Кобринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Кобринь
біл. Кобрын
Coat of Arms of Kobryn, Belarus.png Flag of Kobryn, Belarus.png
Герб Кобрина Прапор Кобриня
Кобринь
Кобрин на карті Білорусі
Кобрин на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Кобринський район
Перша згадка 1287
Магдебурзьке право 1589
Статус з 1589 року
Населення 50 800 (2004)
Телефонний код +375-1642
Географічні координати 52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367Координати: 52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367
Відстань
Найближча залізнична станція Кобрин
До обласного центру
 - фізична 52 км
Кобринь (Берестейська область)
Кобринь
Кобринь на карті Берестейської області

Ко́бринь, Ко́брин, в частині місцевих діалектів також Кобрень (біл. Кобрын) — місто обласного підпорядкування, центр Кобринського району Берестейської області Білорусі. Розташований за 52 км від Берестя. Залізнична станція на лінії Берестя — Гомель, вузол автодоріг на Мінськ, Берестя, Пінськ, Ковель, Малориту.

Населення[ред.ред. код]

Кобринський міський виконавчий комітет

На 1995 рік ставило 51,5 тис. чоловік, 50,8 тис. у 2004.

Географія[ред.ред. код]

Кобринь розташований при впадінні річки Кобринки рівнинної ріки Мухавець в місці її з'єднання з Дніпровсько-Бузьким каналом

Історія[ред.ред. код]

Кобрин вперше згадується в Іпатіївському літопису 1287 року як місто у Володимиро-Волинському князівстві. У 1315 році землі до Бугу були приєднані до Великого князівства Литовського. З 1366 року Кобринь належав Великому князю литовському Ольгерду. У 13871519 роках був центром удільного Кобринського князівства, яке було самостійною адміністративно-судовою одиницею у складі Великого князівства Литовського.

У 1589 році отримав самоврядування в формі магдебурзького права: магістрат на чолі з бургомістром, герб і печатку. Дозволялося вільно займатися ремеслом або торгівлею, тримати шинок чи корчму, користуватися державними заходами і вагою, влаштовувати щотижня по понеділках на ринок, а двічі на рік — восени та взимку — проводити ярмарки. Євреї, першу згадку про яких можна знайти в документі короля Сигизмунда від 1514, отримали рівні права з іншими жителями. Євреї Кобриня головним чином заробляли на життя місцевою та міжміською торгівлю з Люблином, корчмами, а також митними зборами.

Місто належало до маєтків Бони Сфорци. За її наказом викопано канал завдовжки 29 км, так званий канал Бони. Тоді в Кобрині поселилось кілька італійців. Згодом місто перейшло до Ганни Ягелонки.

Київський уніатський митрополит Рутський проводив в місті в 1626 році церковний собор.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького у жовтні 1648 року також збунтувалися селяни Кобринської економії, бунт був жорстоко задушений польськими феодалами. Проте багато євреїв з України, ховалися в Кобрині від жорстокості козаків Хмельницького. У 1655 році Кобринь спалений шведами. Місце кількох конфедерацій литовського війська. У 1706 році під час Північної війни 1700—1721 років військами шведського короля Карла ХІІ Кобринь був захоплений і пограбований.

З 1766 року місто позбавлене магдебурзького права. Економічне становище погіршилося. Конституція, проголошена на варшавському сеймі 3 травня 1791 року порушила велике невдоволення серед польських магнатів і шляхти. Вони утворили конфедерацію під приводом Тадеуша Костюшко для боротьби з королем Станіславом. Росія виступала на боці Станіслава, який в політиці орієнтувався на її. 14 вересня 1794 року під Двиною війська О. Суворова розбили передові загони повстанців і зайняли Кобрин, а через три дні російська армія здобула перемогу над корпусом генерала К. Сераковського. З 1795 року після третього поділу Польщі Кобринь у складі Росії. З 1801 року повітове місто. Царським указом приміська садиба «Кобринський ключ» була надана фельдмаршалу Суворову «в вічне потомствене володіння». Суворов тут жив у 1797 та в 1800 роках.

Кафедральний Олександро-Невський собор

У 1812 році під Кобрином відбувся бій російських і наполеонівських військ. Російська армія здобула першу перемогу над наполеонівських військами. В 1846 році прокладається траса Москва — Варшава і Кобрині в з'являється перша поштова станція. Кобринь став активним торговельним центром. До середини XIX століття тут діяло шість ярмарків, на які приїздили не тільки жителі повіту, але й з сусідніх, а також з віддаленіших місць Білорусі. У ході 19-го століття єврейське населення Кобриня збільшилося. В 1847 році у Кобрині жило 4184 євреїв.

З 1882 року відкрито рух на ділянці Поліської залізниці ПінськЖабинка. У Кобрині з'явилася залізнична станція. У тому ж році євреям було заборонено орендувати господарства або сільські хати. За даними 1897 року в місті чисельність населення досягла близько 10 тисяч чоловік. Єврейське населення становило 6687 осіб (69 % від загального населення), українською мовою говорило 1622 міщанина, російською 1303 жителя. У цому році введення державної монополії на алкогольні напої серйозно нашкодило єврейській економічній активності в Кобрині. Як наслідок, в Кобрині виник єврейський пролетаріат і багато євреїв емігрували, особливо в США.

Бюст Суворова біля однойменного музею

У 1921 році коли Кобрин за Ризьким мирним договором перейшов до складу Польщі, єврейська спільнота мала 5431 осіб (66 % від загального населення). Більшість з них були зайняті в будівництві, виготовленні білизни і роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією. Реорганізований Кобринський повіт увійшов до складу Поліського воєводства. Місто було осередком українського руху. Тут діяли окружні комітети СельСоюз і СельРоб, Українбанк, окружний кооператив «Селянська самопоміч», читальня Просвіти.

У 1939 році почалася Друга світова війна і 17 вересня під Кобрином в бій з німецькими військами вступив 83-й полк польського війська. За пактом Молотова-Ріббентропа 22 вересня 1939 року в Кобринь увійшли радянські частини і почалися політичні репресії. 15 січня 1940 року був створений Кобринський район в складі Берестейської області.

На другий день нападу на СРСР 23 червня 1941 року Кобрин був окупований фашистськими частинами. Тільки один день радянська 22-я танкова дивізія, разом з залишками 6-й та 42-ї стрілецьких дивізій на чолі з генерал-майором В. П. Пугановим тримала оборону в 12-15 км північно-західніше і північно-східніше Кобрина. Місто включене до складу Райхскомісаріату Україна. В 1941–1944 діяв місцевий Український допомоговий комітет на чолі з Йосипом Сацевичем.

У серпні 1941 року німці ввели податок на євреїв у розмірі 6 кг золота і 12 кг срібла. Восени того ж року було створено гетто, яке було розділено на дві частини: «А» для тих, підходять для роботи, і частину «B» для хворих, людей похилого віку, і всіх хто вважаються непридатним для роботи. Євреї з сусідніх містечок також були залучені гетто, яке було переповнено. 2 червня 1942 гетто було оточено і половина єврейської громади Кобрина була вбита на Броній горі. Євреї спробували оборонятися, німці були атаковані в спробі відбити в них зброю. Група в складі приблизно 100 чоловік зуміли втекти до лісу і приєдналися до партизанів. Група єврейських майстрів прожила до літа 1943 року, а потім убита у дворі в'язниці. Чисельна група підпільників була розстріляна нацистами під мостом. 20 липня 1944 року Кобринь зайняли 12 гвардійська і 212 стрілецька дивізії радянської армії але ні кого з єврейської громади там вже не було.

У травні 1945 року почалося судноплавство на оновленому Дніпро-Бузькому каналі. З тієї пори місто постійно будується за соціалістичною методою. З 1963 року Кобринь — місто обласного підпорядкування.

З 1991 в незалежній Білорусі. В місті діяло відділення Українського громадсько-культурного об'єднання Береської області, частина його членів на чолі з Вірою Мурашкевич і Володимиром Мурашкевичем увійшли до Просвіти. Філія відома як «Просвіта» м. Кобринь. Після ліквідації товариства її члени увійшли до республіканської асоціації «Ватра» і УНПС «Берегиня».

Як єдина адміністративно-територіальна одиниця, Кобринський район і місто Кобринь були об'єднані Указом Президента Білорусі 2002 року.

Економіка[ред.ред. код]

Основні підприємства міста — інструментальний, авторемонтний (завод гідравлічного машинобудування) заводи, СП «Полісся» ТОВ (виробництво дитячих іграшок із пластмаси), СТОВ Флексопак плюс (виробництво поліетиленової упаковки). Підприємства легкої та харчової промисловості.

Цікаві місця[ред.ред. код]

  • Садиба О. Суворова з військово-історичним музеєм.
  • Собор Олександра Невського (XIX століття).
  • Костел (XIX століття).
  • Микольська церква.
  • Спаський монастир.
  • Старі будівлі торгових рядів, житлових будинків.
  • Пам'ятник на честь першої перемоги над Наполеоном в 1812 році.
  • Парк імені Суворова
  • Будинок Кобринської синагоги

Відомі люди та події[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]