Кобрин Михайло Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kobrin Mikhail 1.jpg

Миха́йло Петро́вич Ко́брин (* 21 жовтня 1871, Стужиця, Красноставський уїзд, Люблінське воєводство — † 17 квітня 1956, Львів) — український богослов, професор богослов'я, релігійний і освітянський діяч, знавець стародавніх мов, автор і перекладач духовних книг — Святого Письма на українську мову.

Початкову освіту здобув у своєму селі, навчався в духовній семінарії Холма. У 1893 закінчує семінарію і стає студентом Московської духовної академії. У 1897 завершив навчання написанням дипломної роботи «День очищення у «Давньому завіті»». Учена Рада академії присудила ступінь магістра богослів’я, саму роботу рекомендовано до друку. Після двох років клопотань домігся призначення на посаду викладача Холмської духовної семінарії. На той час уже одружився з донькою священика з Волині Олександрою Герштанською — в сімейному житті мали шестеро дітей. У духовній семінарії Михайло Кобрин спеціалізувався на викладанні порівняльного богослів’я та давніх мов. 1904 року керівництво Холмської Духовної семінарії доручило викладачам М. Кобрину і Г.Ольховському переглянути «Типову програму уроків з історії католицтва й унії у західній Росії і викриття так званого уніатства».

Головував у Народно-просвітницькому товаристві Холмської Русі, був першим президентом Холмського сільськогосподарського товариства взаємного кредиту. Крім цього, входив до складу делегації православного населення Холмщини до Російської державної думи щодо виокремлення краю в окрему губернію. Єпархіальна влада залучила Кобрина до праці в єпархіальній місіонерській раді. Перед самою війною рада працювала над підготовкою до друку «Народного молитвослова» з поясненнями змісту молитов, загальної та місцевої біблійно-церковної історії.

У 1915 році викладачі і вихованці семінарії через Першу світову війну були відправлені до Москви. Михайло Кобрин перебував у Москві до початку 1922 року, йому вдалося повернутися. Але Духовній семінарії польська влада не дозволила розташуватися в Холмі, викладачі й студенти знайшли притулок у Кременці, кафедральному місті єпископа Кременецького Діонисія (Валединського), колишнього ректора семінарії. Поляками на Холмщині було дозволено організувати лише 40 православних парафій і невелику братію у Яблочинському монастирі. Восени 1922 Кобрин переїхав з Холма до Кременця на посаду викладача Волинської Духовної семінарії. Протягом наступних десяти років професор Кобрин читав курси богослів’я, багато зробив для створення навчальної богословської літератури українською мовою. Завдяки М. Кобрину й іншим викладачам Духовну семінарію у Кременці перетворено на українську духовну школу. На Передсоборному зібранні 1930 року інтереси православних українців представляв і професор Михайло Кобрин. Більшість у цьому органі мали русофіли, які нівелювати здобутки українського національно-церковного руху.

У 1931 році Михайло Кобрин залишив викладацьку роботу й вийшов на пенсію. В грудні того ж року Кобрина обрано до управи Товариства імені Петра Могили в Луцьку. Весною 1932 філію товариства створено у Кременці. Перекладав богослужбові чини українською мовою. На громадських засадах працював у Товаристві імені Петра Могили, з 1934 і до закриття в 1938 Українською гімназією у Кременці. Коли у 1938 польська влада почала руйнувати православні церкви на Холмщині й Підляшші, професор Михайло Кобрин не мовчав. За це польська влада зарахувала професора до числа небезпечних державі.

З початком німецько-польської війни Михайла Кобрина разом з іншими відомими діячами українського церковного руху Волині поляки ув’язнили у концентраційному таборі Береза Картузька. Розгром Польщі зумовив втечу наглядачів з концтабору, а арештанти звільнилися. Місцевий священик переправив Михайла Кобрина до Кременця.

У 1943 переїхав до дітей у Львів. Продовжував наукову роботу, написав і підготував до друку підручники «Курс морального Богослов’я» і «Курс Догматичного Богослов’я». У 1947-1955 роках Михайло Кобрин співпрацював із львівським часописом «Єпархіальний вісник» (згодом «Православний вісник»), 24 статті богословсько-історичного і богословсько-філософського змісту. Помер професор Михайло Петрович Кобрин 17 квітня 1956 року у Львові і похований на Личаківському кладовищі.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]