Кнапінський Владислав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кнапі́нський Владисла́в (1838 — 20 березня 1910) — біблійник, професор і ректор Яґеллонського Університету.

Дитинство, юнацькі й студентські роки (Духовна Семінарія Св. Якова і Духовна Римо-Католицька Академія у Варшаві) провів у російській окупації. Ієрейські свячення прийняв у 1862 році. У 1863 році отримав титул кандидата теології і отримав посаду [[бібліотекар]я академії. Після закриття варшавської Духовної Академії у 1867 році став катехетом у школі й прогімназії в повіті. Через відмову навчати російською мовою 1869 року був позбавлений учительської посади і став вікарієм у парафії Св. Хреста.

Від 1865 року був постійним співпрацівником «Католицького Перегляду». Був одним із редакторів і видавцем «Церковної Енциклопедії» Новодворського. У 1883 році був призначений почесним варшавським каноніком. У 1887 році Духовна Римо-Католицька Академія в Петербурзі надала титул доктора теології. Після кількох років роздумів, вирішив залишити Варшаву і в 1888 році прийняти кафедру Старого Завіту і семіцьких мов на Теологічний Відділ Яґеллонського Університету. Цього самого року Академія Знань включила о. Кнапінського в Історичну Комісію, а після двох років в Комісію для Досліджень у Царині Історії Літератури і Освіти в Польщі й у видавничий комітет «Бібліотеки Польських Письменників». В академічних роках 1889/90, 1893/94, 1901/02 і 1906/07 був деканом Теологічного Відділу, а в 1897 році був одноголосно вибраний ректором Яґеллонського Університету. Будучи публіцистом, займався ситуацією Католицької Церкви під російською окупацією і часто про неї писав на шпальтах «Познаньського Щоденника» і «Познаньського Кур'єра» а також інших газет і часописів. Як подає Чеслав Лєхіцький, автор біографії о. Кнапінського в «Польському Біографічному Словнику», існує 66 відбиток його артикулів на цю тему. Автор праці — «Справа за костел в Острозі на Волині» («Sprawa o kościół w Ostrogu na Wołyniu») (Львів 1892, вид. 2 — Білий Дунаєць — Острог 2000) — голос про захист католиків у латинському обряді на Волині і разом із тим прекрасне свідоцтво їх прив'язаність до Вселенської Церкви. Окрім цього о. Кнапінський є, зокрема, автором дуже обширних статей: «Лист до певного католицького священика»(«List do pewnego kapłana katolickiego») (Краків 1893), «Про хрести під російським правлінням» («O krzyżach pod rządem rosyjskim») (Познань 1893).

О. Владислав Кнапінський також живо цікавився і збирав документи про переслідування уніатів на Холмщині і представив їх російському цареві. «Розповіді з російського „державно-церковного права“» («Opowiadania z rosyjskiego „prawa państwowo-kościelnego“») (Познань 1890) були перекладені німецькою мовою. У 1909 році перейшов на пенсію. Помер 20 березня 1910 року. Був відзначений папським золотим хрестом «Pro Ecclesia et Pontifice» (1903).

Джерела[ред.ред. код]

  • Czesław Lechicki, «Knapiński Władysław (1838–1910)», w: «Polski Słownik Biograficzny» t. 13, Wrocław-Warszawa-Kraków 1967, s. 105–106;
  • Ryszard Żmuda, «Knapiński Władysław», w: «Słownik Polskich Teologów Katolickich» t. 2, Warszawa 1982, s. 295–306.