Кларк Ґейбл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кларк Ґейбл
Clark Gable
Gable, Clark 01.jpg
Ім’я при народженні Вільям Кларк Ґейбл
William Clark Gable
Народження 1 лютого 1901(1901-02-01)
Кедиз, Огайо, США
Дата смерті 16 листопада 1960(1960-11-16) (59 років)
Лос-Анжелес, Каліфорнія, США
Громадянство США США
Рід діяльності кіноактор
Роки діяльності 19241960
Сторінка в інтернеті http://www.clarkgable.com
Нагороди

«Оскар» (1934)

Кларк Ґейбл (англ. Clark Gable, *1 лютого 1901, Кедиз, Огайо — †16 листопада 1960, Лос-Анджелес) — голлівудський актор, секс-символ 30-х і 40-х років. Найбільше відомий роллю Рета Батлера у кіноепопеї Звіяні Вітром (1939 року), за виконання якої він отримав свою третю номінацію на премію Оскар у категорії Найкраща чоловіча роль, також отримав номінацію за роль у фільмі Заколот на Баунті (1935), і, перемогу за головну роль у стрічці Це сталося якось вночі (1934).

Біографія[ред.ред. код]

Актор народився 1 лютого 1901 року в Кедиз, штат Огайо. Він був єдиною дитиною Вільяма Генрі Ґейбла, бурильника на нафтовій свердловині, і його дружини Аделіни (у дівоцтві — Гершельман). Предки його батьків були вихідцями з Німеччини. Мати Кларка страждала від епілепсії і померла через десять місяців після його народження, тому хлопчика виростили батько і мачуха, Джені Данлап.

У віці 17 років Гейбл зацікавився театром. Але тільки у віці 21 р. він зміг почати працювати у другорозрядних театрах. У Портланді, Орегон Ґейбл познайомився з театральним менеджером Джозефіною Диллон, яка дуже посприяла йому в навчанні театральному мистецтву.

У 1924 р. обидва попрямували до Голлівуду, де Діллон стала його менеджером та дружиною. У 1925-26 рр Ґейбл знявся у кількох фільмах у незначних ролях. У 1927-28 рр Кларк Ґейбл продовжив кар'єру у театрі у Х'юстоні, де набрався досвіду та став місцевим кумиром. Далі він переїхав до Нью-Йорку, де мав намір працювати в театрі на Бродвеї. У 1930 році він підписав контракт з компанією Metro-Goldwyn-Mayer після вражаючої гри у п'єсі «Остання миля».

У 1931 році Кларк Ґейбл знявся у його першому звуковому вестерні «Пофарбована пустеля», де грав лиходія. Глядачам фільму особливо сподобався його голос.

Ранній успіх[ред.ред. код]

1930 року Кларк Ґейбл та Джозефіна Діллон розлучилися і через кілька днів Ґейбл одружився на Рії Франклін Прентісс Лукас Ленгхем, яка займала значне становище у суспільстві Техасу. Вибір часу для прибуття до Голлівуду був чудовий, оскільки студія MGM планувала розширити число зірок-акторів і Ґейбл відповідав цій ролі сповна; певний час він виконував другорядні ролі, часто як лиходій. Менеджер зв'язку з пресою MGM Говард Стрікленд розвивав студійний образ Ґейбла, рекламуючи його мужність через ролі «лісору́ба у костюмі». Для підтримки зростаючої популярності Ґейбла MGM часто обирала йому партнерок з числа відомих зірок-акторок. Джоан Кроуфорд запросила Ґейбла бути її партнером у стрічці Танцюйте, дурні, танцюйте. Він ростив свою популярність і суспільну значимість через такі важливі фільми як Вільна душа (1931), в якому він грав бандита, який дав ляпаса Нормі Ширер (це була остання другорядна роль Ґейбла). У 1931 році Ґейбл знімається у стрічці Сьюзен Ленокс: Її падіння та піднесення з Ґретою Ґарбо. Ґейбл і Ґарбо не подобались один одному. Вона вважала його актрську гру незграбною, в той час як він її — снобом. У цьому є році на екрани виходить фільм Одержима (1931), в якому він і Джоан Кроуфорд (тоді одружена з Дугласом Фейрбенксом молодшим) давали волю пристрасним почуттям на екрані, які вони поділяли протягом десятиліть і в реальному житті. Адела Роджерс Сент-Джон пізніше назвала їхні стосунки «любовним зв'язком, який майже спалив Голлівуд ущерть». Продюсер Луїс Барт Мейєр погрожував закінчити їхні контракти, тому на якийсь час вони тримались окремо, Ґейбл переніс увагу на Меріон Дейвіс.

Злітаюча зірка[ред.ред. код]

Кларк Ґейбл з Клодетт Кольбер у «Це сталося якось вночі»

Ґейбл розглядався на роль Тарзана але втратив її завдяки кращої зовнішності та майстерності у плаванні Джонні Вейсмюллера. Любовні стосунки неголеного Ґейбла з Джин Гарлоу без бра у стрічці «Червоний пил» (1932) зробили його найбільшою зіркою MGM. Після хіта Бережи свого чоловіка (1933), студія MGM розпізнала цінність пари Ґейбл-Харлоу, знявши їх ще у двох фільмах — Китайські моря (1935) і Дружина проти секретарки (1936). Надзвичайно популярний кінодует Ґейбл і Гарлоу знялись разом у шести фільмах, найвідоміші з яких Червоний пил (1932) і Саратога (1937). (Гарлоу померла від уремії під час зйомок «Саратоги»: дев'яносто відсотків стрічки були завершені, сцени що залишилися, були зняті на відстані або з двійниками. Ґейбл згадував, що він відчував ніби був «в обіймах примари»).

За легендою, Кларка Ґейбла позичили кіностудії Columbia Pictures як покарання за відмову грати деякі ролі. Але сучасні біографії спростовують цю легенду. MGM не мала ролей для Ґейбла, але повинна була платити йому 2000 доларів у тиждень за те, що він нічого не робив. MGM позичила актора інший студії за 2500 доларів у тиждень, отримуючи 500-доларовий прибуток.

Ґейбл у фільмі «Заколот на Баунті» (1935)

Ґейбл не був першим актором, вибраним на провідну роль Пітера Ворна в стрічці «Однієї щасливої ночі». Спочатку роль була запропонована Роберту Монтгомері, але на його думку сценарій був поганим. Зйомка почалася в напруженій атмосфері, але як Кларк Ґейбл, так і режисер Френк Капра отримали задоволення над створенням кінофільму. Ґейбл отримав «Оскара» у категорії «найкращий актор» за гру у кінокомедії «Однієї щасливої ночі» (1934). Він повернувся до MGM ставши ще більшою зіркою, ніж будь-коли. Також був номінований на «Оскара» за роль Флетчера Крістіана у стрічці 1935 року Заколот на Баунті. Якось Кларк Ґейбл сказав, що цей фільм є його улюбленим, не зважаючи на те, що він не дуже ладнав з акторами Чарльзом Лотоном та Франшо Тоуном. У наступні роки, він грав в низці надзвичайно популярних картин, які принесли йому беззаперечний титул «Короля Голлівуду» в 1938 р. Звання «короля» вперше запропонував Спенсер Трейсі, ймовірно як жарт, але скоро Ед Салліван запустив опитування читачів у своїй газетній колонці — і понад 20 мільйонів прихильників проголосувало за Ґейбла, як Короля і Мірну Лой, як Королеву Голлівуду. Хоча почесний титул, без сумніву, допомагав кар'єрі, Ґейбл скоро втомився від цього і пізніше заявив: «Це звання «Короля»— чиста нісенітниця… Я лише удачливий нечепура з Огайо: сталося так, що я з'явився в потрібному місці в потрібний час» протягом більшості 1930-х і початку 1940-х.

«Віднесені вітром»[ред.ред. код]

Незважаючи на небажання грати роль Ретта Батлера, Ґейбл став найбільше відомим за виконання її у стрічці «Віднесені вітром» (1939), яка заробила йому номінацію на «Оскар» у категорії «найкращий актор». Його дружина, акторка Керол Ломбард, можливо, була першою, хто пророкував, що він гратиме роль Ретта Батлера (а вона — Скарлетт), коли вона купила йому копію бестселера, — він відмовився читати.

Ґейбл майже негайно став фаворитом для ролі Ретта Батлера як для публіки, так і для продюсера Девіда Селзніка. Оскільки Селзнік не мав жодного відомого актора на тривалому контракті, йому потрібно було пройти через процес ведення переговорів, щоб позичити актора в іншої студії. Гері Купер був першим претендентом на роль. Коли Купер відмовився від ролі, він сказав, що «Віднесені вітром» буде найбільшим провалом в історії Голлівуду. Я радий, що Кларк Ґейбл зазнає невдачі, а не я». На той час Селзнік зважився отримати Ґейбла, і врешті решт знайшов спосіб позичити його в Metro-Goldwyn-Mayer. Ґейбл побоювався що не зуміє виправдати сподівання публіки, яка заздалегідь вирішила, що ніхто інший не зможе зіграти цю роль. Він пізніше згадував: «гадаю, що зараз вже знаю, як повинна реагувати муха, заплутавшись у павутинні». Це був його перший кольоровий фільм.

Протягом зйомок Вів'єн Лі скаржилася на неприємний запах з рота Ґейбла, очевидно зумовлений штучними зубами актора. Попри це, вони були у добрих відносинах. Його знаменита репліка, «Чесно, люба, мені це до чорта байдуже» (англ. Frankly, my dear, I don't give a damn), викликала галас, через те, що порушувала кодекс Хейса, етичний кодекс виробництва фільмів того часу. Ґейбл не хотів проливати сльози у сцені після того як Скарлетт мала викидень. Олівія де Хевілленд змусила його плакати, пізніше коментуючи:

«…О, він не бажав це робити. Він не повинен був! Віктор (Флемінг) все перепробував з ним. Він нападав на нього на професійному рівні. Ми кілька разів зняли сцену з ним без сліз, а потім мали останню спробу. Я сказала: «Ти можеш це зробити, я знаю, що ти можеш це зробити і ти зіграєш чудово…». Добре, з божою поміччю, якраз перед тим як запрацювали камери, ви могли бачити, як сльози з'являються в його очах і він грав сцену незабутньо добре. Він вклав всю свою душу в це.»

Десятиліттями пізніше, Ґейбл сказав, що щоразу, коли його кар'єра починала б сходити нанівець, повторний випуск «Віднесених вітром» миттєво відновив би все, і він продовжував бути кращим актором до кінця життя. Крім того, Ґейбл був одним з небагатьох акторів, які зіграли головну роль в трьох фільмах, які отримали «Оскар» у категорії «найкраща картина».

«Віднесені вітром» повторно показували на кіноекранах в 1947, 1954, 1961, 1967 (у широкоекранній версії), 1971, 1989, і 1998.

Особисте життя[ред.ред. код]

Актор був одружений п'ять разів. Його дружинами були:

  • Джозефіна Діллон, яка була старша за Кларка на 17 років. (1924—1931 рр.)
  • Рія Ленгхем, старша від Гейбла на 17 років (1931—1939 рр.)
  • Керол Ломбард (1939—1942 рр.) — шлюб був перерваний загибеллю Ломбард в авіакатастрофі.
  • Сільвія Ешлі, шлюб тривав 3 тижні
  • Кей Спрекелс, з нею він залишився до кінця своїх днів.

Фільмографія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Фільмографія Кларка Ґейбла

Як відомо, Ґейбл грав ролі статистів в 13 фільмах в період між 1924 і 1930 роками. Потім він зіграв у 67 кінофільмах і в 17 короткометражних у ролі самого себе і оповідача, і з'явився у фільмі-пропаганді під назвою Боротьба Америки, що випускався військово-повітряними силами Сполучених Штатів.

Нагороди[ред.ред. код]

Також був номінований на отримання таких премій:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]