Клістрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Потужний клістрон комунікаційного комплексу далекого космічного зв'язку в Канберрі.

Клістронелектровакуумна лампа, що використовується для підсилення високочастотного радіосигналу, і в якій енергія від модульованого пучка електронів передається електромагнітному полю резонатора. Клістрони використовуються у приймачах та передавачах комунікаційних та радіолокаційних пристроїв, а також у прискорювачах заряджених частинок.

Історія[ред.ред. код]

Клістрон був винайдений братами Расселом і Сігурдом Варіанами зі Стенфордського університету. Їх прототип був завершений і успішно продемонстрований 30 серпня 1937 року.[1] Одразу після публікації у 1939-му, новина про винайдення клістрону відразу вплинула на роботу дослідників в США і Великобританії, що працюювали над радіолокаційним обладнанням.

Принцип дії[ред.ред. код]

У клістроні електронний пучок рухається від катода до колектора, між якими прикладена постійна напруга, при цьому електрони пролітають повз два резонатори: вхідний та вихідний. Коливання електромагнітного поля в першому з резонаторів модулює пучок, змушуючи електрони в ньому групуватися у згустки, оскільки поле сповільнює електрони, що рухаються швидше, й прискорює електрони, які рухаються повільніше. У проміжку між вхідним та вихідним резонаторами електрони прискорюються, а у вихідному резонаторі віддають набрану енергію коливанням електромагнітного поля, набагато потужнішим, ніж коливання у вхідному резонаторі. У вихідному резонаторі вмонтована петля для виводу електромагнітної хвилі у коаксіальний кабель або хвилевід.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Varian, Dorothy. "The Inventor and the Pilot". Pacific Books, 1983 p. 187


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.