Київ-Волинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київ-Волинський
Київська дирекція
Південно-Західна залізниця
залізнична станція
Київ-Волинський 021.JPG
Вокзал
Розташування
Розташування м. Київ, Солом'янський район
Адреса Київ, вул. Новопольова, 101б
Координати 50°24′32″ пн. ш. 30°25′35″ сх. д. / 50.408888888889° пн. ш. 30.426388888889° сх. д. / 50.408888888889; 30.426388888889Координати: 50°24′32″ пн. ш. 30°25′35″ сх. д. / 50.408888888889° пн. ш. 30.426388888889° сх. д. / 50.408888888889; 30.426388888889
Структура
Глибина 0
Платформ 5
Тип платформ берегові
Колій >14
Статус станція
Послуги
Транспортні Квиткова каса
Історія
Відкрито 1900
Електрифіковано 1950 (=), 1967 (~)
Колишні назви Пост-Волинський (до 1973)
Інша інформація
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР 320505
Код Експрес-3 2200003
Тарифна зона 2
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Фастів I 57 км
Коростень 149 км
Дарниця (ч/з К.-Петр.) 30 км
Київ-Жовтневий 6 км
Дарниця (ч/з К.-Моск.) 21 км
Управління залізниці (Київ-Пас.) 7 км
Київ-Волинський на Вікісховищі

Київ-Волинський — вузлова дільнична станція першого класу Південно-Західної залізниці. Входить до Київського залізничного вузла.

Від станції відходять лінії у 5 напрямках[1]:

Сусідні станції і зупинні пункти: Вишневе (відстань — 6 км) у напрямку ст. Фастів I, Борщагівка-Технічна (3 км) в напрямку Коростеня, з.п. Караваєві Дачі (4 км) в напрямку Києва-Пасажирського, з.п. Алмаз (3 км) на лінії Вишневе — Святошин.

Станція розташована біля перетину вулиць Новопольової та Пост-Волинської.

Станція відкрита 12 (25) серпня 1900 року під час будівництва лінії Київ — Ковель.[2] Біля відгалужень двох ліній було засновано стрілочний пост, що здобув назву Пост-Волинський (новопрокладена лінія йде в напрямку Волині). Сучасна назва — з 1973 року.[3]

4 жовтня 2011 року був відкритий рух міської електрички кільцем. Київ-Волинський став однією з її станцій. При цьому було скасовано зупинки інших поїздів на 1-й та 2-й платформах станції (поїзди в напрямку Тетерева, Ніжина, Яготина), окрім деяких поїздів підвищеного комфорту.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  2. Москаленко, Петро (2009-04-11). «На стику століть (цифри і факти) (Продовження)». Газета «Рабочее слово». Процитовано 10 December 2011. 
  3. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М.: Транспорт, 1981. (рос.)