Князь Чернігівський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Чернігівського князівства

Князь Чернігівський — спадковий титул правлячих осіб Чернігова і Чернігівського князівства.

Історія[ред.ред. код]

Чернігівський стіл вважався другим за престижністю князівським столом Київської Русі після київського. На ньому зазвичай сидів князь, другий за старшинством серед Рюриковичів згідно зі спадковим правом Русі. За розмірами ж Чернігів тих часів практично не поступався Києву.

Чернігівське князівство утворилося 1023 або 1024 року, коли тмутараканський князь Мстислав Володимирович зайняв Чернігів. Тоді ж Мстислав спробував заволодіти Києвом, але поміркувавши вирішив за краще укласти мир з Ярославом Мудрим. За договором 1026 року Руська земля була розділена Дніпром на дві частини: правобережжя належало київському князю, а лівобережжя — чернігівському. Мстислав помер бездітним, тому Чернігів знову перейшов у підпорядкування Києву. Проте Ярослав Мудрий, незадовго до смерті роздаючи уділи синам своїм, знову виділив Чернігів в окреме князівство. Дісталося воно Святославу, з якого і пішов рід чернігівських князів. Від двох синів Святослава Ярославича — Давида і Олега — пішли дві гілки чернігівських князів, Давидовичі і Ольговичі. У XIXII ст. представники цих родів претендували на лідерство серед Рюриковичів і брали участь у міжусобній боротьбі за Київський великий стіл. Старша гілка, Давидовичі, обірвалася у 1166 р. Молодша, Ольговичі, розділилася ще на дві: нащадків Всеволода і Святослава.

До початку XIII ст. Чернігівське князівство займало велику територію, в основному, на лівому березі Дніпра. Його володіння простягалися далеко на північний схід аж до Мурома і Рязані і на південний схід до Великого степу. Крім Чернігова на території князівства були такі великі міста як Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ, Путивль, Курськ, Любеч, Глухів, Чечерськ і Гомель.

1239 року Чернігів був розорений монголо-татарами. Після загибелі князя Михайла Всеволодовича 1245 року Чернігівське князівство розпалося на окремі уділи: Брянський, Новосільскій, Карачевський і Таруський. Розорений татарами Чернігів вже не міг виконувати функції стольного міста, і княжий стіл був перенесений у Брянськ, а місцеві правителі стали носити титул: князів брянських і великих князів чернігівських. У XIV ст. продовжилось дроблення Чернігово-Сіверських земель на ще дрібніші уділи.

1357 року Брянськ був звільнений від монголів литовським князем Ольгердом. Брянське князівство ще деякий час зберігало автономію у складі Великого князівства Литовського і Руського. Останнім «князем Брянським і великим князем Чернігівським» був Роман Михайлович, вбитий в 1401 р. під час повстання в Смоленську.

Протягом XIV ст. були ліквідовані й інші уділи Чернігівського князівства, а їх правителі стали звичайними служивими князями великого князя Литовського. У середині XV ст. окремі колишні чернігівські землі були надані «на годування» князям, які втекли до Литви з Москви.

1500 року ці князі та їх нащадки, вчинивши державну зраду, переходять на державну службу до московського князя Івана ІІІ, що спровокувало чергову Московсько-Литовську війну. За мирним договором 1503 р. всі сіверські міста відійшли до Московської держави. Там нащадки цих удільних князів теж були простими служивими князями.

Див. також[ред.ред. код]

Чернігівське князівство

Легендарні Чернігівські князі[ред.ред. код]

Чернігівські князі[ред.ред. код]

Чернігівські князі
Князь Роки Примітки
Мстислав I Хоробрий 1023 — 1036
Святослав I Ярославич 1054 — 1073
Всеволод I Ярославич 1073 — 1076
Володимир I Мономах 1076 — 1077
Борис Вячеславич 1077
Всеволод I Ярославич 1077 — 1078 Вдруге
Олег I Гореславич 1078[1]
Володимир I Мономах 1078 — 1094[2] Вдруге
Олег I Гореславич 1094 — 1097 Вдруге
Давид Святославич 1097[3] — 1123
Ярослав I Святославич 1123 — 1127[4]
Всеволод II Олегович 1127 — 1139
Володимир II Давидович 1139 — 1151
Ізяслав Давидович 1151[5] — 1154[6]
Святослав II Ольгович 1154 — 1155[7]
Ізяслав Давидович 1155 — 1157 Вдруге
Святослав II Ольгович 1157 — 1164[8] Вдруге
Святослав III Всеволодич 1164 — 1177[9]
Ярослав II Всеволодич 1177 — 1198[10]
Ігор Святославич 1198 — 1202[11]
Олег II 1202 — 1204[12] Під сумнівом
Всеволод III Чермний 1204 — 1206[13]
Рюрик Ростиславич 1210 — 1214[14]
Всеволод III Чермний 1214 — 1215 Вдруге
Гліб Святославич 1215 — 1219[15]
Мстислав II Святославич 1219 — 1224[16]
Михайло Всеволодович 1224 — 1226[17]
Олег III Курський 1226
Михайло Всеволодович 1226 — 1234 Вдруге
Мстислав III Глібович 1234[18] — 1239
Михайло Всеволодович 1239 Втретє
Ростислав Михайлович 1240 — 1241[19]
Михайло Всеволодович 1241 — 1245 Вчетверте
Андрій Мстиславич 1245
Всеволод IV Ярополкович 1246 — 1263[20]
Роман I Старий 1263 — 1288[21]
Олег IV Романович 1291 — 1292[22]
Василь I Михайлович 1303 — 1309
Святослав IV Романович 1309 — 1310
Василь I Михайлович 1311 — 1314 Вдруге
Дмитро Олександрович 1314 — 1333 ? Дмитро Романович
Святослав V Глібович 1333 — 1340
Дмитро Романович 1340 — 1350
Ольгерд Гедиминович ?1350
Дмитро Романович 1350 — 1356
Василь II Іванович 1356 ? Василь Романович
Роман II Михайлович 1356
Дмитро III Ольгердович ?1356 — 1386
Роман II Михайлович 1361 — 1401[23]
Костянтин Ольгердович ? — ?
Свидригайло Ольгердович 1408 — 1430
Семен Можайський 1496 — ? князь-емігрант з Московії

Примітки[ред.ред. код]

  1. або 1077 р.
  2. Філарет (Гумілевський) об'єднує дати княжіння Мономаха як 1078 — 1094 рр. Такої ж точки зору дотримуються і деякі сучасні дослідники.
  3. Київський дослідник А. Р. Гущин називає 1096 р. початком князювання Давида Святославича у Чернігові.
  4. На думку іншої частини істориків — 1126 р.
  5. За Любецьким синодиком (1151)
  6. Філарет (Гумілевський) узагальнює дати князювання: 1154 — 1158 рр. А. Р. Гуїцин взагалі ділить їх на два етапи: 1154 — 1155 рр. і 1155 — 1157 рр.
  7. А. Р. Гущин вважає, що вперше Святослав (Микола) Ольгович сів на чернігівський стіл 1154 −1155 рр., а вдруге — з 1157 до 1164 р. На думку ж Філарета (Гумілевського), у період з 1158 до 1165 р. у Чернігові на княжому троні сидів інший Ольгович — Святослав (Костянтин).
  8. Войтович 2000.
  9. На думку А. Р. Гущина, великий князь Святослав Всеволодович княжив у Чернігові з 1164 До 1177 р. А у О. Яригіна читаємо: «Святослав княжил в Чернигове с 1173 г, до 1181 г., уходя несколько раз на Киевский престол и вновь возвращаясь в Чернигов. Надо полагать, что в то время, когда Святослав княжил в Киеве, его замещал в Чернигове Олег Святославич до своей смерти (1180 г.)». (С. 95).
  10. Посилаючись на Лаврентіївський літопис, Р. В. Зотов називає іншу дату смерті Ярослава Всеволодовича — 1200 р.
  11. ймовірніше за все, княжив у Чернігові з 1198 до 1202 р. Лише один Іпатіївський літопис сповіщає, що він княжив після Ярослава Всеволодовича. Р. В. Зотов зазначає, що інші літописи замовчують цей факт, хоча у деяких з них є повідомлення про смерть князя Чернігівського Ігоря Святославича 1202 р. Р. В. Зотов наголошує на тому, що Лаврентіївський літопис, згадуючи про смерть Ігоря у 1202 р., не називає його по батькові. А в «Історії» М. Татищева відсутні дані про княжіння Ігоря Святославича в Чернігові.
  12. Міг княжити у Чернігові за умови, що Ярослав Всеволодович та Ігор Святославич дійсно обіймали чернігівський княжий стіл з 1198 до 1202 р. Хоча достеменно відомо, що Олег Святославич помер 1204 р. чернігівським князем. А. Р. Гущин згадує його під іменем Олег-Феодосій Святославич-Михайлович. Дати його княжіння, на думку дослідника, — 1202 — 1204
  13. Філарет (Гумілевський) називає іншу дату княжіння Всеволода Святославича: 1202 — 1210 рр. На думку А. Р. Гущина, то були 1204 — 1211
  14. за Любецьким синодиком княжив у Чернігові з 1210 до 1214 р. Філарет (Гумілевський) називає цього князя Рюриком Ростиславичем, а термін, коли він обіймав чернігівський стіл — І210 — 1215 рр. А. Р. Гущин дає йому таке ім'я: Рюрик-Василій Ростиславич-Мнхайлович. Як на нього, цей князь управляв Чернігівським князівством з 1211 до 1212 р.
  15. А. Р. Гущин переконаний, що Гліб Святославич правив в 1212 — 1214 рр.
  16. А. Р. Гущин не погоджується із Любецьким синодиком, і вважає, що Мстислав-Пантелеймон Святославич княжив у Чернігові 1214 — 1223 рр.
  17. А. Р. Гущин схильний до того, що Михайло Всеволодович княжив у Чернігові тричі. Вперше — за період 1223 — 1235 рр. Вдруге — з 1226 до 1235 р. У 1235 р. зайняв Галич, а потім сів у Києві. У 1240 р. втретє обійняв княжий стіл у Чернігові, але незабаром рушив, в Угорщину.
  18. На думку А. Р. Гущина, — 1235 — 1239 рр.
  19. у 1240 р. направлений батьком з Києва до Чернігова, але, ймовірно, був тут нетривалий час, бо 1241 р. вже діяв на Галицькій землі.
  20. з 1246 до 1263 рр., — за Любецьким синодиком. Філарет (Гумілевський) схильний до того, що роки правління цього князя — 1251 — 1260.
  21. з 1263 до 1285 рр. — за Любецьким синодиком. Філарет (Гумілевський) називає інший час: 1261 — 1286 рр
  22. за Любецьким синодиком княжив у Чернігові наприкінці XIII ст. Філарет (Гумілевський) конкретизує роки княжіння: 1291 — 1292 рр.
  23. Філарет (Гумілевський) дає конкретні роки княжіння Романа Михайловича (на відміну від Любецького синодика) — 1361—1401 рр

Джерела[ред.ред. код]