Ког

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ког на печатці німецького міста Штральзунд

Когг, ког (давньоверхньонімецька — kogho, середньо-нижньонімецька — kogge, koggen) — середньовічне однощоглове палубне судно з високими бортами і потужним корпусом, споряджене прямим вітрилом площею 150–200 м2. Використовувався як основний вантажний і військовий бойовий корабель Ганзи.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «ког» споріднене німецькому «кугель», англ. Kugel — куля, кулеподібний[1]. В цьому значенні воно перейшло в старофранцузьку, староскандинавську і інші європейські мови. На фризькому діалекті Kogge означає «бочка», «посудина». В деяких джерелах, зокрема в російських, також вказується походження назви «ког» від давньогерманського «kugg» — випуклий[2].

Історія[ред.ред. код]

Походження кога залишається суперечним. По найбільш поширеній версії, коги були винайдені фризами для потреб і умов неглибокої акваторії Ваттового моря поблизу берегів Фрісландії. Деякі історики звертають увагу на те, що починаючи з IX століття в складі флотилій вікінгів звичні стрункі і довгі драккари, починають все частіше з'являтися в супроводі масивних вітрильно-весельних вантажних кноррівKnorren»). Однак ця версія спорідненості коггів з кноррами визнається недоведеною. Найбільш ранні археологічні знахідки окремих деталей судна датуються VII ст. Відомі також письмові міркування короля Англії Альфреда Великого, з яких випливає, що фрізькі судна по конструкції відрізняються від перш за все відомих скандинавських та англійських.

Перша документальна письмова згадка про ког відноситься до 948 року[3]. За період X–XV ст. конструкція кога безперервно покращується. Під час XII–XIV століть і більш ніж 200 років ког був головним морським судном Ганзи. В XIV столітті з'являється новий тип 2-3 щоглового судна — «Холк» (hulk, holk). Він був збільшеним гібридом традиційного річного плоскодонного «холка» пізньоримського періоду з когом. Його вантажопідйомність досягала 300 тон та більше. В середині XV століття і ког, і холк в Європі поступово витісняються каравелами. Вантажопідйомність каравел досягала 400 тон, окремі знайдені археологами екземпляри досягали 800 тон.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Довжина: від 15 до 25 м
  • Ширина 5-8 м.
  • Висота борту: 3-5 м
  • Висота щогли: бл. 25 м
  • Площа вітрила: бл. 200 м2
  • Об'єм вантажного трюму: бл. 150 м3
  • Вантажопідйомність: до 100 «ластів» (200 тонн)
  • Осад (з вантажем): бл. 2, 25 м
  • Екіпаж: 10-18 чол.

Особливості конструкції[ред.ред. код]

Тривалість збирання одного судна, по оцінкам, становить в середньому три роки. Основний будівельний матеріал — деревина дубу. Масивні елементи конструкції (балки) випилювались з дубових стволів, а не вирубались, як в суднах вікінгів. Для найбільш товстих балок використовувалась деревина нижчих сортів, що значно знижувало загальну вартість кожного корабля. Прямий кіль, короткий корпус судна — співвідношення довжини кіля і ширини корпусу становить 3:1. Майже прямий доволі крутий форштевень. Відкрита палуба.

На когах вперше з'явилось кермо, що прикріплений до форштевня, споряджений румпелем. До цього в якості керма судна служило рульове весло. Характерною рисою когів були високі зубчасті надбудови на баках та юті, призначені для розміщення озброєної команди, пращників та стрільців з лука й арбалетів. Щогла на північноєвропейських когах була одна, з єдиним прямим вітрилом. Характерною особливістю кога є навісне кермо. В носу і кормі судна споруджували надбудови з зубчатими огородженнями для захисту, в них розміщувались бійці та гармати. При наявності кіля, судно практично по собі є плоскодонним, завдяки підвищеній ширині середньої частини корпусу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Duden. Deutsches Universalwörterbuch. — Dudenverlag, Bibliogr. In-t Brockhaus AG: Mannheim-Leipzig-Wien-Zürich, 6. Aufl., 2007. — S. 975
  2. Морской энциклопедический словарь. Санкт-Петербург. Судостроение. 1993. ISBN 5-7355-0281-6
  3. A. Dudszus, E. Henriot, A. Köpcke, F. Krumrey. Das große Buch der Schiffstypen. — Berlin 1987. ISBN 3-613-59313-1

Посилання[ред.ред. код]