Ковкий чавун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ко́вки́й чаву́н — умовна назва чавуну, що відзначається підвищенною пластичністтю. Міцний, стійкий до впливу зовнішнього (корозійного) середовища і проти зношування, має добрі ливарні властивості. Містить 2,2...3,1 % вуглецю. Назва чавуну — умовна, оскільки він не піддається куванню, хоча він пластичніший ніж сірий чавун і білий чавун.

Отримання[ред.ред. код]

Ковкий чавун отримується відпалом доевтектичного із вмістом вуглецю 2,3...2,8% білого чавуну. При відпалі цементит білого чавуну розпадається і вуглець виділяється у вільному стані, утворюючи пластівчасті включення графіту. Цю форму графіту прийнято називати вуглецем відпалу. Ступінь розпаду цементиту при відпалі визначає структуру металевої основи ковкого чавуну.

Маркування[ред.ред. код]

Ковкі чавуни[1] мають графітові включення в вигляді пластівців і в залежності від складу структури металевої основи поділяються як і сірі чавуни на феритний (Ф) та перлітний (П) класи:

  • ковкі чавуни феритного класу, характеризується феритною або ферито-перлітною структурою металевої основи. Маркуються наступним чином: КЧ 30-6 (КЧ —ковкий чавун з границею міцності на розтяг 300 МПа і відносним видовженням 6%), КЧ 33-8, КЧ 35-10, КЧ 37-12.
  • ковкі чавуни перлітного класу, характеризується перлітною структурою металевої основи. До них відносяться марки: КЧ 47-7, КЧ 50-5, КЧ 55-4, КЧ 60-3, КЧ 65-3, КЧ 70-2, КЧ 80-1,5.

Використання[ред.ред. код]

З ковкого чавуну виготовляють колінчасті і розподільні вали, поршні дизельних двигунів, коромисла клапанів, деталі зчеплення, деякі деталі сільсько-господарських машин тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 1215-79 Отливки из ковкого чугуна. Общие технические условия.

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.  К.: Либідь, 2002. — 328с. ISBN 966-06-0247-2
  • Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320с.