Коваленко Володимир Миколайович (доктор медичних наук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Коваленко Володимир Миколайович
Народився 2 лютого 1949(1949-02-02) (75 років)
Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР СРСР→Україна Україна
Діяльність лікар
Alma mater Дніпровський державний медичний університет (1972)
Галузь кардіологія
Заклад Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска
Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика
Посада директор
Вчене звання академік
Науковий ступінь доктор медичних наук (1982)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки УкраїниДержавна премія України в галузі науки і техніки — 2003
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко Володимир Миколайович.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко.

Володимир Миколайович Коваленко (*2 лютого 1949) — український учений у галузі кардіології. Доктор медичних наук, професор. Академік НАМН України. Академік АН ВШ України з 1999 р. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1972 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1982-докторську. З 1983 р. — завідувач кафедри терапії факультету удосконалення лікарів, а з 1985 р. — декан факультету удосконалення лікарів Дніпропетровського медичного інституту. В 1989 р. призначено Головним терапевтом МОЗ України. З 1990 р. очолює кафедру терапії і ревматології Київського інституту удосконалення лікарів (з 1999 р. — Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика), а з 1991 р. -Український ревматологічний центр. У 1991—1998 рр. — Головний ревматолог МОЗ України. З 1998 р. — директор Інституту кардіології ім. М. Д. Стражеска (з 2006 р. — Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» АМН України).

Лікувальна і наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні напрями наукової діяльності стосуються розробки теоретичних і клінічних аспектів оцінки функції серця та діагностики серцевої недостатності, систематизації некоронарогенних хвороб серця, створення і втілення в практику охорони здоров'я України нових організаційно-методичних форм аналізу, управління та перспектив розвитку терапевтичної, кардіологічної і ревматологічної служб.

Вперше в Україні втілив ультразвукове дослідження серця. Опублікував понад 750 наукових праць. Автор 35 монографій і навчальних посібників, 20 патентів на винаходи. Ряд праць спрямовані на раннє виявлення та своєчасне лікування артеріальних гіпертензій і серцевої недостатності, зокрема, пов'язаних з різноманітними ревматичними та бронхолегеневими захворюваннями. Вперше впровадив в Україні імунобіологічну терапію при ревматичних захворюваннях. За його керівництвом впроваджені в Україні новітні методи діагностики ревматичних хвороб — магнітно-резонансна томографія, ультразвукове дослідження опорно-рухового апарата, кісткова денситометрія тощо, а також лікування — імунобіологічні агенти, хондропротекторна терапія, системна ензимотерапія.

Президент Асоціації Ревматологів і кардіологів України.

Підготував 31 кандидатів і 20 докторів наук.

Головний редактор «Українського ревматологічного журналу», член редколегій науково-практичних часописів «Астма та алергія», «Буковинський медичний вісник», «Запорожский медицинский журнал», «Клінічна фармація», «Кровообіг та гемостаз», «Лікарська справа», «Серце і судини», «Сучасна гастроентерологія», «Український медичний часопис», «Український терапевтичний журнал». Член редколегії «Українського кардіологічного журналу» Член-кореспондент Академії медичних наук України (2002).

Перелік ключових публікацій[ред. | ред. код]

Основні наукові праці: «Хроническая сердечная недостаточность: механизмы, стандарты диагностики и лечения» (1999 р.); «Некоронарогенные болезни сердца» (2001 р.); «Артериальная гипертензия»(2001 р.); «Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии», (2002 р.); «Компендіум. Лікарські засоби» (2004 р.); «Руководство по кардиологии» (2008 р.); «Настанова з кардіології» (2009 р.); Остеоартроз" (2010 р.); «Національний підручник з ревматології» (2013 р.).

Міжнародна співпраця[ред. | ред. код]

Член EULAR (європейської антиревматичної ліги), ACR (американського коледжу ревматологів), ACC (американського коледжу кардіологів), ESC (європейського товариства кардіологів).

Відповідальний дослідник ряду клінічних досліджень в ІІІ фазі по РА, АС, ОА. Знання мов (українська, англійська, російська).

Патенти[ред. | ред. код]

  1. Коваленко В. М., Лисенко Г. І., Хіміон Л. В., Гарміш О. О. Спосіб визначення ризику розвитку атеросклеротичних серцево-судинних ускладнень у хворих на ревматоїдний артрит. Пат. 69545, бюл. 8/2012
  2. Коваленко В. М., Лисенко Г. І., Хіміон Л. В., Гарміш О. О. Спосіб визначення ризику розвитку атеросклеротичних серцево-судинних ускладнень у хворих на ревматоїдний артрит. Пат. 69527, бюл. 8/2012

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (15 травня 2020) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[1]
  • Орден «За заслуги» I ст. (14 травня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня науки[2]
  • Орден «За заслуги» II ст. (2 лютого 2004) — за вагомий особистий внесок у розвиток медичної науки, впровадження нових методів діагностики і лікування серцево-судинних і ревматичних захворювань[3]
  • Орден «За заслуги» III ст. (1 лютого 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток медичної науки, впровадження сучасних методів діагностики і лікування[4]
  • Заслужений діяч науки і техніки України (5 лютого 1998) — за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, впровадження сучасних методів діагностики і лікування[5]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2003 року — за розробку та впровадження в медичну практику науково обгрунтованих методів профілактики, лікування та заходів з упередження ускладнень артеріальної гіпертензії в Україні (у складі колективу)[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 15 травня 2020 року № 186/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  2. ↑ Указ Президента України від 14 травня 2008 року № 442/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Указ Президента України від 2 лютого 2004 року № 121/2004 «Про нагородження В.Коваленка орденом "За заслуги"»
  4. ↑ Указ Президента України від 1 лютого 1999 року № 100/99 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  5. ↑ Указ Президента України від 5 лютого 1998 року № 80/98 «Про присвоєння почесних звань України медичним працівникам»
  6. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коваленко_Володимир_Миколайович_(доктор_медичних_наук)&oldid=36851439