Клокичка периста
| Клокичка периста | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Staphylea pinnata L. |
||||||||||||||
|
|
Клоки́чка пери́ста (Клокичка пірчаста лат. Staphylea pinnata L., народні назви: джонжолі, колокитина)
Зміст |
Ботанічні характеристики [ред.]
Кущ до 5 м заввишки, або невелике деревце з родини клокичкових (Staphyleaceae).
Поширення [ред.]
Росте в широколистяних лісах, по узліссях, іноді серед чагарників. Трапляється зрідка в Закарпатті та західному і правобережному Лісостепу. Вид поширений в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, в Малій Азії. Окремі місцезнаходження в Україні, безсумнівно, є реліктовими залишками з тих доісторичних часів, коли клімат тут був значно теплішим. Саме тому всюди, де ця рослина трапляється в дикому стані, вона потребує охорони.
Господарське значення [ред.]
У Закавказзі бутони клокички разом з молодими пагінцями збирають і квасять, як капусту, одержуючи так звані "джонджолі". Насіння цієї рослини за смаком дещо подібне до фісташки, з нього добувають олію.
Естетичні характеристики [ред.]
Завдяки пониклим суцвіттям білих квітів, а ще більше завдяки оригінальним своєрідним плодам — пухирчасте здутим коробочкам — рослина дуже декоративна. Культивується в парках, а на півдні — в лісосмугах.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Staphylea pinnata |
