Кліффорд Дональд Саймак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кліффорд Саймак
англ. Clifford D. Simak
Clifford D. Siimak.gif
При народженні: Кліффорд Дональд Сімак[1]
Дата народження: 3 серпня 1904(1904-08-03)
Місце народження: US flag 45 stars.svg м. Міллвіль, округ Ґрант, Вісконсін, США
Дата смерті: 25 квітня 1988(1988-04-25) (83 роки)
Місце смерті: США м. Міннеаполіс, Міннесота, США
Національність: американець
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Рід діяльності: письменник
Роки активності: 19311986
Напрямок: фантастика
Жанр: наукова фантастика, фентезі
Magnum opus: «Місто» (англ. City), «Станція пересадки» (англ. Way Station), «Заповідник ґоблінів» (англ. The Goblin Reservation), «Кільце навколо Сонця» (англ. Ring Around the Sun)
Премії:

Міжнародна премія фентезі (1953), «Г'юґо» (1959, 1964, 1981), Гросмейстер Товариства письменників-фантастів Америки (1977), «Юпітер» (1978), «Неб'юла» (1981), Премія журналу «Локус» (1981), «Ан-Лаб» (1981), ім. Брема Стокера (1988)

Clifford Simak Fan Site (найпопулярніший фан-сайт Кліффорда Саймака)

Кліффорд Дональд Саймак (англ. Clifford Donald Simak; 3 серпня 1904 — 25 квітня 1988) — американський письменник-фантаст. Він був удостоєний трьох нагород «Г'юґо» і однієї «Неб'юла», був названий Третім великим магістром Асоціацією американських письменників-фантастів і фентезистів (SFWA) у 1977 році.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Мілльвілль, штат Вісконсин, у сім'ї Джона Льюїса та Маргарети (Вайзмен) Саймак. 13 квітня 1929 року одружився з Аґнес Кухенберґ, згодом у них народилося двоє дітей — Скотт і Шеллі. Після закінчення університету Вісконсин-Медісон Саймак працював у різних газетах на Середньому Заході. У 1939-му році він розпочав довготривалу співпрацю з газетою «Міннеаполіс стар енд триб'юн» (Міннеаполіс, штат Міннесота), яку припинив аж у 1976-му, коли вийшов на пенсію. У 1949 році він став редактором новин у цій газеті, а в 1961-му році — координатором літературних шпальт «Міннеаполіс триб'юн». В анотації до свого роману «Знову і знову» він написав:

« Ось уже 30 років я щасливо живу із жінкою, у шлюбі з якою народилися двоє моїх дітей. Моїй улюбленим видом відпочинку є «лінива» риболовля, коли я лежу на човні посеред річки, а риби самі пливуть до мене. Щодо хобі, то це шахи, філателія, розведення троянд.  »

Цей роман він присвятив своїй дружині, зазначаючи, що «без неї я б не написав і рядка». Його любили і шанували його колеги у царині наукової фантастики, особливо Айзек Азімов. Кліффорд Саймак помер 25 квітня 1988 року в Міннеаполісі, у віці 83-х років.

Кар'єра письменника[ред.ред. код]

Саймак зацікавився науковою фантастикою після прочитання в дитинстві творів Герберта Веллса. У 1931-му році він став дописувачем місцевих науково-фантастичних журналів, проте покинув цю справу в 1933-му. Єдиним твором, виданим між 1934-м — 1937-м роками був «Творець» (журнал «Марвел тейлз», № 4 березень-квітень 1935-го), відоме оповідання з релігійним підтекстом, що його зрідка застосовували тодішні фантасти.

Щойно Джон В. Кемпбелл почав реформувати жанр наприкінці 1937 року, Саймак повернувся до наукової фантастики і протягом «золотих років наукової фантастики» (1938–1950) був постійним автором журналу «Естаундінґ сторіз». Протягом цього періоду Саймак також публікував вестерни й оповідання про війну в різних літературних журналах. Його найвідомішим романом є, напевно, «Місто»: зібрання коротеньких оповідань, об'єднаних темою неминучого зникнення людського роду з лиця Землі.

З початку 1960-х років Саймак займався переважно написанням романів, найзначніший з яких — «Станція пересадки» (1963), відзначений премією «Г'юґо», однак інші його книги того часу — «Що може бути простішим за час» (1961), «Майже як люди» (1962), «Все живе» (1965) не сильно йому поступаються. У 1968 році виходить знаменитий роман «Заповідник гоблінів». Романи Саймака, опубліковані в 1970 — 1980-х роках помітно поступаються більш раннім, найзначніші з них: «Вибір богів» (A Choice of Gods) (1972), «Зоряна спадщина» (A Heritage of Stars) (1977), «Прибульці» (The Visitors) (1980). Оповідання «Грот танцюючих оленів» (1980) відзначене премією «Г'юґо» і «Неб'юла».

Особлива риса творчості Саймака — віра в розум, у добре начало людини і людства, заклик до миру і єднання усіх, хто живе на планеті Земля і з ким ще, можливо, зустрінуться земляни. Понад тридцять романів, збірок повістей і оповідань, численні літературні премії, у тому числі і найпрестижніша в американській фантастиці премія «Г'юґо», лауреатом якої Саймак ставав неодноразово, — такий підсумок більш ніж п'ятдесятилітньої творчої діяльності цього патріарха науково-фантастичного жанру.

У 1977 році Саймаку був присуджений приз «Grand Master Nebula».

Нагороди і премії[ред.ред. код]

  • Премія «Г'юґо», 1959 за коротку повість «Неосяжний двір» (The Big Front Yard) (1958)
  • Премія «Г'юґо», 1964 за роман «Станція пересадки» (Way Station) (1963)
  • Премія «Неб'юла», 1976 // Гранд Майстер (Grand Master)
  • Премія «Неб'юла», 1981 за оповідання «Грот танцюючих оленів» (Grotto of the Dancing Deer) (1981)
  • Премія «Г'юґо», 1981 за оповідання «Грот танцюючих оленів» (1981)

Бібліографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Isaac Asimov Presents The Great SF Stories 6 (1944), New York, Daw Books, 1981, ISBN 0-87997-670-5, p. 208.

Посилання[ред.ред. код]