Клеман Маро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клеман Маро
Clément Marot
ClementMarot.jpg
Клеман Маро
Дата народження: 23 листопада 1496(1496-11-23)
Місце народження: Кагор
Дата смерті: 13 вересня 1544(1544-09-13) (47 років)
Місце смерті: Турін
Національність: Франція Франція
Мова творів: французька мова
Рід діяльності: поет
Magnum opus: поетична збірка «Adolescence clémentine»

Клеман Маро (фр. Clément Marot, 23 листопада 1496 , Кагор — 13 вересня 1544 , Турін) — французький поет і перекладач епохи Ренесансу, видатний гуманіст.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Кагорі. Батько Клемана Маро, Жан Маро — відомий хроніст і придворний поет. З 1506 року Клеман виховувався при дворі королеви Анни Бретанської. У 1525 році взяв участь у битві під Павією. У 1526 році Клемана Маро звинуватили в тому, що під час посту він з'їв шматок сала, що в той час вважалося свідченням приналежності до гугенотів, й ув'язнили[1]. Того ж таки 1526 року помер батько — Жан Маро, що справило на сина дуже гнітюче враження. У 1527 році Маро вийшов з в'язниці й невдовзі став камердинером і придворним поетом французького короля Франциска I. У 1530 році Маро опублікував свій переклад двох книг «Метаморфоз» Овідія. У 1532 році зазнав переслідувань за антипапістські настрої та підозру в підтримці Реформації. Був змушений втікати. Знайшов прихисток у Маргарити Наваррської, згодом у герцогині Рене Феррарської, а потім потрапив до Венеції. В Італії Маро особливо посилено почав займатися латинською мовою та вивчати античну спадщину (Овідій, Вергілій, Марціал) та італійську поезію. 1536 року після публічного покаяння Маро дозволили повернутися до двору короля. Та в 1542 році постали нові труднощі у зв'язку з перекладом Давидових псалмів, оскільки версія Маро сподобалася Кальвіну. Маро довелося втікати до Женеви, де його радо прийняв сам Кальвін, але сувора консисторія не бажала миритися з присутністю поета з «підозрілими» поглядами. Тож Маро мав перебратися до Савойї, а потім до П'ємонту. У вересні 1544 року Маро помер у Турині.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Маро поєднує епоху середньовіччя й Ренесансу. Новатор у літературі, Маро збагатив поезію новими ідеями й формами, зробив її виразницею ренесансного світовідчуття. Його поетична збірка «Adolescence clémentine» та її продовження містять надзвичайно різноманітні поетичні форми. У поемі «Пекло» Маро в сатиричній формі зображає своє перебування у в'язниці, яке порівнює з відвіданням пекла. Маро першим переніс у французьку поезію легкість і віртуозність ренесансних поетичних форм, запозичених з Італії. Так званий маротичний стиль, близький до петраркізму, визначав шляхи розвитку французької поезії аж до появи гуртка «Плеяди». Маро був противником релігійного фанатизму, боровся за свободу совісті й гідність особистості. З 1538 р. він перекладає Давидові псалми, яким судилося найдовше життя, адже вони ввійшли до протестантського молитовника як канонічні версії псалмів.

Спадщина Маро величезна й різноманітна: світські придворні мініатюри, любовна лірика, послання в дусі античності, сатира. Він зробив величезний вплив на поезію не тільки XVI, а й XVII—XVIII століть. Особливо великий вплив Маро на Малерба, Расіна й Руссо.

Українські переклади[ред.ред. код]

Фонтан Маро в Кагорі

Українською поезії Клемана Маро перекладав Микола Терещенко.

Видання[ред.ред. код]

  • Oeuvres complètes,, ed. C. A. Mayer, London, 1958—1980.
  • Oeuvres poétiques complètes, ed. G. Defaux, Classiques Garnier, Bordas, 1990—1993, 2 vol.
  • Adolescence clémentine, ed. Fr. Lestringant, poésie, Gallimard, 1987.
  • Poètes du XVIe siècle, Éditeur : Albert-Marie Schmidt, Bibliothèque de la Pléiade, n° 96

1120 pages, ISBN : 9782070104550

Примітки[ред.ред. код]

  1. . Цей факт наводиться в енциклопедії «Le Robert des grands écrivains de la langue française», Le Robert, Paris, 2000, p. 812

Література[ред.ред. код]

  • Pierre Villey, " Tableau chronologique des publications de Marot ", Revue du XVIe siècle, II, p. 206—234, Paris, 1920
  • Michael Screech, Marot évangélique, Genève, Droz, 1967
  • Claude A. Mayer, La Religion de Marot, Genève, Droz, 1960
  • Robert Griffin, Clement Marot or the Inflections of Poetic Voice, Berkeley, University of California Press, 1974
  • Gérard Defaux, Le Poète en son jardin. Étude sur Clément Marot, Paris, Champion 'Unichamp', 1996
  • Gérard Defaux, Clément Marot — vigne et vins, Toulouse, leperegrinateurediteur.com, 1996
  • Mireille Huchon, " Rhétorique et poétique des genres : ‘L'Adolescence clémentine’ et les métamorphoses des œuvres de prison ", Le Génie de la langue française autour de Marot et de La Fontaine, Éditions Fontenay-Saint-Cloud, 1997 (dir. J.-Ch. Monferran)
  • Thierry Martin, Poésie homosexuelle en jobelin, de Charles d'Orléans à Rabelais, Montpellier, GKC/Question de Genre, 2007
  • Frank Lestringant, Clément Marot de l'Adolescence à l'Enfer, Orléans, Paradigme, 2006.
  • Simone Domange, Lire encore Marot, Viroflay, Roger, 2006

Посилання[ред.ред. код]