Ковила волосиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ковила волосиста
Плоди ковили волосистої зі звивистими остюками
Плоди ковили волосистої зі звивистими остюками
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Рід: Ковила (Stipa)
Вид: Ковила волосиста
Біноміальна назва
Stipa capillata
L., 1762
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Stipa capillata
EOL: 2897067
IPNI: 423200-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 665498
The Plant List: kew-444837
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stipa capillata

Ковила́ волоси́ста, або ти́рса (Stipa capillata)[1] — багаторічна рослина родини Тонконогові, поширений степовий злак. Занесена до Червоної книги України, Червоних книг декількох суб'єктів Російської Федерації, Червоних списків Польщі,[2] Німеччини, Чехії. Декоративна, кормова культура.

Опис[ред.ред. код]

Суцвіття

Трав'яниста рослина 30-100 см заввишки, утворює щільні дернини. Стебла численні, тонкі, міцні, голі. Листки вузьколінійні, обгортають стебла, всередині опушені, зовні голі. Суцвіття 10-25 см завдовжки, багатоколоскове, стиснуте, вузьке. Колоскові луски майже однакові, довгостозагострені, з 3 жилками, нижня квіткова луска з опушеною мозолистою основою. Остюк слабо- або гострошорсткий, злегка звивистий, двічі колінчастозігнутий, 13-23 см завдовжки. Єдина в Україні ковила, остюк у якої не пірчастий, а волосоподібний.

Плід — зернівка. Квітне у липні-серпні, в середземноморських популяціях цвітіння відбувається в травні-червні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням.

Число хромосом 2n = 44.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал виду охоплює Південну Європу, Малу і Центральну Азію, південь Сибіру, Монголію, передгір'я Гімалаїв. Окремі популяції розпорошені і в Середній Європі, де вони займають найбільш сухі і прогрітті місця. В Україні розповсюджений досить широко по лісостепових і степових районах, звичайний в Криму, іноді зустрічається на півдні Полісся і в Прикарпатті. В передгір'ях підіймається до висоти 1000 м над рівнем моря.

Екологія[ред.ред. код]

Типовими місцями зростання цього виду є степи, кам'янисті схили, негусті зарості чагарників, рідше — узлісся і галявини. Рослина морозо- та посухостійка, світлолюбна, віддає перевагу плодючим ґрунтам, багатим на карбонати.

Фенологічно відростає цей злак пізніше, ніж пірчасті види, розвивається поволі. Цвітіння припадає на час літньої спеки, коли більшість степових рослин уже утворила насіння і засохла. Викидаючи суцвіття, прикрашені довгими волосоподібними остюками, тирса надає степу блідо-зеленого кольору. В подальшому остюки допомагають зрілому насінню переноситися вітром і «загвинчуватися» в землю. Нерідко сухі стебла з насінням, що не встигло вивільнитися, зберігаються усю зиму до наступного вегетаційного сезону.

Значення і статус виду[ред.ред. код]

До цвітіння тирса — чудовий корм для худоби, особливо для коней і овець; сіно, скошене в цей час, має добрі поживні якості. Після достигання плодів тирси пасовища стають небезпечними для овець, бо плоди заплутуються у вовні, вкручуються в шкіру, завдаючи болю тваринам і наносячи їм рани; ушкоджують вони й ротову порожнину худоби.

Завдяки здатності утворювати щільні дернини, ковила волосиста може затримувати часточки ґрунту і захищати його поверхню від розмивання. В місцях масового зростання її можна розглядати як протиерозійну і грунтотворну рослину. Крім того, її суцвіття збирають для сухих букетів, а в Іспанії інколи роблять з них віники.

Хоча в цілому популяції цього злаку численні, вони можуть швидко скорочуватись при надмірному випасанні худоби, оранці, терасуванні і залісненні схилів. Вид охороняється у наступних заповідниках і національних парках: «Асканія-Нова», «Святі Гори», «Подільські Товтри», «Медобори», «Єланецький Степ», Канівському, Азово-Сиваському, Опукському, Казантипському, Кримському, Луганському, Українському степовому, Дунайському, Чорноморському. Ковилу волосисту культивують у ботанічних садах Донецька, Кривого Рога, Києва.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Aristida avenacea Houtt.
  • Stipa capillaris Gromov ex Trautv.
  • Stipa capillata f. orthopogon (Asch. & Graebn.) Morariu
  • Stipa capillata var. orthopogon Asch. & Graebn.
  • Stipa capillata var. rumelica Velen.
  • Stipa capillata var. thessala (Hausskn.) Halácsy
  • Stipa capillata f. ulopogon (Asch. & Graebn.) Morariu
  • Stipa capillata var. ulopogon Asch. & Graebn.
  • Stipa erecta Trin.
  • Stipa juncea Lam.
  • Stipa juncea var. cabanasii F.M.Vazquez & Devesa
  • Stipa lagascae Guss.
  • Stipa thessala Hausskn.
  • Stipa ucranica Steud.
  • Stipa ukranensis Lam.[1]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

Посилання[ред.ред. код]