Коган Андрій Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коган Андрій Ігорович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 26 квітня 1984(1984-04-26)
Українська РСР Калинівка, Вінницька область
Смерть 26 червня 2014(2014-06-26) (30 років)
Україна Мирне, Донецька область
(загиблий у бою)
Поховання Військове кладовище № 2
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ВНТУ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Командування
Командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрі́й І́горович Ко́ган (нар. 26 квітня 1984(19840426), м. Калинівка, Вінницька область, Українська РСР — пом. 26 червня 2014, с-ще Мирне, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в місті Калинівка на Вінниччині, у родині військових (за іншими даними, народився на Запоріжжі, шкільні роки пройшли у Калинівці). Батько Ігор Коган — кадровий військовий, колишній головний інженер місцевої військової частини-арсеналу, підполковник у відставці. Мати Олена тривалий час служила у відділі кадрів військової частини. Тож, й Андрій з дитинства хотів стати військовим, як дід і батько, та служити у повітряно-десантних військах, приділяв увагу фізичній підготовці, розбирався у моделях військової техніки. Закінчив Калинівську школу № 2. Навчався у Вінницькому політехнічному університеті.

Пішов на строкову службу в Житомирську аеромобільну бригаду, по тому лишився на військовій службі за контрактом. У квітні 2012 одружився, мешкав із сім'єю у військовому містечку села Висока Піч Житомирського району.

Сержант, командир відділення протитанкового взводу 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0281, м. Житомир.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з березня 2014 виконував завдання із захисту Батьківщини, ніс службу на блокпостах у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованим російськими військами Кримом. З травня по червень перебував у районі Слов'янська на горі Карачун, а з початку червня, у складі ротно-тактичної групи 95-ї бригади, — на блокпосту № 1.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир'я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов'янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї бригади. У підбитому з танку БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Намагаючись його врятувати, дістав смертельне поранення боєць 2-го резервного батальйону Нацгвардії Артур Гулик. У бою десантники сержант Андрій Коган і старший солдат Максим Добрянський з ПТРК «Фагот» відкрили вогонь по танку противника, але біля них розірвався снаряд, вони загинули в одному окопі. Ще п'ятеро бійців у ході бою зазнали поранень. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили з РПГ. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити за наказом, але вже наступного дня контроль над блокпостом було повернуто[1][2][3][4].

Похований 2 липня на Смолянському військовому кладовищі Житомира[5][6].

Залишилася батьки у Калинівці на Вінниччині, дружина Віра, 1,5 річний син Євген, двоє синів дружини — у Високій Печі на Житомирщині та молодший брат Вадим.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 14 серпня 2014 року — «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
  • недержавна медаль «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На місці 1-го блокпосту біля с-ща Мирне відкрито меморіальний знак на честь загиблих під час бою 26 червня 2014 року[8].

У селі Висока Піч під Житомиром відкрили меморіальну дошку на честь мешканця військового містечка Андрія Когана. Дошку встановили на фасаді Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, куди ходитиме син військовослужбовця[9][10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 27 червня 2014
  2. Внаслідок бою під Слов'янськом загинуло п'ятеро військовослужбовців [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // ForUm, 27 червня 2014
  3. Бійці АТО розповіли подробиці нападу на блокпост під Слов'янськом [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // ТСН, 27 червня 2014
  4. Обстріл блокпосту на в'їзді в Слов'янськ [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Радіо Свобода», 3 липня 2014
  5. У трьох областях України хоронять десантників з житомирської бригади [Архівовано 8 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Житомир.info, 2 липня 2014
  6. У Житомирі попрощалися із військовослужбовцем Андрієм Коганом, який загинув під час проведення АТО [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Фото УНІАН, 2 липня 2014
  7. Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Патріотичний автопробіг вшанував мітингом-реквіємом пам'ять героїв, що загинули під Слов'янськом [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Діловий Слов'янськ», 26 червня 2016
  9. У Житомирській області встановили меморіальну дошку загиблому десантнику Андрію Когану [Архівовано 21 Червня 2016 у Wayback Machine.] // Житомир.info, 16 червня 2016
  10. 3-річний Євген Коган прийшов на відкриття дошки своєму загиблому татові — десантнику 95 бригади [Архівовано 30 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Перший Житомирський», 16 червня 2016

Джерела[ред. | ред. код]