Кобольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кобольд

Кобольд (нім. Kobold) — добродушний домовик в міфології Північної Європи. Однак, у відповідь на нехтування, міг влаштувати в будинку хаос і безлад. У німецькій міфології Кобольд — особливий вид ельфів або альвів. Староукраїнською мовою вони називались - Колькі.

Кобольдами називаються переважно духи домашнього вогнища, приблизно відповідні слов'янським домовикам; іноді цю ж назву застосовуєть і до гірських духів. Кобольдц приписують жарти над людьми, вони постійно вовтузяться і шумлять. Описуються вони у вигляді карликів, зазвичай потворних; їх колір від вогню у вогнищі — яскраво-червоний. Назва кобольд означає «владику приміщення» (Kobe, звідки Kofen — приміщення, кімната, хатина); таким чином, кобольди тотожні англосаксонським cofgodas (домашні божки).

Рудокопи також називали «кобольдами» духів, що населяють шахти. Вважалося, що підземні кобольди приносять нещастя, можуть викликати псування руди і появи в ній домішок (назва хімічного елемента кобальту походить від слова «кобольд»).

Моряки Північного і Балтійського морів вірили в морську різновид кобольдов, що живуть на кораблях — клабаутерманів.

У сучасній популярній культурі кобольди найчастіше зображуються у вигляді підземного жителя с сірою шкірою. Часто мають копита, ноги, схожі на козлячі, але без шерсті, з витягнутим обличчям. Зустрічаються індивідууми, що володіють маленькими ріжками і іклами. Часто є ворогами гномів. Іноді кобольдам приписують боязнь сонця.

Кобольди згадуються в романі Віктора Гюго «Знедолені», також кобольд по імені Гінцельман згадується в романі Нелйла Геймана «Американські боги», де постає кровожерливою істотою, що оберігає все селище чи місто, якому щороку на початку зими в якості жертви підносили в жертву дитину. Так само за версією книги кобольд був божеством, яке виходило в результаті вбивства дитини, що ніколи не бачила світла і харчувалась лише гарною їжею.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]