Клод Дебюссі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клод Дебюссі
фр. Claude Debussy
фотографія
Клод Дебюссі, фото Фелікса Надара, 1908
Основна інформація
Повне ім'я Ашіль-Клод Дебюссі
Дата народження 22 серпня 1862(1862-08-22)
Місце народження Сен-Жермен-ан-Ле
Дата смерті 25 березня 1918(1918-03-25) (55 років)
Місце смерті Париж
Країна Франція
Професія композитор Франції XX століття, критик
Жанр імпресіонізм
Нагороди {| style="background: transparent" |
Кавалер ордена Почесного легіону
|}

Клод Ашіль Дебюссі́ (фр. Claude-Achille Debussy; * 22 серпня 1862(18620822) —  25 березня 1918) — французький композитор, піаніст, диригент, музичний критик.

Писав в стилі, який називається імпресіонізмом, терміном, який він ніколи не любив. Дебюссі був не тільки одним з найзначніших французьких композиторів, але також однією з найзначніших фігур в музиці на рубежі XIX і XX століть; його музика є перехідною формою від пізньої романтичної музики до модернізму в музиці XX сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа. Музичну освіту здобув у Паризькій консерваторії (1872–1884), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гіро (клас композиції). У 1881 і 1882 відвідав Росію. Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату «Блудний син»), в 1885—86 як стипендіат жив у Римі. У 1887 повернувся до Парижа, зближувався з гуртом поетів і художників — представників символізму й імпресіонізму, очолюваним C. Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). В останні роки життя багато концертував в Англії, Італії, Росії (у 1913 — в Петербурзі і Москві) переважно з власними творами. Помер у Парижі.

Творчість[ред.ред. код]

Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесиністів (Ф. Куперен, Ж. Ф. Рамо), лірична опера і романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним був вплив російської музики (М. П. Мусоргський, М. А. Римський-Корсаков), а також французької символістської поезії та імпресіоністського живопису. Дебюссі втілив у музиці швидкоплинні враження, якнайтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Свого роду маніфестом музичного імпресіонізму вважали сучасники оркестрову «Прелюдію до „Післяполуденного відпочинку фавна“» (по еклозі З. Малларме; 1894), в якій проявилися характерні для музики Дебюссі хиткість настроїв, витонченість, вишуканість, примхливість мелодики, колористичність гармонії.

Один з найзначніших творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (за драмою М. Метерлінка; 1902), в якій досягнуте повне злиття музики з дією. Дебюссі відтворює суть неясного, символічно-туманного поетичного тексту. Цьому твору, разом із загальним імпресіоністським забарвленням і недомовленістю символіста, властиві тонкий психологізм, яскрава емоційність у вираженні почуттів героїв. Відгомони цього твору виявляються в операх Дж. Пуччіні, Б. Бартока, Ф. Пуленка, І. Ф. Стравінського, C.C. Прокоф'єва. Блискучістю і в той же час прозорістю оркестрової палітри відмічені 3 симфонічних ескізи «Море» (1905) — найкрупніший симфонічний твір Дебюссі. Композитор збагатив засоби музичної виразності, оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив імпресіоністську мелодику, що відрізняється гнучкістю нюансів і, в той же час, розпливчатістю.

У деяких творах — «Бергамаська сюїта» для фортепіано (1890), музика до містерії Р. Д'аннунцио «Мучеництво св. Себастьяна» (1911), балет «Ігри» (1912) та ін. — виявляються риси, властиві згодом неокласицизму, вони демонструють подальші пошуки Дебюссі в області тембрових фарб, колористичних зіставлень. Дебюссі створив новий фортепіанний стиль (етюди, прелюдії). Його 24 прелюдії для фортепіано (1-й зошит — 1910, 2-а — 1913), з поетичними назвами («Дельфійські танцівниці», «Звуки й аромати розвіваються у вечірньому повітрі», «Дівчина з волоссям кольору льону» і ін.), створюють образи м'яких, деколи нереальних пейзажів, імітують пластику танцювальних рухів, навівають поетичні бачення, жанрові картини. Творчість Дебюссі, одного з найбільших майстрів ХХ століття, мала істотний вплив на композиторів багатьох країн.

Версію в електронній музиці твору Дебюссі «Танок сніжинок» зробив японський композитор Томіта Ісао.

Твори[ред.ред. код]

Для фортепіано[ред.ред. код]

  • Арабески (1888)
  • Маленька сюїта (1889)
  • Бергамаська сюїта (1890)
  • Rêverie (1890)
  • Романтичний вальс (1890)
  • Ноктюрн (1892)
  • Pour Le Piano (1899)
  • Естампи (1903)
  • Острів радості (1904)
  • Образи, зошит 1 і 2 (1905, 1907)
  • Дитячий куточок (1909)
  • Прелюдії, зошит 1 і 2 (1910–1913)
  • La plus que lente (вальс для фортепіано) (1910)
  • Етюди, зошит 1 і 2 (1915)

Для 2 фортепіано або фортепіано в 4 руки[ред.ред. код]

  • Six épigraphes antiques для ф-но в 4 руки (1914, from the music for Chansons de Bilitis)
  • En blanc et noir для 2-х ф-но (1915)

Опера[ред.ред. код]

Кантати[ред.ред. код]

  • L'enfant prodigue для сопрано, баритону, тенору і оркестру (1884)
  • La demoiselle élue для 2-х солістів, жіночого хору і оркестру (1887–1888, текст Dante Gabriel Rossetti)
  • Ода Франції для сопрано, мішаного хору і оркестру (1916–1917, completion by Marius Francois Gaillard)

Для оркестру[ред.ред. код]

  • Le printemps для голосу, 4 солістів і оркестру (1884)
  • Післяполуденний відпочинок фавна (1894)
  • Ноктюрни для оркестру і хору (1899)
  • Dances Sacrée et Profane для арфи з оркестром (1903)
  • Музика для Le roi Lear, 2 п'єси для оркестру (1904)
  • Море, симфонічні ескізи (1905)
  • Images pour orchestre (1905–1911)
  • Le martyre de St. Sébastien, симфонічні фрагменти (from the music for the play by d'Annunzio, 1911)
  • Khamma, балет (1911–1912, оркестровано Charles Koechlin)
  • Jeux, балет (1913)
  • La boîte à joujoux, ballet (1913, orchestrated by André Caplet)

Музика для сольних інструментів з оркестром[ред.ред. код]

  • Фантазія для фортепіано з оркестром (1889–1890)
  • Premiere Rhapsody для кларнету з оркестром (1909–1910)
  • Petite pièce для кларнету з оркестром (1910)
  • Рапсодія для альт-саксофону з оркестром (1901–1911)

Камерна музика[ред.ред. код]

  • Струнний квартет соль-мінор (1893)
  • Музика для Chansons de Bilitis для 2 флейт, 2 арф і челести (1901, текст Pierre Louys)
  • Syrinx для флейти (1913)
  • Соната для віолончелі і фортепіано (1915)
  • Соната для флейти, скрипки і арфи (1915)
  • Соната для скрипки і фортепіано (1917)

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 4492 Дебюссі — астероїд, названий на честь музиканта.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Vladimir Jankélévitch, Debussy et le mystère, Neuchâtel, La Baconnière, 152 p. ; 1976, Debussy et le mystère de l'instant, Paris, Plon, De la musique au silence, t. 2.
  • Дебюсси К. Статьи, рецензии, беседы. М., 1964
  • Яроциньский С. Дебюсси, импрессионизм и символизм. М., 1978
  • Дебюсси К. Избранные письма. Л., 1986