Клайпедський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історична мапа Мемеллянду і північної частини Східної Прусії
Історичний прапор Мемеллянду у 1919—1924 і фактично до 1939
Поштові марки Клайпедського краю

Клайпедський край (лит. Klaipėdos kraštas) або земля (область) Мемель (нім. Memelland або Memelgebiet; фр. Territoire de Memel) був створений згідно з Версальським договором у 1920. Був підпорядкований адміністрації Ради послів Антанти. Територія Мемелю разом із Сааром і Данцигом була під контролем Ліги Націй. Мешканцям цих регіонів належало вирішити на плебісциті, залишитися в складі Німеччині чи ні.

Тутешні куршські землі в гирлі р. Неман у 1252 завоював Тевтонський орден, який збудував тут замок Мемельбург і місто Мемель (зараз Klaipėda; Мемель — німецька назва ріки Неман). У 1422 було узгоджено кордон між Пруссією та Литвою за Мельненським договором, і цей кордон існував аж до 1918.

Мемелляндери та пруські литовці взяли участь у «Клайпедському повстанні» 1923. Край було анексовано Нацистською Німеччиною у 1939, а 1946 року СРСР передав його Литовській РСР. Кордон, проведений за Версальським договором, залишається кордоном між Литвою та Калінінградською областю Росії.

Хронологія[ред.ред. код]

Час із зазначенням, хто володів краєм
до 1252 куршські племена
12521525 Лівонський та Тевтонський ордени
15251657 Пруссія (герцогство)
16571701 Пруссія, частина Бранденбург-Пруссія
17011871 Пруссія (королівство)
18711918 Пруссія (королівство), провінція Німецької імперії
19181920 Німеччина («Веймарська Республіка»)
19201923 Рада Послів Антанти
19231939 Литовська Республіка
19391945 Німецька імперія («Третій» Рейх")
19461948 РРФСР
19481991 Литовська РСР
1991-сучасніість Литовська Республіка

Версальський договір[ред.ред. код]

Східні межі Пруссії (з 1871, частина Німецької Імперії), залишались незмінним починаючи з 1422, і стали одним з приводів Першої Світової Війни. За сепаратистським Тілістським Актом про-литовські налаштована меншість прусських литовців в 1918, зажадали об'єднання Прусської Литви з Литовською землею. Саме цій акт литовці традиційно розглядають, як бажання Малої Литви об'єднатися з Литвою. Більшість прусських литовців не бажало об'єднання з Литвою.

Розділення Пруссії також відстоював поляк Роман Дмовськиий[1] при підписанні Версальському договору Пілсудський Юзеф зробив заяву: Потрібно передати Польщі нижню частину Неману і його дельту, яка була розташована в Німеччині і передати річку Неман Литві, оскільки це забезпечило б її доступ до Курської затоки, але Литва повинна була лишитися частиною Польщі. Ці ідеї підтримував французький прем'єр-міністр Клемансо Жорж.[2]

У 1920, згідно з Версальським договором, німецька область на північ від Неману отризвумала Клайпедський край під владою Ради Послів, і французькі солдати були повинні забезпечувати спокій. Протягом періоду французької адміністрації, ідея незалежної Держави Мемеллянд росла в популярності серед місцевих мешканців. Організація «Deutsch-Litauischer Heimatbund» (Німецький-литовська федерація батьківщини) просував ідею Freistaat Memelland, згідно з якою край пізніше повинен повернутися назад до Німеччини. Вона мала 30,000 членів, складалась з етнічних німців і/або литовців, що становило близько 21% із загальної чисельності населення.

Клайпедське повстання[ред.ред. код]

19 січня 1923, через три роки після підписання Версальського договору Литва захопила край, ця подія відома як Клайпедське повстання.[3], за допомогою міліції, яка вторглася з Литви. Французька адміністрація не вжила ніяких істотних протидіючих заходів проти бунтівників, тому що напруга між Німеччиною і Францією були високі у той час протягом Рурської кризи. Мешканці Клайпедського краю хотіли мати статус, подібний до Данцигу, щоб не приєднуватися до Литви[4]. Згодом, територія була анексована Литвою, що кінець-кінцем підтвердила Рада Послів у 1924. Це було розцінено як інше приниження для Веймарської республіки.

Автономний край у складі Литви[ред.ред. код]

У Мемельській угоді, підписаною між Радою Послів і Литвою, області був наданий окремий парламент, дві державні мови, право на власні податки, зміненні митні обов'язки, самоуправління його культурними і релігійними справами, окрема судова система, окреме громадянство, внутрішній контроль сільського господарства і лісоводства, також як і окрема системи соціального страхування. Рада Послів прийняла результуючу угоду і підтвердила автономію регіону в межах Республіки Литви. 8 травня 1924 подальшій Угоді про Клайпедський край підтвердив анексію, і результуюча угода автономії підписана у Парижі. Територія Мемелю була визнана частиною Литви також Веймарською республікою. 29 січня 1928, дві країни підписали Договір про німецько-литовський кордон.

Анексія надала Литові контроль над незамерзаючим балтійським портом. Литва, модернізувала і пристосовувала його, в значній мірі для його сільськогосподарського експорту. Портова реконструкція була одним з найтриваліших інвестиційних проектів, зробленим урядом Литви в періоді між війнами.

Мешканці області не отримали вибір чи вони хотіли бути частиною Литовської держави або частиною Німеччини. З тих пір, як про-німецькі політичні партії мали повну більшість більш ніж 80% у місцевому парламенті в періоді між війнами, не може бути сумніву, що референдум був би на користь Німеччини. Фактично, область була сполучена з Німеччиною з 13 сторіччя, і навіть багато литовців, вказали себе, як «мемеляндери/клайпедці» у офіційному перепису і не хотіли належати до Литовської національної держави. Згідно з литовською точкою зору, мемелляндери розглядалися як германізовані литовці, і повинні бути литовізовані.

Була також сильна різниця у вірі близько 95% з мешканців Малої Литви були лютеранами, тоді як більш ніж 90% мешканців Великої Литви були католиками. І тому уряд Литви стикався із значною опозицією від автономних установ регіону. Оскільки роки пройшли, заяви стають ще і ще вокальними про повторну інтеграцію в Німеччині, що відродилася. Литовизація зустріла навіть більшу протидію, оскільки релігійні і регіональні відмінності поволі стали непереборними.

Статус Клайпедського краю регулювався міжнародними договорами, Клайпедський край був оазисом демократії в Литві. Литовська інтелігенція часто брала шлюб в Мемелю, тому що в Литві давали церковний шлюб, а в Мемелю давали цивільний.

На початку 1930-х, деяких лідерів пронацистських організацій у регіоні Литва піддала суду. 1934-5 пройшли слухання справ Неумана і Сасса в Каунасі, що може бути представлено як перші анти-нацистські суди в Європі. Унаслідок пізнішого політичного і економічного тиску з Німеччини, більшість цих лідерів були відпущені на волю.

Heim ins Reich[ред.ред. код]

Наприкінці 1938, Литва втратила контроль над ситуацією в краї. 23 березня 1939, після того, як німецький ультиматум змусив литовську делегацію прибути в Берлін, міністр закордонних справ Литви Юозас Урбшис і його німецький колега Йоахим фон Ріббентроп підписали договір про відступлення Клайпедського краю Німеччині на термін 99 років, з використанням Литвою засобів, зведених за попередні роки.

Захоплення Мемелю, продовжило серію безкровних анексій територій, відокремлених від Німецької або Австрійської Імперії за Версальським договором, який німці сприймали як приниження. Союзники і сусідні країни не надали ніяких поступок демократичним Німецьким урядам, за часи Веймарської республіки; але коли консерватор Гітлер узяв владу, ці країни зробили кроки до врегулювання відносин з Нацистською Німеччиною.

Німці захопили територію ще до офіційної ратифікації договору Литвою. Сполучене Королівство і Франція, як після повстання 1923, активно не захистили автономію краю. Сейм був вимушений схвалити договір, сподіваючись, що Німеччина більше не висуватиме будь-які інші територіальні вимоги до Литви.

Возз'єднання з Німеччиною вітала більшість населення - як німці, так і мемелляндери [5].

Згідно з договором, громадянам Клайпедського краю дозволялось вибрати громадянство: німецьке або литовське. 303 людини (враховуючи членів сім'ї, 585) попросили литовське громадянство [6]. Також наголошувалось, що особи, що переїхали до Клайпедського краю у 1923-1939, повинні репатріюватися (близько 8 900 литовців). У той же час, нацисти вигнали близько 1,300 (місцевих мемельських і литовських) євреїв і тільки близько 40 прусських литовців.

Передача Клайпедського краю з Литви до Німеччини у 1939 була підтверджена Литвою безпосередньо, Об'єднаним Королівством, Францію і іншими країнами, окрім США.

Воєнний і повоєнний період[ред.ред. код]

Коли область була повернена Німеччині в 1939, багато литовців почали залишати Мемель і навколишню область. Мемель був швидко перетворений на укріплену військово-морську базу німцями. Після невдачі німецького вторгнення у СРСР (Операція Барбаросса), доля Східної Пруссії і Мемелю була передбачувана. У жовтні 1944 мешканцям області, без етнічної відмінності, довелося приймати рішення або залишитися або від'їжджати. Майже все населення лишило край при наближенні Червоної Армії, місто було захоплено 28 січня, 1945. Після його захоплення тільки шість осіб було знайдено в місті.

Підсумовуючи рішення Потсдамської конференції, Східна Пруссія і Клайпедський край, частково перейшли під владу Радянського Союзу. На 7 квітня 1946, була заснована Кенігсберзька область (пізніше перейменовано у Калінінградську область) була заснована, і включала Клайпедський край[7].7 квітня 1948 року Клайпедський край було передано з Калініградської області до Литви.

В кінці війни, більшість мешканців втекли до Заходу, щоб залишитись у Німеччині. Ще в 1945-46 їх було близько 35,000 осіб[8] місцевих мешканців, як прусських литовців, так і німців. Уряд Литовської РСР прислав агітаторів до табору переміщенних осіб, з обіцянками колишнім мешканцям, якщо вони повернуться, їх власність буде повернена, але ж таки обіцянки ніколи не виконувалися. В період 1945-50 близько 8,000 осіб було репатрійовано. Двомовні німецькі литовці розглядалися як німці.

Невелика кількість етнічних німців були потім насильницько висланні до ФРН. Корінні мешканці, які залишилися в колишній Клайпедського краю, були звільненні з їх робочих місць. Сімейства відомих місцевих литовців, хто опонував німецьким партіям перед війною, були вислані у Сибір. У 1951 Литовській РСР вислала 3,500 осіб з колишнього Клайпедського краю до Східної Німеччини. У 1958, коли еміграція була дозволена, більшість населення, що вижило, як німці, так і прусські литовці, емігрують до Західної Німеччини; ця подія була названа репатріацією німців Литовською РСР. Сьогодні ці колись лютеранські території здебільшого населені католиками литовцями, так і православними росіянами. Проте протестантська меншина прусських литовців історично були сконцентровані в цьому краю, і залишилась до цього дня.

Зважаючи на те що Клайпедський край в 1939 було анексовано Німеччиною, і Литва безпосередньо була зайнята в 1940 СРСР, Литва після відновлення незалежності 11 березня, 1990 ні відновила автономію Клайпедського краю, ні повернуло громадянство і власність колишнім мешканцям, навіть тим, хто вибрав Литовське громадянство у 1939.

Колишня територія Клайпедського краю продовжує бути життєво важливим для Литви, є важливою гаванню, також як і промисловим і сільськогосподарським краєм.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Lemtinga situacija susidarė 1919 м. Versalio taikos konferencijoje. Lenkijos atstovas R.Dmovskis десять pareiškė, kad Lietuva nepribrendo valstybingumui, ir reikalavo ją prijungti prie Lenkijos. Dmovskis su prancūzų atstovu Klemanso iškėlė Rytprūsių pasidalijimo klausimą. Jie siūlė Gumbinę su Įsrutimi prijungti prie Lenkijos, Karaliaučių paskelbti laisvu miestu, o likusią dalį atiduoti būsimai marionetinei, nuo Lenkijos priklausomai Lietuvai.» Переклад: «Фатальна ситуація проявилася в 1919 на Версальській мирній конференції. Польський представник Дмовський висловив думку, що Литва не готова для незалежності, і наполягав на приєднання Литви до Польщі. Дмовський і французький представник Клеменсо просували ідею розділення Східної Пруссії. Вони запропонували приєднати Гумбиннену і Інстербургу до Польщі, Кьонексберг потрібно оголосити вільним містом, і частину, що залишилася, потрібно передати до Литви, якою управляла б Польща.»(лит.) Nuotrupos iš Mažosios Lietuvos istorijos Retrieved 2007, 12-59; excerpted from Šilas, V., Sambora H. (1990). Mažosios Lietuvos kultūros pėdsakai. Vilnius: Mintis. с. p.24. ISBN 5-417-00367-0. 
  2. «dem Entschluß, das Memelgebiet von Deutschland abzutrennen, trug die antideutsche Einstellung des französischen Premiers, Georges Clemenceau, bei, der „die armen versklavten Litauer in Ostpreußen aus dem deutschen Joch“ befreien wollte. Litauische Politiker haben diese antideutsche Haltung Clemenceaus später erfolgreich ausgenutzt und Forderungen, die für Litauen günstig waren, gestellt.» Переклад: «Рішення відокремити територію Мемеля від Німеччини, висловив французький прем'єр-міністр Клемансо Жорж у анти-німецькій промові який хотів до „звільнити бідних литовців, що поневолили, в Східній Пруссії від Німецького ярма“. Литовські політики пізніше успішно скористалися промовою Клімансо.» Vygantas Vareikis Retrieved 2007, 19-52
  3. Сучасні литовські історики це так трактують: «Neue Untersuchungen machen es heute möglich, die tatsächliche Verteilung der Rollen auf die Schützen, die litauische Regierung und die Armee bei der Besetzung des Memelgebietes offenzulegen.» переклад: «Нові дослідження дозволяють це сьогодні, щоб виявити фактичне розповсюдження ролей Литовське Об'єднання Стрільців, Литовський Уряд і Литовська Армія захопили територію Мемеля.» [1] Retrieved 2007, 13-04
  4. Tr.: Inhabitants of Memelland sought for Danzig status.
  5. In March 1939 the majority of Memellanders greeted the reunion with the Reich with joy
  6. «Nesėkmės Klaipėdos krašte». Процитовано 2007-02-24. 
  7. Wellmann, Christian. «Recognising Borders: Coping with Historically Contested Territory». Процитовано 2007-03-01. 
  8. «Trys knygos apie lietuvininkų tragediją». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-03-31.  (лит.)