Поліщук Клим Лаврентійович

Кли́м Лавре́нтійович (Лаврінович, Лавринович) Поліщу́к (*25 листопада 1891, с.Краснопіль (тепер Чуднівський район, Житомирської області, Україна) — †1937, Сандармох, Російська Федерація) — український письменник, публіцист, автор історичних романів. Дослідник культури комі народу.

Біографічні відомості

Український письменник, поет, публіцист Клим Лаврентійович Поліщук народився 25 листопада 1891 року в містечку Краснопіль Житомирського повіту Волинської губернії. Навчався в Петербурзі, в 1912 році повернувся в Житомир, де в серпні 1914 року був заарештований за «мазепинську» діяльність і висланий за межі України.

У 1920 році Клим Поліщук емігрував до Польщі, де у Львові познайомився зі своє майбутньою дружиною — письменницею Галиною Орлівною. Львівський період був дуже плідним для письменника. Він видає альманахи, організує журнали, публікує свої вірші, оповідання, повість «Світ червоний», романи «Гуляйпільській батько» і «Отаман Зелений».

Клим Поліщук зі своєю дружиною Галиною Мневською (Галиною Орлівною) та донькою Лесею.

У 1924 році Клим Поліщук з дружиною емігрує на територію України, окуповану СРСР. Вже 1930 заарештована і вислана до Казахстану його дружина, а потім позбавлено волі і його самого. 2 січня 1931 року він був засуджений до 10 років ув'язнення в таборах. Відбував покарання у концтаборі на Соловецьких островах (СТОН).

9 жовтня 1937 року справу «українських націоналістів» було переглянуто, і Клима Поліщука разом з великою групою діячів культури (Микола Зеров, Григорій Епік, Марко Вороний та інші) засудили до розстрілу. 3 листопада 1937 року він був розстріляний в лісовому карельскому урочищі Сандармох під м. Медвежьєгорськ (Каргумякі). (В ознаменування 20-річчя Великого Жовтня з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року були розстріляні 1111 колишніх в'язнів Соловецького табору особливого призначення). Зараз в тому лісі меморіальне кладовище. Хрести скорботи. Дерев'яна капличка. І пам'ятник — гранітна брила з написом: «Люди, не вбивайте один одного».

Проклятого віку музична струна,

Далека і близька чудова мана,

Сміється промінням жадобних очей,

Палає горінням кривавих ночей, -

Про неї легенди снує сатана…

Не знав я ніколи імення її,

Та з нею єднались жадання мої.

Без неї про щастя я мріять не смів,

А з нею вмирає натхненний мій спів,

Як гинуть під стужу в гаях солов'ї.

Самотній блукаю на чорній стерні,

В стерні догоряють забуті вогні, -

Вона ж, як проклятого віку мана,

Моїми слідами слідкує подна

І знає про неї один сатана…

Літературні погляди

Критика відносить творчість Поліщука до готичного письма.

На засланні і в концтаборах активно цікавився російською літературою, проте йому належать слова:

Терпіти не можу епілептичного й неохайного Достоєвського...

Твори

• «Червоне марево. Нариси і оповідання з часів революції»

Романи

• «Гуляйпільський батько»
• «Отаман Зелений»

Видання

Поліщук Клим. Вибрані твори / Упор. В. Шевчука; передм. С. Яковенка. — Київ: Смолоскип, 2008. — 704 с. (ISBN 978-966-8499-68-5)

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — Т. 6. — С. 2193—2194.

Посилання

• Polishchuk, Klym — книги К. Поліщука в Інтернет-архіві
• Олег Коцарев: Фатальна помилка Клима Поліщука
• Олег Коцарев: Скепсис і готика Клима Поліщука