у зв'язку з ремонтом тунелю між станціями  «Либідська» та  «Деміївська» [34]
40 [35] Станція метро  «Героїв Дніпра» с. ДВС Через площу Тараса Шевченка
41 [36] Станція метро  «Героїв Дніпра» с. ДВС
42 [37] вул. Митрополита Андрея Шептицького вул. Єлизавети Чавдар
43 [38] Станція метро  «Видубичі» с. Козин
43к [39] Станція метро  «Видубичі» санаторій Конча-Заспа
44 [40] вул. Милославська Залізнична платформа «Лівий берег» Вулицями Лісківською, Радунською
45 [41] проспект Петра Григоренка Станція метро  «Дарниця»
46 [42] Станція метро  «Лівобережна» вул. Микитенка
47 [43] Станція метро  «Нивки» Станція метро  «Дорогожичі» Вулицями Данила Щербаківського, Ружинською, Януша Корчака, бульв. Павла Вірського
48 [44] Станція метро  «Лівобережна» готель «Славутич»
49 [45] Станція метро  «Лівобережна» Залізнична платформа «Лівий берег»
50 [46] Вул. Північна Залізничний вокзал «Центральний»
51 [47] Станція метро  «Либідська» Станція метро  «Червоний Хутір»
53 [48] Станція метро  «Контрактова площа» Рибальський острів
54 [49] Станція метро  «Видубичі» площа Михайла Співака
55 [50] Станція метро  «Палац спорту» Дарницька площа
56 [51] Станція метро  «Виставковий центр» просп. Академіка Палладіна
57 [52] Станція метро  «Академмістечко» Авторинок
59 [53] Залізнична платформа Троєщина вул. Петра Вершигори
60 [54] Станція метро  «Деміївська» Станція метро  «Либідська» Тимчасовий маршрут на час ремонту тунелю між станціями  «Либідська» та  «Деміївська» [55]
61 [56] Залізнична платформа Троєщина вул. Милославська Вулицями Закревського, Лифаря, Градинською, Радунською
62 [57] Контрактова площа Ботанічний сад НАНУ
63 [58] Станція метро  «Червоний Хутір» Лісовий масив
69 [59] вул. Литвиненко-Вольгемут Станція метро  «Палац спорту»
70 [60] Станція метро  «Лівобережна» вул. Петра Вершигори
72 [61] Станція метро  «Контрактова площа» просп. Свободи
73 [62] Станція метро  «Героїв Дніпра» вул. Милославська Вулицями Бальзака, Градинською, Радунською
74 [63] Станція метро  «Славутич» вул. Центральна (селище Осокорки, база відпочинку «Либідь»)
75 [64] Станція метро  «Виставковий центр» вул. Григорія Гуляницького (с. Жуляни)
77 [65] вул. Остафія Дашкевича Лісове кладовище
78 [66] Станція метро  «Васильківська» Севастопольська площа
79 [67] Станція метро  «Лісова» вул. Каштанова Вулицями Закревського, Електротехнічною
81 [68] Станція метро  «Лісова» Лісовий масив Вулицями Кубанської України, Лісовим проспектом, Космонавта Поповича
87 [69] Станція метро  «Осокорки» вул. Митрополита Андрея Шептицького
90 [70] площа Валерія Марченка вул. Григоровича-Барського
91 [71] Станція метро  «Голосіївська» вул. Анни Ахматової
95 [72] Микільська Слобідка Залізнична платформа «Лівий берег»
97 [73] Станція метро  «Святошин» масив Новобіличі
97к [74] вул. Академіка Єфремова масив Новобіличі
98 [75] вул. Милославська ТЕЦ-6 Вулицями Радунською, Будищанською, Бальзака, Лифаря
99 [76] Станція метро  «Мінська» Мінський масив
101 [77] Станція метро  «Почайна» вул. Милославська Вулицею Закревського, кінцева на вул. Радунській
102 [78] масив Виноградар Кінотеатр «Братислава»
103 [79] масив Виноградар вул. Академіка Єфремова
104 [80] Станція метро  «Харківська» мікрорайон Бортничі
105 [81] вул. Тростянецька Бориспільське шосе, 41-В Три рейси в день. Працює тільки у будні дні
108 [82] вул. Митрополита Андрея Шептицького Станція метро  «Харківська»
109 [83] Станція метро  «Харківська» Станція метро  «Театральна»
111 [84] Станція метро  «Лівобережна» Станція метро  «Площа Українських Героїв» Через Подільський мостовий перехід
114 [85] Залізничний вокзал «Центральний» вул. Радунська
115 [86] Контрактова площа Залізничний вокзал «Дарниця»
117 [87] Станція метро  «Лівобережна» Русанівські сади
118 [88] Станція метро  «Чернігівська» Станція метро  «Політехнічний інститут»
119 [89] вул. Василя Касіяна Контрактова площа
119к [90] вул. Василя Касіяна Станція метро  «Васильківська»
137 [91] Залізничний вокзал «Центральний» Станція метро  «Харківська» Нічний маршрут

Оплата проїзду[ред. | ред. код]

Разовий квиток (2016)

Для оплати проїзду в Києві можна використовувати картку Kyiv Smart Card або QR-квиток.

14 липня 2018 року запроваджені нові тарифи на проїзд. Разовий проїзний квиток коштує 8 ₴. Його можна придбати на зупинках у квиткових кіосках або в салоні у кондуктора чи водія. Проїзні квитки можна купити у кіосках або касі метро (комбінований з метрополітеном). Для пільгових категорій населення передбачений безкоштовний проїзд за наявності відповідного документу.

10 грудня 2009 року були скасовані проїзні квитки на квартал та рік. Залишилися лише місячні проїзні.

Починаючи з 2018 року громадський транспорт Києва було обладнано електронними валідаторами для подальшого введення системи електронного квитка[4]. 1 листопада 2018 року електронний квиток було введено у тестовому режимі[5] паралельно зі старою системою оплати проїзду одноразовими та проїзними квитками.

1 квітня 2020 року була змінена система сплати проїзду у громадському транспорті Києва. Зокрема були введені наступні способи оплати[6]:

  • одноразовий QR-квиток вартістю 8 грн (одноразові квитки старого зразка залишені в обігу до 1 січня 2021 року);
  • туристичний квиток на необмежену кількість поїздок на 24 години (100 грн), 48 годин (150 грн) та 72 години (200 грн);
  • проїзні квитки на визначену кількість поїздок — від 1 до 50 поїздок. Вартість кожної поїздки диференціюється пропорційно їх кількості від 8,00 грн до 6,50 грн;
  • місячні проїзні квитки на всі види транспорту:
Види проїзних квитків Вартість проїзного квитка, грн
Для фізичних та юридичних осіб Для студентів закладів вищої освіти
на місяць на другу

половину

місяця

на місяць на другу

половину

місяця

Без обмеження на кількості поїздок:
на автобус-трамвай-тролейбус-фунікулер-

метрополітен-міську електричку

1300,00 650,00 650,00
З обмеженою кількістю поїздок:
на автобус-трамвай-тролейбус-фунікулер-

метрополітен-міську електричку:

— на 46 поїздок 290,00 145,00 145,00
— на 62 поїздки 390,00 195,00 195,00
— на 92 поїздки 575,00 287,50 287,50
— на 124 поїздки 770,00 385,00 385,00

Проїзні квитки на визначену кількість поїздок та місячні проїзні купуються на синю картку Kyiv Smart Card.

З моменту введення системи електронного квитка пільговим категоріям пасажирів необхідно валідувати Картку Киянина для проїзду[7].

14 липня 2021 року обіг паперових квитків у міських автобусах був припинений повністю, оплата проїзду здійснюється лише електронним квитком[8].

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Автобус МАЗ 203 23-го маршруту на Нивках
Автобус МАЗ 215 99-го маршруту на Мінському масиві

Станом на 6 лютого 2024 року в Києві в регулярній експлуатації використовуються такі моделі автобусів:

Модель автобуса АП № 2 АП № 5 АП № 6 АП № 8 Кількість[9]
Всього Тільки діючі
CityLAZ-12 (ЛАЗ А183) 28 6
CityLAZ-20 (ЛАЗ А292) 22 12
МАЗ-103 9 1
МАЗ-105 13 5
МАЗ-107 86 75
МАЗ 203 233 215
МАЗ 215 124 121
Mercedes-Benz Citaro 61 47
MAN Lion's City 13 9
Irisbus Citelis 12М[en] 14 3

Більшість маршрутів Києва обслуговуються автобусами великого класу, які представлені переважно моделлю МАЗ 203. Дані автобуси зустрічаються практично на більшості маршрутів міста, починаючи від малопопулярних маршрутів, як маршрут № 2, і закінчуючи дуже популярними, як маршрут № 99 або № 114.

Автобуси особливо великого класу також зустрічаються на більшості маршрутах міста, але частіше за все розкинуті по різних маршрутах. Велика концентрація таких автобусів зустрічається на маршрутах автобусного парку № 6, який обслуговує густонаселені райони, такі як Троєщина або Виноградар. Також такі автобуси присутні і в інших парках, але в меншості. Наприклад, в автобусному парку № 2 — маршрути № 45, 51, 63, 115 та інші; в автобусному парку № 5 — маршрути № 23, 37А, 69 та інші.

Не виключено використання на маршрутах з малим потоком автобусів, як великого, так і особливо великого класів і навпаки.

Автобусні парки[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день в Києві діє 4 автобусних парки:

  • Автобусний парк № 2:
    • Адреса: вул. Празька, 7;
    • Автобусні маршрути: 11, 11д, 17, 18, 24, 28, 33, 33т, 42, 45, 48, 49, 51, 55, 62, 63, 74, 76, 81, 87, 95, 104, 108, 109, 111, 115, 117;
    • Керівник (в.о.): Кухарський Анатолій Петрович.
  • Автобусний парк № 5:
    • Адреса: вул. Академіка Туполєва, 21;
    • Автобусні маршрути: , 7, 9, 14, 23, 30, 31, 32, 37, 37а, 47, 53, 57, 69, 72, 75, 78, 90, 97, 97к, 119;
    • Керівник: Асніс Євген Юхимович.
  • Автобусний парк № 6:
    • Адреса: вул. Пухівська, 6;
    • Автобусні маршрути: 6, 21, 40, 41, 46, 50, 60, 70, 73, 79, 88, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 114;
    • Керівник (в.о.): Крупка Сергій Олександрович.
  • Автобусний парк № 8:
    • Адреса: вул. Ґарета Джонса, 7\9;
    • Автобусні маршрути: 1, 2, , 5, 10, 12, 19, 20, 20к, 22, 27, 35, 35к, 36, 39, 43, 43к, 52, 54, 56, 59, 61, 65, 77, 91, 105, 118, 137;
    • Приміські маршрути: 258;
    • Керівник (в.о.): Гуртов Олег Всеволодович.

Закриті або недіючі парки:

  • Автобусний парк № 1:
    • Адреса: вул. Васильківська, 22;
    • З 18 вересня 2015 року не бере участі у перевезеннях;
    • Керівник (в.о.): Наконечний Олександр Прохорович.
  • Автобусний парк № 3:
    • Адреса: вул. Олекси Тихого, 111;
    • З 15 липня 2011 року не бере участі у перевезеннях. Переобладнано СТОА;
  • Автобусний парк № 4:
  • Автобусний парк № 7:
    • Адреса: вул. Бориспільська, 15;
    • З 14 лютого 2016 року не бере участі у перевезеннях. Використовується для зберігання не діючого ремонтного складу;
    • Керівник (в.о.): Хмелюк Олег Михайлович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. газета Киевский пролетарий №149 від 13.12.1925 стор. 5 ГДЕ БУДУТ ХОДИТЬ АВТОБУСЫ. 
  2. КП «Київпастранс». Маршрутна мережа та розклад руху. 
  3. Закривається рух трамваїв №23, 32, 33 - КП Київпастранс. kpt.kyiv.ua. Процитовано 10 листопада 2019. 
  4. В Киеве начали устанавливать валидаторы для е-билета в транспорте - новости Киева на БЖ. БЖ (ru-RU). 8 грудня 2017. Процитовано 18 квітня 2020. 
  5. В Киеве в тестовом режиме ввели электронные билеты в транспорте. 112.ua. Архів оригіналу за 2 Листопада 2018. Процитовано 18 квітня 2020. 
  6. Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Архів оригіналу за 3 Квітня 2020. Процитовано 18 квітня 2020. 
  7. Вечірній Київ :: Картка киянина і валідатор: правила користування для пасажирів. vechirniy.kyiv.ua (uk-UA). Процитовано 21 травня 2020. 
  8. Паперові квитки для проїзду в громадському транспорті остаточно вийдуть із обігу з 14 липня 2021 року [Архівовано 3 Липня 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний портал Києва
  9. Статистика рухомого складу м. Київ

Посилання[ред. | ред. код]