Клан Макінтайр

Емблема (хрест) клану Макінтайр.

Герб вождя клану Макінтайр.

Людина з клану Макінтайр у традиційному одязі. Малюнок художника Р. Р. МакЯна. 1845 рік.

Тартан клану Макінтайр.

Гора Круахан — Бен Круахан — традиційний центр володінь клану Макінтайр.

Клан Макінтайр — (шотл. — Clan MacIntyre) — один з гірських шотландських кланів Гайленда. Назва Макінтайр походить від гельского Mac an t-Saoir — Мак ан т-Шайр — «син теслі». Хоча документи історії клану не збереглися, але історичні переказна стверджують, що клан походить від Моріса Мак Нейла (гельск. — Maurice Mac Neil) — племінника Сомерледа — лорда Островів і одного з шотландських вождів у ХІІ столітті. Моріс домовився про шлюб Сомерледа з дочкою короля острова Мен і тим самим посилив владу Сомерледа і збільшим володіння. Клан жив на Гебридських островах, але розширив свої володіння на основну територію Шотландії, де вождь клану збудував замок Глен Ное на озері Лох-Етів (шотл. — Glen Noe on Loch Etive).

Давні записи про вождів клану Макінтайр не збереглися — є тільки відомості про вождів цього клану починаючи з XVII століття. Вожді клану володіли землями Глен Ное протягом слоліть, але у 1806 році вождь клану зазнав банкрутства. Згодом вони емігрували до Америки.

Клан Макінтайр брав участь у громадянській війні на Британських островах і в повстаннях якобітів, але клан ніколи не був повністю незалежним. Клан служив спадковими лісниками лордам Лорн, спадковими волинщиками кланам Мініс та МакДональд з Кланраналда. Найвідомішою людиною з клану Макінтайр є Дункан Бан Макінтайр (шотл. — Duncan Ban MacIntyre) — відомий Шотландський поет.

Гасло клану: «Per ardua!» — «Круто!» (лат.)

Бойовий клич клану: «Cruachan!» — «Круахан!» (Назва гори в Шотландії)

Символ клану: білий верес

Вождь клану: Дональд Расселл Макінтайр Гленое (шотл. — Donald Russell MacIntyre Glenoe)

Гімн клану: «Gabhaidh Sinn An Rathad Mór» — «Ми будемо обирати старий добрий шлях» (гельск.)

Гілки клану Макінтайр

Камус на х-Ері (гельск. — Camus na h-Erie) — була визнана герольдами Шотландії як окрема гілка клану Макінтайр у 1955 році. Гілка походить від Патріка — сина вождя Гленое. Люди цієї гілки живуть в Інвернесширі на берегах озера Лох-Левен. Джон Макінтайр — Х вождь цієї лінії воював у лавах якобітів у 1745 році, поранений під час битви під Фалкірк. Він повідомив, що 10 людей з гілки Камус на х-Ері потрапили в полон у 1745 році. У ХІХ столітті найвідомішою людиною з цієї гілки клану був преподобний Джон Д. Д. Макінтайр Кілмонівайг (шотл. — John D. D. MacIntyre Kilmonivaig).

Баденох (гельск. — Badenoch) — або Макінтайр з Баденоха — походять від барда, що влужив клану Макінтош у XV столітті. Гілка МаІнтайр Баденох входила до конфедерації кланів Хаттан. Гілка воювала на стороні якобітів у 1715 та 1745 роках.

Кладіх (гельск. — Cladich) — володіли землями у невеликому селищі Кладіх біля озера Лох-Ейв. Славилися як майстри ткацтва та виготовлення кілтів.

Ірландський клан Макінтайр

В Ірландії теж є клан Макінтайр. Наскільки ці клани споріднені — шотландський та ірландський — не зрозуміло. Є версія, що люди з шотландського клану Макінтайр переселилися до північної Ірландії — до Ольстера.

Доктор Едвард МакЛазет (ірл. — Dr. Edward MacLysaght) — авторитетний спеціаліст у галузі генеалогії ірландських кланів не описує клан Макінтайр як окремий ірландський клан. Він вказує клан Макінтайр в списку поруч з кланами Карпентер (ірл. — Carpenter), Фрімен (ірл. — Freeman), О'Шірі (ірл. — O'Seery), Шерсон (ірл. — Searson) як гілки клану МакАтір (ірл. — MacAteer). В Ірландії клан Макінтайр живе в Ольстері та в графстві Слайго (Коннахт). На думку доктора Едварда МакЛазета цей клан звався спочатку МакАтір і був чисто ірландського походження, а потім змінив свою назву на Макінтайр.

Є ще версія, що клан Макінтайр виник в Ірландії, а потім переселився в Шотландію ще в давні часи. І в Ірландії цей клан називався колись Мак ан т-Шойр (ірл. — Mac an tSoir).

Септи клану Макінтайр

До септ клану Макінтайр належить септа Райт (шотл. — Wright) — септа шотландського походження. Вважається, що ця назва септи була церковним варіантом назви. Інші септи: Гленое (шотл. — Glenoe), МакКойшем (шотл. — MacCoiseam), Тайрі (шотл. — Tyrie або Tyree), МакТер (шотл. — MacTear).

Музики, поети та барди клану Макінтайр

Люди з септи Макінтайр Раннох були професійними волинщиками — служили вождям кланів Мініс та Макдональд з Кланраналд. Цим музикам належить гімн на честь героїв битви під Шеріффмур.

У XVIII столітті були відомі поети з клану Макінтайр, що писали гельською мовою. Зокрема, Джеймс Макінтайр (1727—1799), що був одночасно і поетом і вождем клану. Він відомий як сатирик і відгукнувся їдкою сатирою на книгу Семюеля Джонсона, англійського енциклопедиста, що написав принизливі коментарі про шотландців після своєї знаменитої поїздки на Гебриди.

Ще одним відомим поетом з клану Макінтайр був Дункан Бан Макінтайр (шотл. — Duncan Ban MacIntyre). Він народився 20 березня 1724 в Друймліарт (шотл. — Druimliaghart), в Гленорчі, Аргайлшир (шотл. — Argyllshire). Став відомий своїм твором «Пісні справедливого Дункана». Критики про нього писали, що він є однією з вершин поезії гельською мовою. Інші критики назвали його Бернсом Хайленду. Інші критики про нього писали, що він володів неперевершено співочою мовою та мав оригінальну концепцію поезії. Але всі критики погоджуються з тим, що він був абсолютно неграмотним і свої вірші складав усно — він не вмів ні читати, ні писати. Особливо цінують його твір «Хвала Бен Дорайну». Дункан Бан Макінтайр брав участь у повстанні якобітів і складав повстанцям пісні. Після поразки повстання його кинули за ґрати, потім він написав сатиричний вірш у відповідь на заборону британським урядом носити кілти. Він помер 6 жовтня 1812 року. У 1859 році йому поставили пам'ятник на берегах озера Лох-Ейв.

Джерела

• Agnew of Lochnaw, Sir Crispin. News From the Lyon Court. The Highlander, Jan/Feb 1991.
• Adam, Frank. The Clans, Septs, and Regiments of the Scottish Highlands. 8th ed. Revised by Innes of Learney, Sir Thomas. Stirling, Scotland: Johnston and Bacon, 1970.
• Black, George F. The Surnames of Scotland New York: New York Public Library, 1946.
• Boswell, James. Journal of a Tour to the Hebrides with Samuel Johnson. 8th ed. Edited by Pottle, Frederick A. and Bennett, Charles H. New York: McGraw-Hill Book Company, Inc., 1962 (date of Preface).
• Calder, George (editor and translator). The Gaelic Songs of Duncan MacIntyre. Edinburgh: John Grant, 1912.
• Cheape, Hugh. Tartan. 2nd ed. Edinburgh: National Museums of Scotland, 1995.
• de Breffny, Brian. Irish Family Names; Arms, Origins and Locations . Dublin: Gill and MacMillan Ltd., 1982.
• Douglas, Allan. They Won Fame as Bards and Pipers. Weekly Scotsman, 1 November 1962.
• Eyre-Todd, George. The Highland Clans of Scotland; Their History and Traditions (Retrieved on 24 April 2009). Vol. II. New York: D. Appleton, 1923.
• Gordon, Seton. Highland Days. London: Cassell & Company Ltd., 1963.
• Grant, Neil. Scottish Clans & Tartans. New York: Crescent Books, 1987.
• Houston R.A. and Knox, W.W.J. (eds.) The New Penguin History of Scotland. London: Penguin Books, 2002.
• The Iona Club (editor). Collectanea de Rebus Albanicis. Edinburgh: Thomas G. Stevenson, 1847.
• MacDonald, D. MacDonell. Clan MacIntyre. Scotland's Magazine, November 1973.
• MacDonald of Castleton, Donald J. Clan Donald. Loanhead, Scotland: MacDonald Publishers, 1978.
• MacLeod, Angus (editor and translator). The Songs of Duncan Ban MacIntyre. Edinburgh: Oliver and Boyd, 1952.
• MacLysaght, Edward. The Surnames of Ireland. 6th edition, Dublin: Irish Academic Press, 1985, reprint ed., 1999.
• MacLysaght, Edward. More Irish Families. Dublin: Irish Academic Press, 1996.
• McDonald, R. Andrew. Kingdom of the Isles. East Linton, Scotland: Tuckwell Press Ltd., 1997.
• McIan, R.R. and Logan, James. The Clans of the Scottish Highlands. New York: Crescent Books, 1985.
• Moncreiffe of that Ilk, Sir Iain. The Highland Clans. revised ed. New York: Clarkson N. Potter, Inc, 1982.
• Stewart, Donald C., and Thompson, J. Charles. Scotland's Forged Tartans. Edinburgh: Paul Harris Publishing, 1980.
• The Scottish Clans and Their Tartans (Retrieved on 24 April 2009). Edinburgh: W. & A.K. Johnston, 1900(?).
• Way of Plean, George and Squire, Romilly. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. Glasgow: HarperCollins Publishers, 1994.
• Williams Ronald. The Lords of the Isles. Isle of Colonsay, Argyll: House of Lochar, 1997.