Клімов Григорій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Григорій Петрович Клімов (справжнє ім'я — Ігор Борисович Калмиков; в Німеччині був відомий під ім'ям Ральф Вернер; 26 вересня 1918, Новочеркаськ — 10 грудня 2007, Нью-Йорк) — російсько-американський письменник-перебіжчик, журналіст, редактор, автор численних публікацій та лекцій конспірологічного і євгенічного змісту.

Розробляв концепцію так званої «вищої соціології» («дегенералогії»), що являє собою інтерпретацію історії і соціології. Риторика Клімова на захист створеної ним концепції являє собою переплетення ксенофобних побудов [1] Книги Климова користуються досить великою популярністю в Росії, що дозволяє говорити про культовий статус в певних колах (Інтерв'ю з Григорієм Петровичем Клімовим, професором сатанознавства і вищої соціології, автором «Князя світу цього» та інших книг [1] Могутін Ярослав У книзі «Лімоніана або Невідомий Лимонов» наводиться визнання Едуарда Лимонова, що він був знайомий з Клімовим в Америці і навіть написав про нього розповідь «Перше інтерв'ю» [2].

Біографія[ред.ред. код]

Зі слів самого Климова, Григорій Климов, уроджений Ігор Борисович Калмиков (він же — Ральф Вернер), народився в місті Новочеркаську в сім'ї лікаря 26 вересня 1918. В 1941 у закінчив Новочеркаський індустріальний інститут і вступив до Військового інституту іноземних мов в Москві.

Після закінчення ВІІМ в 1945 р. був направлений для проходження служби перекладачем німецької мови у званні молодшого лейтенанта в Берлін, в Радянську Військову Адміністрацію. В 1947, отримавши наказ повернутися в Москву, втік до Західної Німеччини. За іншими його ж словами, рішення було прийнято після наказу з Москви про звільнення. Після втечі на Захід документи були ним втрачені, і Климов придбав фальшиві документи на ім'я Ральфа Вернера. Григорій Климов — літературний псевдонім, під яким опубліковані його книги.

В 1949 — 1950 рр., за його словами, працював в Гарвардському проекті під егідою ЦРУ, проводячи психологічні опитування російськомовних іммігрантів-біженців.

В 1951 — 1955 ах був головою Центрального об'єднання післявоєнних емігрантів з СРСР (ЦОПЕ) і головним редактором журналів «Свобода» і «Антикомуніст» (останній німецькою мовою).

Його книга «Машина Терору» була серіалізована в журналі «Рідерс Дайджест» («Reader's Digest») в 1953 р.

Твори[ред.ред. код]

Екранізації[ред.ред. код]

Фільм за книгою «Машина терору» був знятий в Західній Німеччині в 1953 році.

  • 1953 'Weg ohne Umkehr' (ФРН) [3] — екранізація твору «Машина терору». На міжнародному кінофестивалі в Берліні в 1954 у цей фільм удостоївся призу «Золотого Кубка».

Ідеї[ред.ред. код]

Ідеї Г. Климова викладені в його книгах та інтерв'ю. Згідно з його поглядами:

  • Старість і смерть властиві не тільки людям, але і цілим сім'ям — кланам, а також класам (аристократія) і навіть цілим народам і цивілізаціям.
  • Старіння кланів (тобто сімей, громадських класів, націй) походить від близькоспоріднених зв'язків. Інцест Клімов називає «Коренем древа дегенерації», першою ознакою дегенерації (старіння суспільства (клану, роду, нації)) є те, що пропадає тяга до біологічного розмноження, це проявляється в тому, що людина перестає відчувати природний потяг до статевозрілих людей протилежної статі, а починає випробовувати збочені варіанти: до осіб своєї статі, дітей, тварин і т. д. Тобто природа ніби блокує його подальше розмноження. У разі, якщо схильний до дегенерації рід (клан, клас) має дітей, то у них виявляються подальші ознаки дегенерації — психічні розлади. При подальшому розмноженні — вроджені тілесні дефекти.
  • Гомосексуалізм, як і взагалі сексуальні «нетрадиційності», є чіткою вказівкою на наявність дегенерації — «якщо не в порядку між ніг, то не в порядку і в голові», але, згідно Климову це може бути і вплив декадентських ЗМІ (на думку Клімова сучасне «Західне» суспільство — старіє і вироджується (дегенерує), що проявляється в його культурі).
  • Перевірити наявність ознак поганої спадковості у себе просто — зайнятися сексом звичайним, класичним способом, «як робили наші предки»: обличчям до обличчя, чоловік зверху і не представляючи на місці партнера кого-небудь або кого-небудь на своєму місці, якщо такий секс приносить більше задоволення — значить ознак дегенерації немає, якщо людина багато разів пробував таким чином займатися сексом і це не приносить їй задоволення — у такої людини є ознаки старіння роду (дегенерації).
  • Серед євреїв відсоток дегенератів вище в 6 разів [4], ніж у неєвреїв, тому що серед євреїв дуже частий інцест.
  • Найважливішим джерелом зла, «дияволом» є психічно нездорові люди, які дорвалися до влади («легіонери», від «ім'я їм легіон»). Психічні розлади мають головним чином генетичну природу і викликані народженням дітей в результаті інцесту в основному у сектах та в середовищі т.з. еліти, традиція, яка ведеться ще від єгипетських фараонів .

Г. Климов є піонером витягування на загальний огляд «пікантних» фактів з життя великих історичних особистостей, з яких випливає їх приналежність до «легіонерів». Зокрема, «легіонерами за Климовим» є засновники США, Карл Маркс, справжнє ім'я якого, по думку Климова — Мордехай Леві, французькі революціонери, більшовики ленінсько-троцькістської хвилі, Альберт Ейнштейн, Віктор Гюго, Борис Пастернак [5] і Сальвадор Далі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тютюн Ю. М. Сутінки шовінізму
  2. Едуард Лимонов поза політикою — Євген додола ЛІМОНІАНА, або НЕВІДОМИЙ ЛИМОНОВ (2012) <!- Тема доданий ботом ->
  3. Див. в IMDB
  4. Книга Климова «Протоколи радянських мудреців»
  5. Григорій Климов. Ім'я моє легіон. Глава 20. Друге життя

Посилання[ред.ред. код]