Князь-єпископство Чорногорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Князь-єпископство Чорногорія
1697 – 1852 Князівство Чорногорія Flag of the Principality of Montenegro.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Чорногорії
Стара Чорногорія і область Брда
Столиця Цетинє
Мови славяносербська (письмова)
сербська
Релігії Сербська православна церква
Форма правління Теократія (1697–1767, 1773–1852)
Князь-єпископ
 - 1697–1852 Княжа династія Петрович-Негош
Prime minister
 - 1756–1832 Gubernadur
Законодавчий орган Загально Чорногорська і Гірська Скупщина
Історичний період Наполеонівські війни
 - Заснування 1697
 - Секуляризація у князівство¹ 13 березня 1852
Площа
 - 1851 5475 км2
Валюта Чорногорський перун (Пропанована валюта)
Попередник
Наступник
Supposed Flag of the House of Crnojevic.svg Зета
Supposed Flag of the House of Crnojevic.svg Санджак Чорногорія
Князівство Чорногорія Flag of the Principality of Montenegro.svg
¹ Данило Петрович став князем

Князь-єпископство Чорногорія — теократична держава, яка існувала у 1697-1851. Воно постало з сербського православного єпископства Цетинє, що пізніше стало митрополією, яке відмовилося від османської протекції і перетворили єпископство Цетинє в де-факто російський протекторат, під владою, митрополита (Владики, або князь-єпископ)[1][2][3] Історія починається з Данило Шчепчевич, єпископ Цетинє який об'єднав декілька чорногорських кланів у боротьбі з Османською імперією, яка займала більшу частину південно-східної Європи. Владика Данило заснував першу династію Петрович-Негош, яка обійматиме посаду митрополита Цетинє до 1851 року, коли Чорногорія стала світською державою (князівством) на чолі з Данило Петрович Негош. Крім того, вона була короткий час монархією, у 1767-1773, коли самозванець Стефан Малий, видавав себе за російського імператора Петра ІІІ і коронував себе Володарем Чорногорії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Victoria Clark, Why angels fall: a journey through Orthodox Europe from Byzantium to Kosovo, p. 93
  2. Robert Bideleux, Ian Jeffries, A history of eastern Europe: crisis and change, p. 86
  3. Anthony Trollope, Saint Pauls, Volume 5, p. 430