Кларнет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

З певних причин ця сторінка захищена. Її можуть редагувати тільки зареєстровані користувачі.

Кларне́т (нім. Klarinette, франц. clarinette, італ. clarinetto; від лат. — ясний (звук)) — музичний інструмент сімейства дерев'яних духових. Сконструйований в 1701 році нюрберзьким майстром Й. К. Деннером шляхом вдосконалення французької дудки Шалюмо. В сучасній практиці поширені французькі кларнети системи Ж. Бема та німецькі кларнети системи О. Елера. Виготовляється з ебонового (чорного) або гренаділового дерева. Складається з 5 частин:

• мундштук, до якого кріпиться бамбукова тростинка, вібрування якої у потоці повітря, що його видуває музика, створює звукові хвилі;
• бочонок — використовується для налаштування слушного тону в залежності від погоди, пори року й таке інше;
• дві частини, що складають основний стовбур кларнета, на якому розташовані клапани. Довжина звукової хвилі опосередкована набіром клапанів, що у цей час відкрито. Саме розташуванням клапанів та їх кількістю розрізняються системи Бема та Елера.
• розтруб — резонатор.

Кларнет — транспонуючий інструмент. Існують кларнети в строях сі-бемоль (in B) та ля (in A). Діапазон кларнету (по запису) від e до c⁴.

Різновиди кларнету:

• Кларнет-пікколо (in Es, рідше in D),
• Басетгорн (майже вийшов із практики, in F),
• Басовий кларнет (in B).

В партитурі для симфонічного оркестру партія кларнетів пишеться між партіями гобоїв та фаготів. Кларнет — один із самих віртуозних інструментів симфонічного оркестру.

Посилання
| Все про кларнет (рос.мова)
| Твори для кларнету в нотному архіві Б.Тараканова (рос.мова)