Клан МакДонелл з Гленгаррі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема (хрест) клану МакДонелл з Гленгаррі.
Людина з клану МакДонелл з Гленгаррі у традиційному одязі. Картина художника Р. Р. МакЯна. 1845 рік.
Руїни замку Строум.
Олександр Ранальдсон МакДонелл з Гленгаррі. Портрет художника Генрі Ребурна. 1812 рік.

Клан МакДонелл з Гленгаррі – (шотл. - Clan MacDonell of Glengarry) – один з кланів гірської Шотландії (Хайленду), гілка клану Дональд (МакДональд). Назва клану походить від місцевості Глен Гаррі (гельск. - Glen Garry), де річка Гаррі тече долиною на схід від озера Лох Гаррі, впадає в Великий Глен 16 миль північніше від Форт-Вільям (Хайленд).

Гасто клану: «Creag an Fhitich» - «Крук скелі» (гельск.).

Історія клану МакДонелл з Гленгаррі[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Гленгаррі знаходиться в Лохабері – на території давнього королівства Морей, що було колись на землях піктів. Ранальд був сином Джона (Іонанна) Островитянина – лорда островів. Ранальд мав п’ятеро синів. Один син - Алан став засновником клану МакДональд з Кланранада. Інший син – Дональд був одружений двічі: перший раз з Лалеве (гельск. – Laleve) - дочкою вождя клану МакІвер: у них був син Джон. Вдруге він одружився з дочкою вождя клану Фрейзер Ловаті: від цього шлюбу було двоє синів – Олександр та Ангус. Джон помер, не лишивши нащадків, йому успадкував Олександр. Олександр вважається першим справжнім вождем клану МакДонелл з Гленгаррі, хоча розглядається часто як четвертий.

XV – XVI століття[ред.ред. код]

Клан МакДонелл з Гленгаррі не грав ніякої суттєвої ролі ні в історії ні в політиці Шотландії до XV століття. XV століття було в історії Шотландії як епоха війн кланів. Королі намагалися втихомирити і примирити клани, що їм не завжди вдавалося. Король Шотландії Джеймс V уклав статути у 1494 році для більшості вождів кланів, але вождь клану Олександр МакДонелл з Гленгаррі не отримав такого статуту. Припускають, що він продовжував бути бунтівником. У 1531 році вождь клану МакДонелл з Гленгаррі був помилуваний. Він отримав грамоту «Кроун» 9 березня 1539 року щодо земель Гленгаррі, Морар, земель навколо озер Лох Алш, Лох Каррон, Лох Брум, а також щодо замку Строум. Це не завадило Олександру знову воювати з іншими кланами, зокрема спробувати разом з Дональдом Гормом МакДональдом зі Сліту (шотл. - Donald Gorm Macdonald Sleat) спробувати захопити владу над всіма островами. Дональд Горм був убитий під час спроби штурму замку Ейлен Донан і на цьому повстання припинилося.

Згодом Олександр МакДонелл з Гленгаррі був серед тих вождів кланів з островів, які були схоплені під час зустрічі з королем Джеймсом V в Портрі і кинуті за грати в Едінбурзі. У тюрмі він лишався до 1542 року, коли король помер. Сам Олександр - вождь клану МакДонелл з Гленгаррі помер у 1590 році. Його син Ангус був більш політично гнучким і використовуючи вплив тестя – вождя клану Грант для отримання грамоти від короля Джеймса VI на володіння землями у 1574 році.

XVIІ століття – громадянська війна на Британських островах[ред.ред. код]

У 1602 році відбулась битва Морар між кланами МакДонелл з Гленгаррі та кланом МакКензі.

Сином Ангуса був Дональд – VIІІ вождь клану МакДонелл з Гленгаррі. Він був довгожителем – прожив більше 100 років. Для тих часів – просто неймовірно. У березні 1627 року він отримав королівську грамоту з великою печаткою на володіння землями. Дональд часто не подобався королю. Так у 1626 році Дональд був запрошений до лорда Охілтрі – представника короля. Зустріч відбулась на борту корабля. На зустрічі обговорювали політику короля щодо островів. Дональд разом з іншими вождями кланів виступив проти політики короля, був заарештований і кинутий за грати.

Під час громадянської війни на Британських островах Дональд МакДонелл з Гленгаррі був занадто старим для війни. Роль вождя взяв на себе його син – Еней – ІХ вождь клану МакДонелл з Гленгаррі. Він став повноправним вождем в той день, коли Джеймс Грем – І маркіз Монтроз переміг у битві під Інверлохі. Еней був разом з маркізом Монтроз під час цієї перемоги. Він також був з маркізом під час перемоги в битві під Аулдерн. 500 воїнів з клану МакДонелл з Гленгаррі були в армії маркіза Монтроз під час найважчих боїв, в битві під Кілсіт, де вони розгромили генералі Баллі. Після битви під Філіфау Монтроз відправив Енея в замок Інвергаррі. Еней був відданий справі Стюартів до кінця – він повів свій клан на битву під Вустер у 1651 році і був розбитий. Він мусив тікати з Шотландії, його володіння конфіскував Олівер Кромвель. Після реставрації монархії він повернувся і був нагороджений титулом лорд МакДонелл і Арос.

XVIІІ століття – повстання якобітів[ред.ред. код]

У 1715 році спалахнуло повстання якобітів. Клан МакДонелл з Гленгаррі підтримав повстання і взяв участь у битві під Шеріффмуйр. Коли один з ватажків повстання – капітан МакДональд з Кланраналда був вбитий, Алістер МакДонелл з Гленгаррі згуртував загони горян і продовжив броротьбу. Він кинув горянам гасло: «Помста - сьогодні, траур – завтра!» У 1716 році претендент на трон (від повстанців) Джеймс Френсіс Едвард Стюарт (так званий «Старий Самозванець») нагородив його титулами пера та лорда МакДонелл. Звичайно, ці титули були визнані тільки якобітами.

У 1745 році спалахнуло нове повстання якобітів. Клан МакДонелл з Гленгаррі виставив для повстанців 500 воїнів. Під час цього повстання ХІІІ вождь клану МакДонелл з Гленгаррі – Алістер Руад (Рудий) поїхав до Франції просити допомоги для повстанців, але був схоплений англійцями і кинутий в Тауер. Звільнений 1747 року.

Наприкінці XVIІІ століття більшість людей з клану МакДонелл з Гленгаррі емігрували до Америки – в провінцію Онтаріо, заснували там поселення яке було назване на честь клану Гленгаррі, марно намагаючись зберегти шотландські звичаї горян.

Полковник Олександр Ранальдсон МакДонелл з Гленгаррі[ред.ред. код]

Олександр Ранальдсон МакДонелл з Гленгаррі мав типовий характер шотландського горянина, типовий характер вождя шотландського клану, що так яскраво описав в романах Вальтер Скотт. У 1815 році він створив Товариство справжніх горян і товариство кельтів в Едінбурзі. Під час візиту короля Георга IV до Шотландії він організував кілька виступів шотландців, що мало суспільний резонанс.

Єпископ Олександр МакДонелл з Гленгаррі[ред.ред. код]

На відміну від Олександра Ранальдсон МакДонелл з Гленгаррі, його сучасник Олександр МакДонелл з Гленгаррі став римо-католицьким священиком, чиї місіонерські обов'язки в Брей Локабер полягали в допомозі членам клану. Спочатку він намагався забезпечити їх роботою, потім організовував Шотландський полк, в якому став капеланом. Коли полк було розформовано Єпископ Олександр МакДонелл з Гленгаррі звернулися до уряду з проханням надати клану землю у Верхній Канаді, але цей проект не був до кінця реалізований.

Вождь клану[ред.ред. код]

Нинішній – ХХІІІ вождь клану – Еней Ранальд Еван МакДоннел (шотл. - Aeneas Ranald Euan MacDonell).

Джерела[ред.ред. код]

  • Clan MacDonell of Glengarry Profile scotclans.com. Retrieved 24 November, 2013.
  • Way, George and Squire, Romily.Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 214 – 215.
  • Mackenzie (1881), p. 307; p. 308.
  • 'Conflicts of the Clans' published in 1764 by the Foulis press, written from a manuscript wrote in the reign of James VI of Scotland. [1]
  • "The Scottish Clans and Their Tartans". W. & A. K. Johnston Limited. Edinburgh and London. 1886. Page 44.
  • MACDONELL OF GLENGARRY, CHIEF OF MACDONELL OF GLENGARRY Retrieved on 18 September 2007
  • Clans and Tartans – Collins Pocket Reference, George Way of Plean and Romilly Squire, Harper Collins, Glasgow 1995ISBN 0-00-470810-5
  • The King's Jaunt, John Prebble, Birlinn Limited, Edinburgh 2000, ISBN 1-84158-068-6
  • Mackenzie, Alexander (1881). History of the Macdonalds and Lords of the Isles; with genealogies of the principal families of the name. Inverness: A. & W. Mackenzie.