Ковчег Ноя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картина Едварда Гікса (1780—1849), змальовує тварин, що заходять до Ковчегу парами.

Згідно з біблійним оповіданням, Ковчег Ноя це корабель побудований за Божою вказівкою для порятунку Ноя, його сім'ї, й тварин світу від Всесвітнього потопу з дерева ґофер. Історія розповідається в Книзі Буття й інших джерелах.

Історія з книги Буття всебічно розроблялася в різних релігійних традиціях, застосовувалася в алегоричних значеннях(напр. Ковчег — це попередник церкви, що пропонує порятунок людству), співставлялися теоретичниі рішення з практичними проблемами (напр. яким чином Ной розміщував відходи.

Розвиток наук геології й біогеографії в XIX ст. призвів до того, що ще більше істориків почали вбачати можливість пояснити буквальне розуміння історії ковчега,[1] а біблійний критицизм знову почав відстоювати світське бачення проблеми. В будь-якому випадку, історія ковчега до сьогодні використовується як індикатор для з'ясування чи сприймає особа Біблію буквально. Крім того, продовжується дослідження Араратських гір в Вірменії, де згідно з книгою Буття, зупинився ковчег.

Оповідання[ред.ред. код]

Згідно з главами 6-9 книги Буття історія Ковчега починається з того, що Бог побачив велике розбещення людини на землі і вирішив навести потоп на землю і винищити людей з землі. [2] Але Ной знайшов милість в очах Бога, бо був він чоловік праведний і невинний поміж людьми свого часу. Бог звернувся до Ноя з велінням збудувати ковчег і взяти з собою дружину; синів Сима, Хама та Яфета; їхніх дружин. Окрім того, Ной мав взяти з собою по двоє з усього живого на землі (самця та самицю з птаства, худоби, плазунів кожного роду), а також їжі для прогодування сім'ї та тварин.

Через сім днів після того, як Ной з родиною і всі тварини ввійшли до ковчега «відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори, і був дощ на землі сорок день і сорок ночей». Вода вкрила навіть найвищі гори і вимерло все, що рухається на землі. «І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було».

Через 150 днів Ковчег зупинився на горах Араратських. Вода продовжувала спадати і через 70 днів завиднілися гірські вершки. Ной вислав крука, який «літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі». Потім Ной вислав голуба, але той повернувся не знайшовши землі. Ще через сім днів Ной знову випустив голуба, і він повернувся з оливковим листком у дзьобі; тоді Ной зрозумів що вода спадає. Ной почекав ще сім днів і випустив голуба знову, цього разу голуб не повернувся. Після цього Ной з родиною, а також всі тварини вийшли з Ковчега і Ной приніс жертву Богу, а Бог вирішив, що Він більше ніколи не проклинатиме землю за людину, і вже більше не вбиватиме всього живого, як то Він вчинив був.

На згадку про Свою обіцянку людям Бог дав їм веселку у хмарі, говорячи: «І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Browne, Janet (1983). The Secular Ark: Studies in the History of Biogeography. New Haven & London: Yale University Press. ISBN 0-300-02460-6. 
  2. Книга Буття (Переклад Огієнка).