Климентій (Шептицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Климе́нтій Казими́р Шепти́цький
Климентій Шептицький.jpg
Мученик
Народився 17 листопада 1869(1869-11-17)
Помер 1 травня 1951(1951-05-01) (81 рік)
Беатифікований 27 червня 2001 року

Климе́нтій Казими́р Шепти́цький (* 17 листопада 1869—† 1 травня 1951) — Блаженний Католицької Церкви, церковний діяч і архімандрит монахів Студійського уставу, брат Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. Був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту, заступником голови Госп. Товариства.

Сім'я та освіта[ред.ред. код]

Народився в аристократичній родині, син графа Яна (Івана) Шептицького та його дружини Зофії. Брат митрополита Андрея Шептицького. Закінчив гімназію святої Анни в Кракові, навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків). Одночасно закінчив Інститут лісництва.

Світська діяльність[ред.ред. код]

Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був членом галицького сейму. В 1900-1907 був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Автор робіт з питань сільського господарства, голова Галицького лісничого товариства. В 1907 відійшов від політичної діяльності, зайнявся господарською роботою в маєтку, де побудував церкву для греко-католиків.

Студійський чернець[ред.ред. код]

В 1911 вступив до бенедиктинського монастиря у Байроні, в 1912 перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам'яниці в Боснії, де приніс монаші обіти і отримав ім'я Климентій. В 1915 став ієромонахом. Отримав богословську освіту в університеті Інсбрука.

У його монастирській келії були лише залізне ліжко, шафа з книгами, столик і клячнік, на якому молився перед Розп'яттям. За спогадами сучасників,

він, колись був бажаним гостем аристократичних салонів, завзятим мисливцем, власником маєтку, не шукає тепер для себе ніяких переваг: миє, нарівні з братами, брудний посуд (ті навіть вдавалися до замовлянь, щоб не допустити його до цього), носить вугілля по вулиці, чим шокує львів'ян: «Граф - і відро з вугіллям!» Якось один з ченців на сповіді зізнався, що «обносився», так о.Климентій запропонував йому чудові штани з «графських часів», в яких соромився ходити, тому що були занадто «розкішними».

З 1918-го ставши настоятелем монастиря що знаходився в Уніві, a з 1926-го ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті. В 1936-1937, спільно з митрополитом Андрієм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторове, монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в університеті Інсбрука. З 1937 жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. З 1939 - Член Українського Католицького Інституту, церковного об'єднання імені митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 р. наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.

Під час Другої світової війни брав участь у порятунку євреїв в Україні - їх ховали в монастирях, а потім переправляли в угорську Україну.

Восени 1944, митрополит Йосип Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади, яка була прийнята в Москві головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським.

Захисник греко-католицької церкви[ред.ред. код]

Проте керівництво СРСР взяло курс на ліквідацію унії і приєднання греко-католиків до Російської православної церкви. В 1945 всі уніатські єпископи були арештовані (ніхто з них не погодився перейти в православ'я), і церкву фактично очолив старий архімандрит Климентій, який закликав священиків не погоджуватися на перехід в юрисдикцію Російської православної церкви. Влітку 1945 зібрав 61 підпис греко-католицьких священиків під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків.

Влада заборонила йому жити у Львові; останній період життя на свободі він провів в Уневі. Направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено органами НКВС, що і стало приводом для його арешту.

Арешт[ред.ред. код]

5 червня 1947 архімандрит Климентій був заарештований більшовиками в своїй келії під час вечірньої молитви і засуджений на 25 років.

З 27 червня 1947 містився в Київській внутрішній в'язниці МВС. У його біографії сказано, що

саме в її стінах отець Климентій зазнав найбільші знущання, про що свідчать протоколи допитів, що проходили переважно вночі. Енкаведисти різними способами намагалися зламати його. Побоями, фізичною і моральною наругою, шантажем, залякуванням, співчуттям, улесливими обіцянками. Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Архімандрит залишався непохитним у своєму святому переконанні, залишався вірним християнським ідеалам.

Після року слідства архімандрит Климентій був засуджений до восьми років позбавлення волі і відправлений у Владимирську в'язницю, де 1 травня 1951 помер у тюремній лікарні. На міському кладовищі Владимира є його меморіальна могила.

Є припущення, що Климентій Шептицький був таємним єпископом, бо висвячував в'язнів різних національностей. З нагоди 25-річчя Андрія Шептицького на митрополичому престолі надрукував «Митрополит Андрій та оновлення східної чернечої традиції» («Богословія», кн. 1 — 2, 1926).

Помер архімандрит 1 травня 1951 р. о 21 годині 30 хв. у Владимирській в’язниці. Похований під її стінами у попередньо викопаній ямі 3 травня о 3-ій годині ночі. Його могилу відшукати не вдалось.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У 2005 році в селі Унів Перемишлянського району Львівської області було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

29 липня 2011 року в селі Прилбичах за фінансової та організаційної підтримки народного депутата України Петра Писарчука було відкрито перший в Україні пам'ятник Блаженному Климентію та його братові Митрополиту Андрею Шептицькому.[1]

Беатифікація[ред.ред. код]

Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.

«Праведник народів світу»[ред.ред. код]

В 1996 він отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту. В 2005 в селі Унів Перемишлянського району Львівської області була відкрита меморіальна дошка на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за врятування єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]