Коваль Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Володимирович Коваль
Генерал-полковник
Mykhailo Koval.jpg
Загальна інформація
Народження 26 лютого 1956(1956-02-26) (58 років)
Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Військова служба
Роки служби 1979 — дотепер
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Збройні сили Збройні сили України
Рід військ ДПСУ
Битви Вторгнення Росії в Україну
Командування
2014 Міністерство оборони України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Михайло Володимирович Коваль (* 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014-3.7.2014). Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (з 3.07.2014)[1].

Життєпис[ред.ред. код]

У 1979 закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.

У 19791983 служив у окремому гвардійському інженерно-саперному батальйоні гвардійської повітряно-десантної дивізії — командир взводу, командир роти.

У 19831984 працював начальником навчального центру.

У 19841987 — служба у гвардійському парашутно-десантному полку гвардійської повітряно-десантної дивізії — заступник командира батальйону, командир батальйону.

У 1990 закінчив навчання в Військовій академії ім. Фрунзе.

У 19901995 — заступник начальника, згодом начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітряно-десантної бригади.

Закінчив навчання в Академії Збройних Сил України у 1997.

У 19971999 — начальник штабу та командир танкової дивізії армійського корпусу Північного оперативного командування.

З 20 серпня 1999 — генерал-майор[2].

Працював начальником штабу — першим заступником командувача армійського корпусу Західного оперативного командування у 19992001.

У 20012002 — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.

У 20022003 — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України. Генерал-лейтенант.

Починаючи з 2003, працює першим заступником Голови Державної прикордонної служби України — директором Департаменту по роботі з особовим складом.

З 21 серпня 2007 — генерал-полковник[3].

5 березня 2014 під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.

25 березня 2014 Верховною Радою України призначений виконувачем обов'язків міністра оборони України[4].

Особовий склад Луганського прикордонного загону висловив обурення заявою в.о. міністра оборони Михайла Коваля про штурм прикордонників озброєними терористами.[5]

3 липня 2014 року звільнений з посади в.о. Міністра оборони України[6].

Член РНБО з 2 квітня[7] по 5 липня[8] 2014 року.

З 3 липня 2014 року заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України[9].

Державні нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 564/2014 Про призначення М.Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України
  2. Указ Президента України № 1041/99 від 20 серпня 1999 «Про присвоєння військових звань»
  3. Указ Президента України № 745/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння військових звань»
  4. ВЕРХОВНА РАДА ПРИЗНАЧИЛА В. О. МІНІСТРА ОБОРОНИ МИХАЙЛА КОВАЛЯ
  5. Прикордонники — Ковалю: ми 2 доби відстрілювались, та допомоги так і не дочекалися
  6. Постанова Верховної Ради України № 1567-VII від 3 липня 2014 року «Про звільнення Коваля М. В. від виконання обов'язків Міністра оборони України»
  7. Указ Президента України № 362/2014 від 2 квітня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  8. Указ Президента України № 571/2014 від 5 липня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  9. Указ Президента України № 564/2014 від З липня 2014 року «Про призначення М.Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  10. Указ Президента України № 843/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України № 1474/2003 від 20 грудня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Державної прикордонної служби України»
  12. Указ Президента України № 1291/98 від 23 листопада 1998 року «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України»
  13. а б в г Виконуючий обов'язки Міністра оборони України генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович // Офіційний сайт Міністерства оборони України

Посилання[ред.ред. код]