Клінкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клінкер

Клі́нкер (нім. Klinker) — спечені глиняні вироби, зазвичай у вигляді цегли.

Клінкер — дуже міцна добре обпалена цегла, призначена для виконання фундаментів і склепінь, брукування шляхів чи підлоги виробничих споруд, зведення фабричних труб, облицювання каналізаційних каналів.

Сировина[ред.ред. код]

Для виробництва клінкерної цегли можуть бути використані легкоплавкі глини і суглинки, що не містять домішок крупного піску, включень карбонатів, гіпсу, вугілля.

Вимоги до сировини[ред.ред. код]

Основними показниками їхньої придатності є великий інтервал спікливості (не менше 100 °C), що забезпечує однорідну спікливість черепка, і температура початку деформації не нижче 1200 °C. Глини і суглинки, що не мають необхідного інтервалу спікання, або високоспікливі (при t вище 1 300 °C) належить використовувати у виробництві зазначених виробів за умови введення домішок — плавнів або матеріалів, що знижують температуру плавлення.

Придатність сировини встановлюється за якістю готових виробів, що нормується відповідними державними нормативними документами.

Клінкер у архітектурі[ред.ред. код]

Клінкерна кладка
Клінкерний фасад дає виразні, класичні риси естетики

Література[ред.ред. код]

Додаткова інформація[ред.ред. код]