Ключові показники ефективності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклад формування KPI

Ключові́ пока́зники ефекти́вності (англ. Key Performance Indicators, KPI) — фінансова та нефінансова система оцінки, яка допомагає організації визначити досягнення стратегічних цілей.

КПЕ можуть включати:

  • (а) організаційні метрики (organizational metrics) — такі, як задоволеність клієнтів,
  • (б) фінансові показники (financial metrics), як виручка, рентабельність і грошовий потік
  • (в) процесні метрики (process metrics), — продуктивності, якості і затримки процесу[1].

Ключові показники ефективності можуть бути визначені за допомогою систем Business Intelligence. Їх використання дає організації можливість оцінити свій стан і допомогти у формуванні стратегії. КПЕ дозволяє проводити контроль ділової активності в реальному часі. Дуже часто показники ефективності використовуються для оцінки отримання вигоди від складних величин, наприклад, таких як розвиток лідерства, зобов'язання, обслуговування та задоволення.

Технології постановки та контролю цілей лягли в основу окремої концепції, яка стала основою сучасного менеджменту. Управління по цілях — метод управлінської діяльності, що передбачає передбачення можливих результатів діяльності та планування шляхів їх досягнення. Першоукладачем Управління по цілях є Пітер Друкер (Peter Drucker (1909 — 2005)). Саме він перетворив менеджмент — непопулярну та неповажну в 50-ті роки XX століття спеціальність в наукову дисципліну. Пітер Друкер також є засновником системи оцінки ефективності досягнення результатів — мети через КПЕ. Згідно з Друкером менеджери повинні уникати «пасток часу», коли вони залучені в процес вирішення поточних щоденних завдань, оскільки це призводить до того, що вони починають забувати виконувати завдання, спрямовані на досягнення результатів (цілей).

Література[ред.ред. код]

  • David Parmenter, Key Performance Indicators. John Wiley & Sons 2007, ISBN 0-470-09588-1.

Примітки[ред.ред. код]