Класичний лібералізм
Класичний лібералізм — політична ідеологія, що зародилась в XIX столітті у Великобританії, Західній Європі та США, і проголошує ідеалами обмежену державу та особисту свободу, включаючи свободу віросповідання, слова, преси, зібрань та вільний ринок.[1] Істотний вплив на розвиток класичного лібералізму справили, зокрема: Жан-Баптист Сей, Томас Мальтус та Давид Рікардо. Інтерес до класичного лібералізму в XX столітті відродили Людвіг фон Мізес та Фрідріх фон Гаєк, та інші економісти.[2][3][4]
Інколи класичним лібералізмом називають всі види лібералізму, які існували до XX століття. Починаючи з 1970-тих, цей термін використовують лібератаріанці для позначення віри в економічну свободу та мінімальну державу. Тому інколи буває важко точно з'ясувати значення терміну в літературі.
Посилання [ред.]
- Використано матеріали зі статті в англійській Вікіпедії.
- ↑ Modern political philosophy (1999), Richard Hudelson, p, 37
- ↑ David Conway. Classical Liberalism: The Unvanquished Ideal. Palgrave Macmillan. 1998. ISBN 978-0-312-21932-1 p. 8
- ↑ "Термін класичний лібералізм був застосований ретроспективно, аби відрізняти ранній лібералізм 19-го століття від сучасного, який тут має назву соціальний лібералізм» ст. 52, James L. Richardson, Contending Liberalisms in World Politics: Ideology and Power, Lynne Rienner Publishers, 2001.
- ↑ http://books.google.com/books?id=rM0ZuxmxDGoC&pg=PT290&dq=%22classical+liberal%22+Montesquieu&lr=&cd=1#v=onepage&q=%22classical%20liberal%22%20Montesquieu&f=false
Дивіться також [ред.]
